20 лютого - Масляна

20.02.2012   08:01 — Агенцiя

Масляна походить від старовинного язичницького свята проводів зими, що зберігалося після прийняття християнства.

В Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв – Масляна, Сиропустний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер та "прощальна" (чи "шуткова") неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку.

Основою обрядовою стравою Масляної (Масниці, Масляниці) були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня. Досить популярними серед селян були сколотини од масла (маслянка). "Нехай буде, – казали в таких випадках, – і маслянка, аби щоранку!"

Загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але вони мусили за це відборговувати грошима чи горілкою.

У цей час широко практикувалися й погостини. Жінки, зібравшись у гурті йшли в ПОНЕДІЛОК до корчми і відзначали "початок Масної". У ВІВТОРОК жінки знову сходилися до шинку, вчиняли всілякі забави і сценки. СЕРЕДУ називали "зноби-баби". Якихось обрядів і дій, пов'язаних з цим днем не збереглося. Одначе в переломний чи широкий ЧЕТВЕР жінки, зібравшись у товариство піднімали тости за те, "щоб телята водилися" і намагалися в цей день не прясти, "аби масло не згіркло".

По своєму цікаво святкували П'ЯТНИЦЮ. Віддавна в Україні у цей день зять мав почастувати тещу. Щоправда, якщо хлопець оженився в осінні м'ясниці, то годилося привести до себе жінчину матір на другий день Різдва – це за умови, що теща була чемною і шанованою. Коли ж вона була сварливою і непривітною, – третього дня. Натомість, якщо весілля справляли в різдвяні м'ясниці, тоді запросини припадали на масляну п'ятницю. Гарно спорядивши повіз, зять з великими почестями саджав тещу в сани, запросивши й інших членів її родини, й гордо віз селом. Якщо ж він мав "на неї зуба", то вибирав багри, щоб сани перевернулися… За святковим столом він виголошував різномасті побажання, переважно жартівливого характеру: «Пийте, люди, по повній чарці, щоб у моєї тещі горло не пересихало!» – натякаючи на те, що вона занадто сварлива.

Але найцікавіше відзначали останній день Масляної – Сиропустну НЕДІЛЮ, Чорну неділю, Масне пущення. У різних регіонах були свої обряди й дійства. На Полтавщині, наприклад, у неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося помиритися з тими, хто на цьому світі. Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували таку мирову:

– Прости мені, – низько вклонившись, звертався сусід до сусіда.

– Бог простить, – відказував господар чи господиня.

– І вдруге прости!

– Бог простить…

– І втретє прости!

– Бог простить.

Після цих діалогів, які не розповсюджувалися лише на дітей, люди цілувалися, а якщо й ні, то все ж вважали, що заподіяна перед цим кривда втрачала гріховну суть. У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми, як кажуть зараз, розряджала стресогенну атмосферу, котра в повсякденному житті не була рідкістю. Недарма мудре народне прислів'я стверджувало: "Не вічно носити камінь за пазухою".

Як вже було згадано, протягом Масляної люди вживали переважно вареники з сиром. Та це обрядове їство було особливо пошанованим у неділю, а тому казали: "Вареники доведуть, що й хліба не дадуть".

Ввечері ж влаштовували цікавий обряд "полоскання зубів". У кожному регіоні обряд мав свої відмінності. Наведу найбільш поширені. У неділю ввечері, коли вже закінчувалось пущення, годилося вичистити із зубів залишки сиру.

Нарешті приходили розваги й до дівчат. Притримані від понеділка "ніжкові заговини" (кісточки від холодцю) дівчата виносили на вулицю й кидали від порога до воріт. Якщо кістка долітала до воріт, то дівчина буде здоровою протягом року, а коли перелітала через ворота – неодмінно вийде заміж.

Крім того, селянин і в цей день (неділя) традиційно прогнозували погоду. Вважалося: яка Сиропустна неділя, такий і Великдень; якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна…

З різноманітними забавами та обрядами й завершувався останній день Масляної. Люди готувалися до найдовшого і, як уже мовилося, найсуворішого з усіх попередніх – Великого посту, а тому казали: "Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна". Та що ж поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: "Не завжди котові Масляна ".

Василь Скуратівський «Дідух. Свята українського народ» – К.: Освіта, 1995.