Люстрація як засіб боротьби з ворогами, метод просування своїх, бізнес?

03.07.2014   15:55 —

УДАРу потрібно замовити губернатора? Без питань. Мельничук не сподобався «Батьківщині» через «Ялівщину»? Знімаємо. Вас звільнив з роботи Соколов? Він теж ворог.

Протягом кількох останніх тижнів у Чернігові знову стала актуальною тема люстрації. І хоча закон ще не прийнятий, але складається враження, що діяльність в цьому напрямку окремі політичні діячі хочуть монополізувати і навіть розбудувати систему люстраторів від області до кожного району. Їх бажання і дії скоріш за все дискредитують таке політичне явище як «люстрація».

Вікіпедія дає такі означення цього політичного явища. Отже, люстрація – це:

• заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу, або пожиттєво, займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями і т. д.
• (від лат. lustrum — податковий або фінансовий період, Люструм) — описи державних маєтків. Метою люстрації було встановлення складу податного населення, його грошових і натуральних повинностей, доходів королівських економій. Люстрація у феодальній Литві вперше була запроваджена у XVI столітті. Інвентаризація королівських маєтків.
• (від лат. lustratio — очищення через жертвопринесення) — магічні обряди, спрямовані на очищення людей, на захист від хвороб та інших бід. У багатьох народів надприродня сила приписувалась насамперед вогню; було поширеним окурювання людей, худоби, житла факелом, запаленим від «живого вогню» (який добували тертям), а пізніше — від свічок, запалених в церкві в четвер на страсному тижні.

Полювання на відьом та магічні обряди

На сьогодні найчастіше використовується третій варіант поняття люстрація – магічні обряди. Певні групи осіб, посилаючись на волю революційного народу, який вони представляють, вимагають для себе право Вищого суду та визнання правомірними своїх дій.

До проведення виборів Президента 25 травня до цих людей ще можна було прислуховуватися. Але вибори показали, що всі разом вони не представляють і чверті свідомих громадян. Всі «позитивні» зміни їм вдалися лише в буреломні майданівські дні.

На Чернігівщині це дозволило змінити частину керівників обласної ради та мерів, які в більшості своїй просто злякалися натовпу у балаклавах. Можна було повірити, що нові люстратори представляють честь, розум та совість нації. Але подальший розвиток подій показав, що декого з них лише цікавив доступ до посад. Навіть списки складали, хто на яке крісло претендує. А дехто використовував люстрацію для зведення рахунків зі своїми старими ворогами.
А треті просто почали робити на цьому політичний бізнес.

Не цікавив люстраторів і той факт, що більшість їх «жертв» були обрані на виборах народом або представниками органів місцевого самоврядування. Наприклад, перші у сучасному люстраційному списку області - міський голова Олександр Соколов та заступник голови обласної ради Валентин Мельничук. Першого обрали чернігівці на міських виборах, другого – депутати обласної ради. Цікаво, що боротьбу проти міського голови активно ніхто і не проводив (окрім особисто ображених на нього). Це скоріш за все пов’язано з тим, що жодна з великих політичних сил на сьогодні ще не готова до місцевих виборів і не має сильного свого кандидата на посаду міського голови.

Валентин Мельничук потрапив до люстраційного списку, як вважають багато експертів та журналістів, в зв’язку з подіями навколо Ялівщини та перехопленням ініціативи у «тіньових» господарів міста.

Найбільш характерним прикладом організації люстраційного процесу на Чернігівщині був випадок з вписуванням до списку підприємця Сергія Берестового. Його кандидатуру, як претендента «на очищення», внесли на мітингу «з голосу» після того як з’явилася інформація, що Берестового можуть призначити на посаду губернатора. Штаб національного спротиву одразу відхрестився від причетності до цього рішення і навіть засудив його.

Ще один цікавий напрямок – «опис державних маєтностей»

Наголошуючи, що вони представляють народ, ряд діячів налагодили систему захоплення державних будівель. Цікаво, що будучи представниками певних політичних сил, вони почали створювати нові громадські організації з гучними назвами.

Обласні активісти обмінюються досвідом із своїми районними колегами. Їх цікавлять приміщення, що належать органам влади бажано з меблями, за які не потрібно сплачувати оренду та комунальні. Такі дії вони пояснюють тим, що владу потрібно контролювати, а для цього потрібно бути якомога ближче до влади.

Мабуть на сьогодні вже потрібно навести лад у цьому самозахопленні і використанні держустанов під офіси та штаби. Повинні бути ті, хто юридично буде відповідати за приміщення і провести закріплення громадських організацій за їх адресами. Оскільки всі приміщення належать радам різних рівнів, то і вирішувати питання пільгової оренди повинні депутати шляхом голосування на сесіях, як це було з приміщеннями, що займають «Просвіта» та «Інтермеццо». Або просити приміщення у народних обранців, але всі ж розуміють, що безкоштовний сир лише у мишоловках. Тому якщо ті і дадуть приміщення, то доведеться і відпрацьовувати.

Добре, що на Чернігівщині не отримала широкого застосування практика «експропріації експропріаторів». Хоча мабуть багато хто з люстраторів і шкодує, що не може повторити дії київських та інших колег, які вже зараз їздять на дорогих авто, дзвонять з коштовних телефонів та навіть купують нерухомість. На Чернігівщині відзначилися лише погромами офісів деяких політичних партій, особливо в районах.

Заборона займати посади, брати участь у виборах

На сьогодні багато хто з нових люстраторів використовує свою діяльність для того, щоб позбавитися політичних конкурентів. Для них найбажанішою була б заборона політичних партій, які представляють або «злочинний режим», або сепаратистів.

Головне, відсутність їх представників у виборчих бюлетенях. Таких активістів трохи шкода: вони не розуміють що їх використовують. Електоральне поле порожнім не буває: хтось зникає, хтось приходить, а хтось цим користується. І користуватися досягненнями будуть не люстратори, бо прихильники лівих не будуть голосувати за правих, а помірковані ліберали за радикалів. Те, що політична карта змінилася, президентські вибори довели. Вони також показали, що популістськими лозунгами на народ зараз вплинути важко. Тому і був один тур. А радикалізацію електорату використали окремі харизматики, які зараз і стрижуть купони.

Що стосується «зміни всіх старих», то тут трудове законодавство стикається з революційною доцільністю, багаторічний досвід з популізмом без міри, ефективність роботи владних інститутів з анархією.

На Чернігівщині люстраторів зараз намагаються об’єднати. Але на мою думку цей процес не буде ефективним. Бо інтереси різні. Для старих борців головна мета – ефективно зняти чиновників. Чим більше, тим краще. Для нових головне – розчистити посади для своїх. Старі використовують у боротьбі вуличні мітинги та пікети, а нові більш агресивні і не бояться застосовувати силові методи. Але є те, що їх об’єднує.

Насамперед те, що люстрація поступово перетворюється на бізнес. Можна відкупитися, якщо тебе підозрюють. Можна наняти люстраторів проти своїх опонентів. Можна використовуючи люстраційні процеси, вчасно піти з посади і списати все на форс-мажорні обставини. А можна і просто підставити люстраторів.

Новій українській владі потрібно врешті-решт перевести процес люстрації у законодавче русло. Потрібно прийняти закон про люстрацію. І відбуватися цей процес має не за партійними ознаками, а за реальні поступки та вчинені злочини.
І опиратися в цьому процесі потрібно на громадськість, бо не чиновник повинен контролювати чиновника. Небайдужих і активних громадян потрібно об’єднувати, але не проти людей, а проти процесів. Треба ламати систему, а не зводити рахунки.