Як достукатись до компромісу по порожній діжці

29.11.2014   10:23 — Агенцiя

Гумові колеса під виконкомом, пусти діжки в якості барабанів, коробки з-під заморських фруктів як реквізит — розлючені підприємці, що торгують на вулиці Московській вимагають залишити їх в спокої і дати можливість торгувати як і раніше.

Це вже не перший їхній бунт, але цей, вже на межі правопорядку. Працівники міліції намагаються вгамувати бунтарів словами. Торговці вимагають мера.

Згідно букви закону, торгівля на вулиці Московський є не законною. Головні аргументи підприємців: 1) але ж ми завжди там торгували; 2) в країні війна, дайте нам заробити на шматок хліба.

Головні аргументи мера Ніжина: 1) треба виконувати рішення суду; 2) треба надавати всім торговцям рівні умови; 3) влада не може приймати незаконні рішення.

Далі йде важкій пошук компромісів. Перші сорок хвилин складають враження, що жодна зі сторін не здатна йти на компроміси. Підприємці нічого не хочуть чути окрім того, що їм хочеться, міський голова не може закінчити жодного речення — підприємці його просто закрикують.

Анатолій Лінник теж демонструє свою впертість. Повторює практично один і той же, немов зазубрений текст, який з часом ще більше дратує мітингарів.

Ще три дні тому, здавалось, порозуміння було майже досягнуто. Підприємці і мер полегшено зітхнули, коли було досягнуто домовленості, що торгові ряди з Москоської перемістяться на площу біля Покровського храму.

Підприємці, власне, і пішли туди, але влада показала свою близькозорість. Людей відправили торгувати на нове місце, але відповідальні особи й пальцем не поворухнули, щоб скласти підприємцям хоча б мінімальні умови.

А саме: на тому майданчику утворилася стихійна стоянка автомобілів. Отже, підприємців відправили торгувати, а що робити з машинами ніхто так і не подумав. В результаті торговці стояли зі своїми товарами, немов на проспекті з багатостороннім рухом. Звісно, такі умови не дуже сприяли напливу покупців.

Вже не кажучи про елементарне — до найближчого туалету треба добиратись хвилин 15.

Ще й з першого дня злетілися збірники містового, що геть обурило продавців. Наступного дня торгувати до Покровського храму вийшли вже одиниці.

Продавці відчули, що їх просто обдурили. Вони пояснювали: аби вони торгували “тряпками” то можна було б і зачекати. А оскільки велика частина — це продавці фруктів, то чекати вони не можуть. Товар просто згниє.

Навіть розуміючи все те, міський голова опинився в стані “цугцванг”, шаховий термін, коли любий наступний хід лише погіршує ситуацію. Якщо стати на сторону закону і виконати все, як пише підручник, то міський голова налаштовує проти себе частину підприємців, які здаватися не збиралися і дивлячись на все, обіцяли меру веселі дєньочкі в найближчий час.

Ще можна було Анатолію Ліннику стати добрим чарівником, змахнути рукою і сказати: ідіть люди, робіть що хочете, я вас люблю! Люди б його теж якісь час любили, але тим би одразу скористувалися його колеги-депутати, особливо ті, хто бачить свої стегна в його кріслі і одразу “заложили” б Лінника, як партизани фугас.

Є ще й третя сторона — це підприємці, що торгують на території колгоспного ринку. Вони не безпідставно вважають, що колеги з Московської вимагають для себе виняткових умов. Тому, що ті торгують на вході в базар і на льоту перехоплюють покупців.

І щойно А. Лінник задовольнить всі примхи “Московських”, “базарні” одразу ж піднімуться і звинуватять мера: “Йому заплатили!!!” — це, до речі, стандартне звинувачення трговцями всіх, хто їм не подобається.

Отже, підприємці виборювали своє право на почутий голос в цьому місті, Анатолій Лінник здавав залік з дипломатії і вмінні вирішувати складні питання з людьми і не просто, а з людьми, які притягли з собою колеса, пусті діжки та коробки з-під мандаринів.

Сутеніло. Протягом близько години А. Лінник, немов механічний солдатик, повторював: “йдіть до покровської, я не приймаю незаконних рішень”, а підприємці горлопанили немов скажені, гепали палками по діжках і наполегливо не хотіли нікого чути.

При тому, що в рядах підприємців траплялись і взагалі малоадекватні особи, які мололи хто зна що, не давали сказати ані слова навіть своїм колегам. І от що цікаво...

Раптом, то може всім вже надоїло гризтись і почали розуміти, що тільки справжнім, а не формальним компромісом можна все вирішити, щойно почалося налагодження нормального діалогу ватажків підприємців і мера, як ті малоадекватні особи ативувалися і демонстрували геть скажену поведінку, більше заважаючи своїм колегам підприємцям шукати нормального діалогу для вирішення їх же проблеми.

Було дуже схоже на те, що нормальне цивілізоване вирішення конфлікту комусь було не вигідно. Комусь, кого не було серед підприємців, але дуже кортіло не вирішення, а саме продовження конфлікту. Чим гірше — тим краще.

Щоб не загубити ту мотузочку діалогу, який тільки почав вимальовуватись, було вирішено, що міський голова та представники підприємців зайдуть в приміщення і намагатимуться вести діалог в більш спокійній обстановці.

Результатом довгих перемовин стало: 1) термінове скликання на найближчий вівторок позачергової сесії міської ради з питанням на порядку денному про можливість підприємцям здійснювати торгівлю на вулиці Московський; 2) в найближчі вихідні правоохоронці будуть поблажливо ставитися до продавців, що торгують на Московській.

Підприємці розходились з площі вже по темному, багато хто вважав такий фінал дня маленькою перемогою. Думаємо, що з полегшенням зітхнув і міський голова. Бо маленькою перемогою є саме початок діалогу.

Підприємці розходились, а на площу “підрулили” і “опозиційні” депутати, які не бруднилися об цей конфлікт а спостерігали за всім з боку і лише смикали за окремі мотузочки. Прийшли до виконкому немов тузи, а підзвітні підприємці одразу відрапортували їм про зроблене.

http://www.uezd.com.ua/page/yak-dostukatis-do-kompromisu-po-porozhnij-dizhci.html