Про Чернігівщину в рамках проекту "Знайдено в Україні". Частина 1
В рамках проекту "Знайдено в Україні" поетеса Лала Тарапакіна, фотограф Андрій Горб та художниця Іванка Яковина проїдуть через всю країну у пошуку нових місць для відпочинку.
Проект розрахований на три місяці. Мандрівники за цей час подолають більше 10 тисяч кілометрів доріг та стежок України. Так сталося, що Чернігівщина стала пунктом призначення №17. Учасники проекту завітали до Сорокошичів, Олешні та Седнєва.
Пункт призначення №17. Сорокошичі, Седнів, Олешня, Чернігівська область.
Цілих два огляди Чернігівської області, тому що все в один не влазить.
Перший пішов!
Фото: findinukraine.com.ua
Це стає таким рідним і таким важливим: я просинаюся рано вранці, виїжджаю з дому, їду спочатку за Іванкою ― і вона плентається мені назустріч смішна і сонна, потім ми летимо містом за Андрієм ― і він викочується з під’їзду з валізою техніки і з Гіві на шиї. А місто все ще сонне, як Іванка, але вже готове до пригод, як Андрій.
І ми вп’ятьох починаємо свій патріотичний шлях: я, Андрій, Іванка, Гіві і Гертруда ― наша навігаторша, яка говорить із нами гламурним голосом і веде найдовшими шляхами.
Цього разу ми прямуємо в Чернігівську область ― місце, в яке ви звали нас частіше, ніж будь-куди. Ну, ми зрозуміли, чому:)
Цей огляд буде трохи незвичним: до нього увійшли аж три місця. Тож спочатку оглянемо кожне з них, а потім дуже коротко ― оцінки.
Отже, Сорокошичі, Седнів, Олешня.
Фото: findinukraine.com.ua
Сорокошичі. 120 км від Києва
Перший дзвіночок пролунав, коли ми розмовляли по телефону з Наташею, нашим гідом по Седневу.
«Ми в Сорокошичі, а потім одразу до вас», ― мій голос був бадьорим і сповненим надії.
«А що ви там збираєтесь робити? Там же нічого немає», ― по-простому здивувалася Наташа.
«Як немає? Нас тааак кликали ― і немає? Е, ні, ми все одно поїдемо!» ― вирішили вперті ми і поїхали.
Коли ми звернули з траси у бік Сорокошичів, то 25 кілометрів скреготали зубами усі троє. Проте майже непрохідні піски, жахливі ями і раптові вигини дороги не давали заснути на кермом. А я завжди оптиміст і скрізь шукаю свої «проте».
Отже, повідомляємо: Сорокошичі ― це мисливсько-риболовні бази у верхів’ях Київського водосховища. Риболовля тут справді трофейна ― їдуть шанувальники, знавці і учні (у супроводі перших і других).
Фото: findinukraine.com.ua
Зараз там робити абсолютно нічого: спека, риболовлі немає. Природа своєрідна і красива, але це місце ― не курорт, а суворі і тому прекрасні рибацькі ранки зі світанковою тишею і обнадійливим бульканням від закинутого гачка спінінга.
З дослідницькою метою ми відвідали три риболовних бази: «Вершина», «Вершина де люкс» (ги-ги) та «Пелікан».
Людей не зустріли майже ніде. Кажу ж, риболовлі немає.
«Вершина» ― легендарна база радянських часів, куди споконвіку їздили рибалки за сомами від 15 кіло. Там серйозні дядьки в якості охорони, старі як білий світ човни, маленькі похилені пірси, облуплені будиночки і зачинені вуличні туалети.
«Вершина де люкс» ― це спроба створити оазис лакшері для рибалок, які приїздять із дружинами. Там функціонує готель (номер ― від 400 грн.) та прокат човнів і спорядження. А ще триває будівництво баньки. Столової-буфету-ресторану-кафе – немає, але, можливо, буде пізніше. Територія маленька і слабенька.
А от «Пелікан» місце пристойне. Тут тобі й будиночки, покроєні на кшталт таунхаусів (1200 грн. – будиночок на 4 місця). До кожного будиночка ― кухня. Територія облагороджена. Підозрюю, що ті, хто приїздить сюди у рибні дні, залишаються щасливими і задоволеними. Тут їм усе: і риба, і спорядження, і човни, і мангали, і сосни з берізками, і вода. Гарно, доглянуто, не пафосно. І головне ― рибалка. А що ж іще треба справжньому чоловіку? Їжу треба брати з собою: у Сорокошичах ресторанів немає. Їхати сюди варто великою компанією, а краще – суто чоловічою. Діти ― у форматі «Дивися, яку тато рибу зловив!» А якщо хочете, щоб вони купалися, беріть надувний басейн ― місць для купання дітей немає.
Фото: findinukraine.com.ua
Седнів. 30 км від Чернігова
Седнів (стара назва ― Сновськ) ― мій особистий культурний шок. Зрозуміло, що в гарному сенсі. Ми від щирого серця хочемо подякувати всім, хто розповів нам про це чарівне містечко на річці Снов, і особливо ― нашого гіда Наташу, яка не тільки знає тут усе, але й цитує напам’ять вірші видатних українських класиків, які жили і творили в цих місцях.
У Седневі знаходиться відомий на всю Україну Будинок творчості, куди в минулі роки на різноманітні конференції та інші спеціалізовані благородні збори приїжджали художники з усіх міст і країн ― і творили, творили, творили. Жити тут можна і сьогодні ― при Будинку творчості функціонує готель: 140 грн. на добу за проживання і триразове харчування (за відгуками, дуже смачно і багато). Приїздіть та нарешті втільте в життя свою Болдинську (Седнівську) осінь, відчуйте себе Пушкіним (а краще ― Шевченком, Глібовим або Мартою Базак, які тут бували), напишіть картину або вірш про білу альтанку в садибі Лизогубів. Закінчіть книгу. Ну, або хоча б почніть ― місце просто створено для творчих мук із життєствердним фіналом.
Серед того, що вразило найбільше:
- Садиба Лизогубів: пам’ятник садово-паркового мистецтва. Місце трохи запущене, як і належить пам’ятнику, і дуже чисте, як і все в цьому містечку. Восени тут проводять міський фестиваль «Седнівська осінь», але й просто побродити у пошуках вдалої рими дуже добре.
Фото: findinukraine.com.ua
- Катання на плоту по річці Снов (на санскриті «снов» ― «купатися», а не «сновидіння», як можна подумати). Це надзвичайне задоволення навіть для нас ― розпещених яхтами мандрівників. Вся річка відкрита для вас, можна роздивлятися береги і бовтати ніжками у чистій водичці. Пляжів багато, майже всі підходять для діток, особливо «дитячий пляж на Млині» ― так його і шукайте, коли приїдете.
- Свято-Воскресенська церква, побудована в 1690 році Яковом Лизогубом як родова усипальня. Там ДУЖЕ сильно всередині, ДУЖЕ. Старовинні ікони і фрески, дзвіниця ― все створює відчуття миру і спокою. У жодному храмі я не почувалася так гарно і особливо. Це місце сили. Приїздіть сюди хоча б на день ― подивіться, що буде. Без чудес не обійдеться, точно вам кажу. До речі, нам розповіли, що таємну славу церква здобула завдяки виключній властивості виганяти бісів, і мені не до жартів. Розповісте потім, що там з вашими, і я тоді ще разок поїду.
Фото: findinukraine.com.ua
- Георгіївська церква ― дерев’яна козацька церква, побудована у 1745 році без жодного цвяха (цвяхи з’явилися пізніше, під час реставрації). Саме там у труні бачили Наталію Варлей під час зйомок «Вія». Церква ― одна з найдостойніших пам’яток української народної архітектури.
Фото: findinukraine.com.ua
- Готель «Кінний двір». Ні, ми там не жили, але ж ви не підведіть! Такого я більше ніде не бачила: номери над конюшнею, з ліжками, вкритими сіном, застеленими льняними простирадлами. Спиш собі і бачиш. І чуєш рівномірне фиркання коней десь знизу. Ну дуже круто і недорого ― 200 грн. за ніч. Коли що, є й номери з ортопедичними матрацами.
- Загальноосвітня школа. У центрі Седнева. Тут без коментарів, тому що ТРЕБА БАЧИТИ.
Кожен із нас повіз із Седнева щось своє. Іванка побачила місто, яке має велике значення для її родини художників і мистецтвознавців. Андрій пофотографував легендарний храм зсередини. Я зібрала різні історії про людей, які нагодяться мені у наступному проекті, про який поки не розкажу.
Олешня, Голубі озера, 60 км від Чернігова
Голубі озера знаходяться на кордоні з Білоруссю, через що «Київстар» надсилає смски про те, що тепер ми у білоруському роумінгу. Але нам не страшно! Зв‘язку тут усе одно немає, приймає тільки Life. А в нас «Київстар» і «МТС», тож нам тим більше не страшно і навіть усе подобається. Особливо дорога від Чернігова до Олешні: вона більш-менш придатна.
Ми приїхали на Голубі озера лише заради вас, дорогі читачі і друзі: ви просили розповісти про них «у нашому стилі».
Фото: findinukraine.com.ua
Розповідаємо все як є, а ви зробіть нам невеличку знижку (не більше 15%) на жахливу спеку.
Голубе озеро, те саме, знаходиться в неймовірно мальовничому місці і воно справді блакитне. Навіть бірюзове. Прозоре. Дно біле піщане. Навколо сосновий ліс, який ніжно обіймає озеро.
Туристи живуть тут в основному у наметах, які можна взяти напрокат на маленькій базі прямо на схилі: 75-100 грн. за добу ― і намет ваш. Місць для наметового табору дуже багато ― весь ліс. Інфраструктура трохи є, наприклад, наспіх збиті дерев’яні будиночки розміром у два ліжка (200-300 грн. на добу за будиночок), надувна жовто-блакитна гірка прямо у воду, кафе-пивниця і столова за 200 метрів від самого озера. Береги високі, але спусків до води і маленьких пляжиків доволі.
І на цьому, друзі, усі плюси закінчуються.
Починаються мінуси:
- У високий сезон, як зараз, їхати туди ― повна безглуздість: народу дуже багато, і якщо місце для намету ви зможете знайти, то купатися буде некомфортно. У середині червня і на початку вересня тут набагато краще.
- На маленькій базочці пару разів на тиждень дискотека до другої ночі ― спати неможливо, особливо маленьким дітям.
- Те, що в Карпатах було головною знахідкою і перевагою, тут ― яскраво виражений недолік. Я маю на увазі людей. Вони ІНШІ. Манери, поведінка, виховання ― все інше. На території, розрахованій для наметів, є дерев’яні столи і лавки, на столах ― залишки їжі і багато сміття, відпочиваючі постійно їдять і чомусь не одразу прибирають. Або не прибирають узагалі. Адміністратор однієї маленької базочки на питання «Хто приїздить до вас цього року?» зажурено відповідав, що, на жаль, російські туристи не приїхали, і лаяв українську гвардію. Мені знадобилося аж 30 хвилин, щоб вивести з людини сепаратиста ― мабуть, втрачаю форму. Це все спека. На прощання колишній сепаратист сказав: «Дякую, що змінили мою думку», ― але я вже залишала базу із гордо піднятою головою. Між тим, на воротах все одно красувався жовто-блакитний.
А зараз наші оцінки за першу частину Чернігівської області.
Фото: findinukraine.com.ua
Місцезнаходження і дорога: 7. Чернігівська область дуже зручна для подорожування: все найцікавіше – близько одне до одного, можна приїхати куди-небудь і побачити ще багато чого.
Інфраструктура: 7. 3 бали знімаємо за відсутність 95-го бензину в Чернігові на кількох заправках.
Проживання: 6. Варіанти від 200 гривень в асортименті. Проживання в цілому недороге.
Харчування: 6. І всі ці 6 балів належать кондитерській «Шарлотка» у Чернігові ― неймовірно смачні тістечка «ягідний кошик» за 8 грн.
Розваги: 7. Тут знаходяться Качанівка, Ніжин, Тростянець, Седнів, Козелець і багато інших місць, подивитися які варто хоча б раз.
Можливість відпочинку з дітьми: ок, беріть із собою. 8 балів.
Чистота: крім Олешні, дуже чиста і доглянута область. Сам Чернігів ― казка! 8 балів.
Wi-Fi і мобільний зв’язок: 6. Мобільний інтернет працював повільно на всій території області. В Олешні взагалі не було зв’язку.
Безпека: 7.
А в наступній частині огляду ― найцікавіше, не перемикайте :)
Останні новини Чернігівщини
365 пожеж в природній екосистемі Чернігівщини з початку року: чому виникають та як запобігти 18:11
«До речі, це майже в два рази більше, ніж за аналогічний період минулого року (186 надзвичайних ситуацій), – повідомив на брифінгу в офіційному медіацентрі ОВА Олександр Бобро, заступник начальника Головного управління із запобігання надзвичайним ситуаціям ГУ ДСНС України в області. – 356 із них – суха трава та сміття на відкритих територіях, а 9 пожеж – це лісові масиви та насадження».
Бізнес, який постраждав під час ракетних ударів 17 квітня, може отримати грант на відновлення від МОМ 18:08
Міжнародна організація з міграції (МОМ) в рамках проєкту «Життєздатність+ Економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни», що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через Банк розвитку KfW, допоможе чернігівським підприємцям.
На Чернігівщині до 11 років позбавлення волі засуджено двох російських військових, які катували та жорстоко поводились з цивільним 18:03
Поліція завершила досудове розслідування та скерували до суду провадження, щодо двох російських військовослужбовців, які 6 березня 2022 року затримали цивільного місцевого мешканця у селі Слобода Чернігівського району. Чоловіка тяжко побили та погрожували спалити живцем.
Майстер–клас для спортивної спільноти Чернігівщини від володаря першої олімпійської медалі на Чернігівщині Олександра Батюка 18:01
Цьогоріч виповнюється сорок років з часу проведення XIV Зимових Олімпійських ігор у місті Сараєво (на той час Соціалістична Федеративна Республіка Югославія). Тоді у далекому 1984 році на цих престижних міжнародних змаганнях наш земляк, відомий український лижник Олександр Батюк виборов срібло у складі команди з лижної естафети 4х10 км.
На Чернігівщині запрацювали одразу дев’ять поліцейських станцій 11:39
Сьогодні в Остерській ТГ та ще у восьми громадах області розпочали роботу нові поліцейські станції. Допомагати, дбати про безпеку і захищати місцевих мешканців відтепер будуть дев’ять поліцейських офіцерів громад.
© 2005-2024