“Ось де справжній патріотизм і любов до України!”

05.12.2011   14:45 — Агенцiя

Приклад Чернігівського району переконує: якщо депутатський корпус працює злагоджено і люди дійсно вболівають за справу, то й питання тут вирішуються ефективно.

Краще, ніж у кіно

Уявіть собі багато щасливих і усміхнених людей. Зібралося все селище – прийшли цілими родинами: сивочолі ветерани, працівники різного віку та професій, молодь і малі дітлахи. Приїхали й гості – з навколишніх сіл, області, столиці. Свято – небуденне, зворушливе, незабутнє. Головні герої – юнаки, які ще донедавна сиділи за шкільною партою, а нині йдуть служити до війська. Змужнілі, схвильовані, розчулені такою увагою, доброзичливими побажаннями рідних, односельців, ветеранів Великої Вітчизняної, офіцерів Збройних Сил України, керівників району, селищного голови, військового комісара, артистів з обласного центру…

Люди говорять тепло, від душі. Кожен із присутніх перейнявся особливою атмосферою свята, немов зібралася одна велика, дружна родина. Новобранці кладуть квіти до пам’ятника загиблим у Великій Вітчизняній війні, урочисто складають клятву бути гідними своїх дідусів, які звитяжно захищали рідну землю від загарбників. За народною українською традицією матері пов’язують синів вишитими рушниками. А потім гості – військові музиканти – влаштовують чудовий концерт.

Свято триває до самого вечера – люди спілкуються, із задоволенням слухають талановитих виконавців, задушевно співають самі. Дійство фотографують, знімають на камеру… Призовники зізнаються: варто йти в армію навіть заради ось таких неймовірних, дивовижних, урочистих проводів. Адже, безперечно, цей день запам’ятається, як один із найщасливіших у житті!

Гадаєте, що то – кадри з популярного вітчизняного кінофільму? Аж ніяк – такі свята тепер постійно проводять у Чернігівському районі. “Це навіть описати неможливо – потрібно все бачити на власні очі. Ось де – справжній патріотизм і любов до Батьківщини! – говорить начальник регіонального медіа-центру Міністерства оборони України (м. Чернігів) Валентин Буряченко. – Відверто кажучи, у нас, в незалежній Україні, до військово-патріотичного виховання нерідко ставляться формально: немало заходів відбувається для “галочки” – нудно й нецікаво. Власне, як так проводити, то краще не робити цього взагалі. Бо то вже – антипропаганда, яка лише шкодить справі! Натомість у Чернігівській райдержадміністрації та районній раді дуже відповідально ставляться до цього питання: належно співпрацюють і з військовим комісаром Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату Володимиром Кравчуком, і з нами, і з Військово-музичним центром Сухопутних військ Збройних Сил України. Тому такий позитивний результат. Безумовно, цей досвід потрібно пропагувати не лише на Чернігівщині, а й в інших регіонах нашої держави. Подивіться, наскільки важливою є тема патріотизму в США, Англії, Франції, Німеччині, Японії, інших країнах світу. Чим ми гірші? Нам є чим пишатися – маємо немало видатних полководців, героїв, на подвигах яких варто виховувати юних громадян України”.

Відроджені “зірниці”

Побувавши на підсумковому засіданні районної призовної комісії, яке проводив заступник голови Чернігівської райдержадміністрації – керівник апарату Віктор Бешун, я переконався, наскільки демократично й оперативно вирішують тут поточні проблеми. Жодних промов із папірця, ніяких бюрократичних, заялоджених фраз, – це був невимушений, конструктивний діалог однодумців, яких справді цікавить підсумковий результат. Власне, план призову в Чернігівському районі виконали на сто відсотків.

Приємне враження справив і голова Чернігівської райдержадміністрації Микола Кудрик, з яким ми поспілкувалися після згаданого засідання. Микола Васильович наголосив, що всі позитивні зміни, які відбуваються нині, – результат успішного співробітництва керівництва району з депутатами райради, військовим комісаром Володимиром Кравчуком. У Чернігівському районі, в Гончарівському, дислокується окрема танкова бригада, командир якої – Андрій Грицьков, як і Володимир Кравчук, – депутат районної ради. Там постійно проводяться зустрічі школярів із ветеранами Великої Вітчизняної, офіцерами Збройних Сил України.

Торік у районі вирішили відродити цікаву традицію. Пригадуєте, якими захоплюючими для старшокласників були свого часу “зірниці”? Пам’ятаю, як сам із задоволенням мандрував разом з однолітками лісовими стежками у пошуках ретельно захованого прапора “супротивників”, з яким завзяттям виконував “бойові” завдання і був по-справжньому щасливим, здобувши заповітну перемогу. Саме таку військово-спортивну гру влаштували у Чернігівському районі – на базі окремої танкової бригади змагалися учні з десяти шкіл та студенти. Враження в усіх були якнайкращі. Вийшло – змістовно, ненав’язливо, а головне – майже всі учасники “зірниці” заявили, що мріють служити в армії. Причому не лише хлопці, а й дівчата!

Звісно, подібні змагання неодмінно продовжуватимуться. Навесні цього року сто юнаків та дівчат із Чернігівського району взяли участь у військово-патріотичному зборі, організованому Всеукраїнським громадським об’єднанням “За майбутнє” на полігоні в Гончаровському. Впродовж трьох діб школярі мешкали в казармах, стріляли зі справжньої зброї, крокували строєм, демонстрували свою вправність у різноманітних спортивних змаганнях і залюбки куштували солдатську кашу. Бачили б ви, як вони раділи, отримуючи почесні відзнаки наприкінці цього дійства! І якщо спочатку, в перший день збору, це були звичайні підлітки, котрі раніше навіть не замислювалися над таким питанням, як захист Вітчизни й досить скептично ставилися до професії військового, то тепер вони кардинально змінили свою думку.

Незабутні проводи

Прекрасним святом стало відкриття Меморіалу партизанської слави у селі Ведильці Чернігівського району. Нині – це місце хвилюючих зустрічей із ветеранами. Причому сюди приїжджають не лише гості з інших регіонів України, а й закордонні делегації, зокрема з Росії та Білорусі.

Приємна, пам’ятна подія – відкриття два роки тому на День Перемоги сучасної Алеї Героїв у селі Ковпита, де біля підніжжя величного пам’ятника в бронзі на стелах золотими літерами викарбовано прізвища тринадцяти Героїв Радянського Союзу, які полягли в боях за Батьківщину.

“Тут, біля Вічного вогню, ми навесні цього року урочисто провели в армію десятьох наших юнаків, – розповідає Микола Кудрик. – Фронтовики, офіцери Збройних Сил України, земляки, які нещодавно відслужили у війську й повернулися в рідні краї, говорили теплі напутні слова. Матері пов’язали новобранцям власноруч вишиті українські рушники. Грав духовий оркестр. Дуже зворушливо було! Чудове свято – для жителів, численних гостей, адже з’їхалися люди і з навколишніх сіл. Тепер такі урочисті проводи – вже традиція. Ми їх кожні півроку проводимо в селах району. Ось і цьогоріч свята відбулися в Старому Білоусі, Анисові, Михайло-Коцюбинському… І щоразу прагнемо влаштувати все від душі: цікаво, небанально, з якимись оригінальними родзинками. Знімаємо відеоролики на згадку. Це діє! Недаремно дехто з призовників уже вирішив обрати професію військового”.

Поблизу села Ладинка в роки Великої Вітчизняної війни затонув радянський монітор (корабель) “Смоленськ”. Жителі свято бережуть пам’ять про загиблих моряків-розвідників Пінської військової флотилії, які визволяли Придесення. Місцеву школу названо імені Героїв Пінської флотилії (до речі, в братній Білорусі діє музей Дніпровської військової флотилії). У Ладинці також відбуваються незабутні зустрічі з ветеранами. Приїжджають великі делегації з Росії та Білорусі. Побували тут і співробітники міністерств закордонних справ цих країн.

Налагоджено тісні зв’язки з моряками тральщика “Чернігів” у Севастополі, на якому служать юнаки з Придесення. Голова Чернігівської райдержадміністрації Микола Кудрик побував на кораблі, зустрівся із земляками, ознайомився з їх службою та побутом, передав вітання від рідних і односельців, вручив подарунки від Чернігівського району.
Значну роботу з оновлення музейних кімнат у школах (їх у районі – 52) проводить завідувач відділу освіти райдержадміністрації, депутат районної ради Лідія Гаєвська. Прекрасні шкільні музеї – в Анисові, Пакулі, Михайло-Коцюбинському. Тут постійно проводяться уроки мужності, зустрічі з ветеранами та офіцерами Збройних Сил України.

“Головне, депутати Чернігівської районної ради розуміють важливість цих питань, – говорить Микола Васильович. – Тож я хочу щиро подякувати їм за постійну підтримку. Наприклад, немало добрих справ – на рахунку Володимира Хорошковського. Він служив у Гончаровському, а тепер опікується військовим містечком. Допомагає й відомий меценат, почесний президент Благодійного фонду імені двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого, голова опікунської ради Чернігівської міської громадської організації інвалідів “Життя триває”, депутат Чернігівської міськради Олександр Шкурат. Чудове взаєморозуміння у нас і з військовим комісаром Чернігівського об’єднаного військового комісаріату Володимиром Кравчуком”.

У стадії вирішення і земельна проблема в Гончаровському. Справа в тому, що зараз у селищі – багато цивільного населення: військові пенсіонери, обслуговуючий персонал. Це – тисячі мешканців. А вся земля навколо належить Міністерству оборони. Тож Чернігівська райдержадміністрація звернулася до уряду, Міністерства оборони з проханням передати землю під житловими будинками та цивільною інфраструктурою територіальній громаді селища. Необхідні документи вже підготовлені, тож є всі підстави для ухвалення наступного року відповідної урядової постанови.

Сергій Дзюба