13 листопада — 312-і роковини Батуринської трагедії

13.11.2020   09:58 — Агенцiя

За часів правління Івана Мазепи у кінці XVII — на початку XVIII століття Батурин перетворився на центр політичного життя Гетьманщини. Тут розташовувалися Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України, проживала і працювала політична, військова та культурна еліта України.

Але 13 листопада 1708 року сталася одна з найбільших трагедій в історії України — «батуринська різанина». Йшов восьмий рік Великої Північної війни. Король Швеції Карл ХІІ отримував перемогу за перемогою над московськими військами. Гетьман Іван Мазепа, розуміючи політику Петра І та московського царату загалом, передбачав, що козацька автономія буде постійно утискатися, а з часом зовсім зліквідована.

Гетьман Мазепа, як відомо, сподівався під шведським протекторатом здобути для України державну самостійність і незалежність від тиску й панування Москви. Тому наприкінці жовтня 1708 року вирушив на зустріч зі шведським королем Карлом ХІІ. Дізнавшись про це, Петро І наказав князю Меншикову знищити Батурин.

Гетьманська столиця героїчно боронилася, кілька разів вдало відбиваючи атаки російського війська. І тільки зрада Прилуцького наказного полковника Івана Носа, який показав росіянам таємний хід, призвела до захоплення Батурина…

Звірство, з яким були знищені не лише захисники міста, а й жінки, старі, діти, вразило тоді не лише Україну, а й всю Європу. Було жорстоко вбито за різними підрахунками 11—14 тисяч людей. Батурин було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі.

На жаль, досить довго навіть сама історична постать Івана Мазепи подавалася негативно, як зрадника.

Та зі здобуттям Україною незалежності сторінки історії нашої держави стали розкриватися повніше. Тож і про Батуринську трагедію заговорили на повний голос. І на державному рівні в тому числі: 14 червня 1993 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 445, відповідно до якої утворено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Розпочався період відновлення історичної справедливості.

Сьогодні кожен може вклонитися пам’яті батуринців, які прийняли мученицьку смерть у 1708 році. Для цього у Цитаделі Батуринської фортеці у 2004 році зведено у козацького Хреста. Знайдені останки жертв московської різанини поховані у крипті дерев’яної Воскресенської церкви.

Інтерес до Гетьманської столиці на сьогодні великий. Сюди пролягають екскурсійні маршрути не тільки з усіх куточків України, а й з інших держав.

Вже кілька років поспіль проводиться фестиваль-конкурс імені Андрія Розумовського, знаного мецената, сина гетьмана Кирила Розумовського, який за свого гетьманства фактично повернув Батурин до нового життя. Відтворено пам’ятний надгробок Розумовського, встановлений на своєму історичному місці у Воскресенській церкві — усипальниці гетьмана.

Отже, древній Батурин розвивається і готовий дивувати відвідувачів новими об’єктами та відкриттями.