Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: RSS Twitter Facebook

Інформ-агенція «Чернігівський монітор»

Вівторок, 21 вересня, 05:00:04

Дмитро Соболєв втілює свою заповітну мрію

31.12.2015   12:51

Сюди, на вулицю Станіславського, 40 у Чернігові, тепер приїжджають щодня десятки людей на інвалідних візках. Нарешті у них з’явилася надія. Їх тут чекають і щиро прагнуть допомогти.

Адже разом вони – велика сила! А ще є справжній лідер, якому вірять. Сильний духом, мужній, завзятий та наполегливий. І ось уже буквально на очах стара, занедбана будівля оживає, перетворюється на теплу, затишну оселю, де можна відігріти душу. І все це зробили прості, небайдужі люди з особливими потребами.

З Дмитром Соболєвим ми познайомилися на його робочому місці – в центрі медико-соціальної та фізичної реабілітації інвалідів з порушенням фізичного розвитку. Міцно потиснув мені руку. Одразу відчувається – це не якийсь пустомеля, а вельми рішучий і водночас чуйний добродій, який має мету і прагне її досягнути. Ця людина не може ходити, а поруч нашу розмову слухають такі ж дорослі та діти на інвалідний візках. Однак у них блищать очі, і я чітко розумію, що заповітна мрія Дмитра Соболєва неодмінно стане реальністю.

У мене є друг, який втратив здоров’я на війні в Афганістані. Кулю так і не витягли, і він на все життя втратив можливість ходити по світу власними ногами. Однак простий сільський хлопчина, попри все, зумів здобути вищу освіту й захистити кандидатську дисертацію. Він усе життя багато працює, виховав двох чудових дітей. І нині Василь Слапчук – видатний український письменник, Шевченківський лауреат, заслужений діяч мистецтв України, відомий уже не лише в нашій державі, а й за кордоном. Одне слово, герой!

Дмитро не вважає себе героєм. Він просто має Мрію, яка стала Метою його життя.
– Я народився в 1975-му. У дитинстві залюбки грав у футбол, баскетбол, настільний теніс, потім захопився боксом. У старших класах поглиблено вивчав математику. Був призером шкільних олімпіад з історії та математики. Вступив до Чернігівського інституту регіональної економіки і управління… А в 1996-му, коли навчався на четвертому курсі, трапилося лихо – потрапив у автокатастрофу, – розповідає Дмитро. – Прогнози лікарів були невтішні. Але в цей важкий час поруч зі мною знаходилися дві найрідніші людини: матуся і дідусь – кадровий військовий, який сказав чудові слова: «Якщо у людини є стержень, вона зможе здолати будь-які труднощі. Головне, не занепадати духом і вести активний спосіб життя, займатися спортом». Тож ще в лікарні я почав, за допомогою інструктора, виконувати спеціальні вправи, розробляти м’язи та суглоби. Поїхав до санаторію імені Бурденка, це – у Саках, в Криму, де познайомився з багатьма цікавими людьми, котрі теж опинилися в такому ж становищі, як і я. Серед них були дуже мужні й наполегливі добродії, які не скаржилися на життя, а гідно витримували випробування, що випало на їхню долю, щодня боролися зі своїми недугами. Знову ж таки, запам’ятався вислів мого дідуся: «Поставив собі Мету – іди до неї, не можеш іти – повзи, проте ні в якому разі не здавайся». Через рік я поїхав до реабілітаційного центру Дикуля, де впродовж двох місяців навчався, як потрібно не існувати, а повноцінно жити, попри таку хворобу. Тепер допомагаю іншим.

– Дмитре, як же у вас виникла ідея створення центру для реабілітації інвалідів у Чернігові?
– Це – моя заповітна мрія! Я думав про це давно, адже такого центру для інвалідів на візках у нас, на Придесенні, досі не існувало. Фактично немає навіть спортзалу для людей з особливими потребами! Тож зрозумів – не варто чекати, доки «прозріє» якийсь чиновник чи можновладець, потрібно діяти самим! Порадився з близькими, друзями, знайомими «спинальниками», як називають іще людей на візках, і всі вони підтримали цю ідею – створення такого центру. Також я багато спілкувався з людьми з особливими потребами по всій Україні – у Львові, Києві, Вінниці, Луцьку… Вони охоче ділилися зі мною своїм досвідом. Так, звісно, необхідно було створити дієву громадську організацію, яка б займалася всіма цими питаннями на Чернігівщині. Тобто ми – обласна організація, піклуємося також про людей у районах, в сільській глибинці. Взагалі, одна людина, якою благородною не була б її мета, нічого не зможе вдіяти самотужки. Але, якщо ми об’єднаємося, то здатні зробити багато!

– Скільки років вашій громадській організації інвалідів?
– Займаємося ми цим уже п’ять років, а зареєструвалися недавно – два з половиною роки тому. Втілюємо дуже важливі проекти з реабілітації людей на візках. Допомагаємо і дитбудинку в Городні – привозили до Чернігова звідки діточок на екскурсії, на свята в нашому міському парку культури та відпочинку. Катали їх на конях – у «кінському дворі», на Бобровиці. Радощів було – море! Дітлахи почувалися, як одна велика, дружна родина. І ми теж задоволені, що робимо важливі, добрі справи для дітей, яким так не вистачає любові та розуміння.

– І от ви нарешті отримали для свого центру «Інтеграція» приміщення, яке потребувало капітального ремонту…
– Практично всі функціональні системи були виведені з ладу! Можете собі уявити? Однак за короткий час нам вдалося, за сприяння небайдужих людей, встановити тут енергозберігаючу систему опалення. Ми придбали новий твердопаливний котел, труби, батареї, насоси… Встановили зручний дубовий пандус для заїзду на візках, а також розпочали підготовку кімнат для спортзалу, мануального кабінету та грязелікування. Роботи тут ще вистачає, але, головне, все відбувається чітко за планом. Адже ми влаштовуємо центр для людей з обмеженими можливостями, тож їм тут має бути добре, зручно, цікаво. Ми активно контактуємо з такими ж організаціями інвалідів в інших містах України, адже тільки разом можемо відстоювати наші законні права, щоб чиновники нарешті звернули увагу на наші проблеми. Щоб люди, котрі потрапили в біду, знали, що вони не самотні, і є організація, яка здатна їх захистити. Адже люди з особливими потребами можуть приносити велику користь рідному краю та своїй державі. Ви ж подивіться на передовий досвід розвинених європейських країн. А ми ж ідемо в Європу! Власне, я чудово  усвідомлюю, через які труднощі нам ще доведеться пройти, які бюрократичні бар’єри здолати на шляху до моєї, а тепер уже нашої спільної благородної мети – створення, справді, такого потужного багатофункціонального центру реабілітації інвалідів у Чернігові. Однак ми це неодмінно зробимо! Бо вже відчули свою силу. Ремонтуємо, щоб не трапилося, не опускаємо руки. Тут же не лише опалення не було, а ще й вся система електроенергії знаходилася в жахливому стані. Лагодимо, вже завершуємо цей етап. Поставили гарний, надійний паркан, щоб приємно було подивитися і ніхто нічого не поцупив. Взагалі, сусід, котрий бачив, яка руїна нам дісталася, просто не вірив, що ми, люди на візках, реально тут зможемо щось зробити. Він відверто про це мені казав. Але ж, бачите, ми працюємо й крок за кроком досягаємо результатів.

– А ви вже знаєте, скільки загалом таких людей на візках у Чернігові, в нашій області?
– У Чернігові – 1100 осіб, а всього на Придесенні – понад чотири з половиною тисячі таких людей. Немало. Взагалі ж, інвалідів – 32 тисячі! Але, на жаль, багато хто з цих «спинальників», «шийників», людей, які не ходять, змушені зазвичай сидіти-лежати вдома, залишаючись наодинці з усіма своїми потребами. Наше суспільство їх начебто не помічає… Авжеж, зараз у державі вистачає проблем, однак це – не виправдання! Нерідко людям з особливими потребами навіть не говорять про їхні права, що кожен громадянин із такими проблемами має отримати інвалідний візок, засоби гігієни… У нас є юрист, це – досвідчений фахівець, який закінчив юридичну академію. Тож ми вже тепер, не чекаючи, доки завершимо всі ремонті роботи в нашому приміщенні, прагнемо дієво захищати права інвалідів. Співробітничаємо з чернігівськими громадськими організаціями «Шанс» і «Аратта», разом координуємо наші зусилля. Тут не може бути ніякої конкуренції, якщо йдеться про допомогу людям з особливими потребами. Ось, наприклад, хлопчина-інвалід десять років не мав спеціального багатофункціонального ліжка, а ми цю проблему вирішили за місяць – все-таки добилися справедливості. Іншому інваліду в селі привезли якісний, зручний візок, а ще допомогли заготувати дрова на зиму. Це дуже важко, бо доводиться наполегливо боротися з бюрократизмом, байдужістю, чиновницькою пихою…

– Втім, ви – позаштатний радник голови обласної ради Ігоря Вдовенка.
– Так, ми відзначали День людей з особливими потребами, 3 грудня, й Ігор Станіславович вручив мені почесну грамоту. Познайомилися, а невдовзі я побував у нього в обласній раді (там, до речі, пандус – нормальний, бо ж у багатьох наших установах вони або взагалі відсутні, або зроблені «для галочки»). Поспілкувалися, він справив на мене хороше враження. Розумна, чуйна людина, яка дійсно прагне покращити наше життя. Тому я погодився стати його позаштатним радником із соціальних питань. Адже хто найліпше знає проблеми людей з особливими потребами? Той, хто сам знаходиться в інвалідному візку.

– Скількома мешканцями на Чернігівщині вже реально опікується ваша громадська організація?
– Поки що у нас на обліку – 236 людей, але їх кількість постійно зростає. Як тільки дізнаються про нас, так і звертаються за допомогою. Взагалі, дуже велике значення має спілкування. Коли люди об’єднані спільною метою, у них очі блищать. Адже, насправді, кожна людина може приносити користь суспільству, допомагати іншим. От ще така проблема в нашому Чернігові – досі немає таксі для інвалідів. Хоч, наприклад, у Вінниці вони є. Там, до речі, потужна громадська організація людей з особливими потребами «Гармонія», яку очолює Раїса Панасюк. Це – така дуже активна жінка. Зростом – півтора метри, на інвалідному візку, але в неї – таке бажання жити! То у них зараз є програма – 4-5 таксі для інвалідів. Також у нас – дуже складна ситуація з путівками, хоч держава зобов’язана їх виділяти. Мінімум – один раз на два роки, а декому – й кілька разів на рік. Це чітко прописано в законі, але ж він не виконується. Особисто я чекав путівку десять років! Потрібні майданчики для дітей з особливими потребами. Хай здорові дітлахи граються й дружать зі своїми ровесниками, котрі потрапили в біду, змалечку вчаться чуйному ставленню до інвалідів. Бо таке з кожним може трапитися, на жаль, ніхто з нас не застрахований від підступної хвороби чи ДТП. І так, як ти ставишся до людей, вони ставитимуться до тебе.

– Зводяться нові житлові будинки, які, згідно із законом, обов’язково мають бути обладнані пандусами. Це виконується?
– Ми зараз увійшли до такої комісії, яка приймає в експлуатацію житло, і суворого вимагаємо дотримання цього закону. Приходимо й кажемо: у вас – стільки-то часу, аби виготовити пандус, інакше ми не підпишемо документ. І це діє! Взагалі, такі зручні, добротні пандуси повинні бути скрізь, буквально у кожному будинку, я вже не кажу про державні установи. Коротше, легкого життя у чиновників не буде, ми налаштовані рішуче.

– Серед вас є герой моєї резонансної публікації в «Деснянській правді» – Сергій Шурута, який бере участь навіть у марафонах і супермарафонах на інвалідних візках в Україні та за кордоном. Поляки були просто в захваті від його мужності та витривалості, адже Сергій за три дні самотужки приїхав на своєму візку з України в Польщу. А потім ще протягом двох тижнів активно мандрував цією державою з синьо-жовтою символікою, пропагуючи повсюди Чернігівщину та Україну.
– Так, Сергій Шурута – молодець, справжній герой! Ми йому допомогли поїхати на марафонські змагання до Білої Церкви. Він тепер – мій заступник зі спортивної роботи. Сергій мешкає не в Чернігові, а в Радянській Слободі, тож змушений повсякчас, за будь-якої погоди, добиратися сюди на візку. Звісно, йому потрібна автівка.

– Дякуємо за відверту розмову.

– Навзаєм. Із задоволенням співробітничатимемо з обласною газетою «Деснянська правда». Щиро зичимо вам побільше розумних, небайдужих і талановитих читачів!
Разом зі мною у центрі «Інтеграція» побувала й радник голови обласної ради Ольга Ванжула. Я попросив її прокоментувати побачене.
«Звичайно, проблеми людей з особливими потребами – дуже актуальні, ці питання потребують значної уваги й вирішення – і на найвищому рівні, і тут, на Чернігівщині. Щоб були не лише декларації, а реальні справи, дійсно конкретна допомога таким людям. Дмитро Соболєв звернувся за підтримкою до голови обласної ради Ігоря Вдовенка. Відбулася відверта розмова, й Ігор Станіславович, звісно, пообіцяв свою допомогу. Адже Дмитро та його колеги з центру «Інтеграція» мають, справді, цікаві ідеї та напрацювання. А оскільки новообраний голова обласної ради і сам – небайдужа людина, то він щиро опікуватиметься проблемами людьми на візках. У повсякденному житті ми не завжди звертаємо на це увагу, але, поспілкувавшись із такими людьми, не можна не проникнутися їхньою мужністю, бажанням бути корисними нашій громаді, рідній Чернігівщині, Україні. На жаль, ситуація зараз дуже складна, і людям доводиться буквально виживати, звертатися скрізь за підтримкою і, відверто кажучи, не завжди її знаходити… Тому ми беремо це питання на контроль, – запевнила пані Ольга. – Допомагатимемо, чим зможемо. Разом постараємося покращувати ситуацію. Дмитро Соболєв тепер – позаштатний радник голови обласної ради. Це – теж важливо! А мій напрямок роботи – це співробітництво з громадськими, молодіжними організаціями. Донедавна я працювала в управлінні освіти та науки облдержадміністрації, яке очолював Ігор Станіславович Вдовенко. Тепер працюю в обласній раді – налагоджую ефективне співробітництво з громадськими організаціями».


Сергій Дзюба

Останні новини Чернігівщини

 У Чернігові відбувся «Нова пошта напівмарафон»

У Чернігові відбувся «Нова пошта напівмарафон» 17:48

19 вересня у Чернігові пройшов напівмарафон Нової пошти. Забіги стартували з Красної площі та об’єднали понад 1500 бігунів.

«ШКВАРКА-FEST»: спортивно, весело та смачно. У Семенівці по-новому відзначили День міста

«ШКВАРКА-FEST»: спортивно, весело та смачно. У Семенівці по-новому відзначили День міста 17:37

Щороку, у вересні, жителі Семенівки з нетерпінням чекають свята, яке об’єднує нас усіх – День міста.

Прокуратура через суд домоглася забезпечити належне збереження ботанічного заказника місцевого значення «Косий клин» 17:22

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у повному обсязі задоволено позов Новгород-Сіверської окружної прокуратури до ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Косий клин» площею 183 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Сільські бібліотеки Чернігівщини отримали 100 комп’ютерів у рамках проекту «Дія. Цифрова освіта»

Сільські бібліотеки Чернігівщини отримали 100 комп’ютерів у рамках проекту «Дія. Цифрова освіта» 17:21

Передача техніки відбулася 20 вересня у Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Володимира Короленка.

«Мобільна майстерня «Plastic Fantastic»».

«Мобільна майстерня «Plastic Fantastic»». 17:14

В планах організаторів проєкту долучити до сортування пластикових відходів дітей міста Чернігова та їх батьків.

АНОНСИ ПОДІЙ

Всі новини