На Різдво до гетьмана!

05.01.2015   09:15 —

Батурин. Навколо біліють сніги. Над кожною хатою стовпом в’ється дим. Тихо. Здається, що місто спить: на вулицях нема нікого. Але в кожній хаті давно кипить робота, всі готуються до новорічних свят.

Особливо пишно святкували зимові свята в Батурині за гетьмана Кирила Розумовського.  Кирило Григорович ще з дитинства  свято шанував українські народні традиції. (Мабуть, як і всі  підлітки,  він із ватагою своїх друзів  морозними ранками у святковому вбранні  бігав попід вікнами сусідів-односельців славити Христа та зичити господарям здоров'я, достатку, за що отримував у винагороду солодощі.). Дбайлива господиня Наталка Розумиха  готувала святкову вечерю, що нараховувала 12 пісних страв, та ставила у світлиці “дідуха”, прикрашеного кольоровими стрічками та паперовими  чи  ж засушеними квітами, який символізував спільного предка.

Перебуваючи на посту  гетьмана України  Кирило Розумовський   сприяв збереженню   вікових національних традицій, поєднавши їх із європейськими. Епіцентром та еталоном святкувань у Гетьманаті була, звісно ж, гетьманська резиденція — славне місто Батурин. Новомодною фішкою святкувань за (Розумовського в XVIII ст.) були феєрверки і салюти. Вірогідно,  що саме різдвяні феєрверки у гетьмана зобразив відомий художник-графік Григорій Нарбут.

На Різдво до Батурина з’їжджалася вся тогочасна еліта: духовенство, генеральна старшина, полковники, урядники найбільших центральних установ.

(Гетьман був хлібосольним і щедрим господарем, завжди був радий  бачити  гостей за святковим  столом.).  Меню бенкетного столу («потрави і легкомини», як тоді казали) залежно від свята мало свою специфіку. Святвечір, звісно, не обходився без традиційної куті, яку, щоправда, подавали переважно при посполитому столі. Її замінником на пансько-стар­шин­ському бенкеті були калачі й булки з маком та родзинками. Неодмінний атрибут різдвяних і новорічних свят  були м’ясні страви. Що більше їх було, то багатшим і пишнішим вважався стіл. У селянській або козацькій господі  – це найчастіше ковбаси, вуджена й в’ялена шинка, смаженина, у старшинській і гетьманській світлиці – дичина, печені й смажені поросята, індики, печеня з квашеною капустою, паштети, печінка, печериці в оцті, осетрина. Вінець будь-якого старосвітського бенкету – десерт, на підготовку якого господарі не шкодували грошей, а рідкісні продукти та інгредієнти могли завозитися ще з літа. Кава, шербет і марципани в козацькій Україні через близьке сусідство зі Сходом не були дивиною, так  як  і  західні смаколики – безе, пудинги, тістечка.

Що є неодмінним атрибутом новорічного столу? Правильно, шампанське! А раніше? Ігристі вина з’явилися на європейському ринку саме в XVIII столітті  і коштували надзвичайно дорого, й до того ж були рідкісними – в Україні їх отримували через Гданськ і Вроцлав. Кирило Розумовський, як більшість козацьких аристократів, за святковим столом віддавав перевагу традиційним для регіону винам: рейнвейну, мальвазії, волоському. Горілки й настоянки посідали в його  рейтингу почесне друге місце.

Почесних гостей гетьмана розважала капела півчих. Кирило Розумовський став одним із перших власників приватної капели, яка була чи не найкращою в Російській імперії і поступалась хіба, що імператорській. Крім того, при гетьманському дворі діяли роговий і духовий оркестри. Велику кількість гостей в  гетьманському палаці обслуговувала чимала кількість прислуги — аж 261 чоловік. Ці традиції святкування Кирило Розумовський продовжував рік — у — рік. Останні 9 років свого життя ( з 1794 по 1803 рр.) він зустрічав Різдво тільки в милому йому серці Батурині, в  теплому колі рідних і друзів.

7 січня на 13.00 ми запрошуємо вас до Батурина, на Цитадель Батуринської фортеці, де  в чистих голосах молитов колядників, що полетять до неба, буде Віра в Добро, Надія й Любов...