Транспортний адреналін у місті пільговиків

11.03.2013   10:17 — Агенцiя

Можливо, ми самі цього не помічаємо, але Чернігів останніми роками пристойно трансформувався. З’явилися нові густозаселені мікрорайони. Запрацювали нові підприємства, а старі майже всі позакривалися. Плюс – купа нових великих магазинів, розважальних центрів. Нові маршрути для відпочинку, приватні забудови, дачні масиви. Центр міста вже починає “задихатися” від транспортного перебору, а в деяких місцях маршрутки штурмують із баталіями.

Власне, організація пасажирських перевезень – справа дуже серйозна. І велика. За значимістю для щоденного життя будь-якого городянина. Адже це не тільки наявні транспортні засоби, автобуси і тролейбуси, їх комфортабельність, вік чи технічний стан. Це й ситуація з дорогами та зупинками, дорожніми знаками, місцями для розвертання громадського транспорту, світлофорами, пішохідними переходами, “лежачими поліцейськими”. І ще тисячами дрібничок, без яких, як-то кажуть, ні туди і ні сюди.

На думку фахівців цієї справи, практика часткових змін маршрутної мережі міста, що робилися останніми роками, практично вже вичерпала себе. Вочевидь, назріло питання щодо необхідності перегляду всієї мережі міського громадського транспорту. Аби дещо зменшити навантаження на центральну частину міста (за рахунок скорочення кількості дублюючих автобусних маршрутів). При цьому відпрацювати все так, аби транспортне забезпечення жителів міста тільки поліпшилось. І щоб нова транспортна мережа могла майже повністю задовольнити всі потреби мешканців міста на найближчі “…надцять” років.

Є де покататися

За словами начальника управління транспорту та зв’язку Володимира Вороніна, міська маршрутна мережа належить місту й затверджена виконавчим комітетом. Це десять тролейбусних маршрутів довжиною майже 105 кілометрів і сорок чотири автобусних – довжиною більше 360 кілометрів.

Упродовж минулого року в маршрутну мережу було внесено незначні зміни. На прохання жителів міста перенесені кінцеві зупинки маршрутів автобусів № 33 і № 30, що дозволило поліпшити транспортне сполучення по вулиці Кільцевій. Таким чином вдалося вирішити питання підвезення пасажирів до садових товариств, гаражних кооперативів, забезпечити стабільний прямий маршрут між ЗАЗом, обласною лікарнею, підприємствами, розташованими по вулицях Любченко й Тичини, з районами Олександрівки та вулицею Рокоссовського.
На жаль, поки що через відсутність можливості розвертання автобусів по вулиці Славутицькій не вдалося задовольнити звернення жителів селища Астри. Та все-таки є надія, що поточного року вдасться вирішити й цю проблему. Крім того, в першому півріччі заплановано відкриття руху транспорту по вулиці Войкова, що дасть можливість повніше охопити громадським транспортом вулиці Старобілоуську та Комінтерну. Варто сказати, що поточного року заплановано й довгоочікуваний початок будівництва тролейбусної лінії по вулиці 50 років ВЛКСМ, що сприятиме покращенню транспортного забезпечення району Масани.

Соціальні перевезення

За даними Єдиного державного реєстру, в Чернігові – близько 74 тисяч пільговиків, котрі мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті. Насправді ж до цієї цифри можна сміливо додати ще близько десяти тисяч осіб. Варто сказати, що торік із Державного бюджету було виділено субвенції: на електротранспорт – більше 19 мільйонів гривень, на автотранспорт – більше двох мільйонів. Зрозуміло, наша рідна міська влада плаче “крокодилячими” сльозами та щороку розповідає чернігівцям, що вона, коли чесно, до поганого стану міського транспорту абсолютно непричетна. Це держава протягом багатьох років надає таку манюсіньку субвенцію за перевезення пасажирів (менше 20% від необхідності), тому немає жодної можливості в повному обсязі забезпечити наявні права громадян на безкоштовний проїзд. Отже, практично знищується міський соціальний транспорт.
Але наші міські господарники давно навчилися, чесно дивлячись у вічі людям, говорити лише вигідну їм частку правди. Дуже багато залежало й нині залежить саме від них. Та, швидше за все, всіх така ситуація чомусь (?!) задовольняє. Чому? Та практично всі знають на це відповідь. Тільки зробити поки що нічого не можуть. Єдиним виходом із ситуації (вона практично подібна в усіх містах країни) з боку держави було би введення адресної допомоги пільговикам. Та ці вже давні (й нинішні) ініціативи державних людей (котрі в курсі справи, але не в “темі”) ріжуться під корінь іншими депутатами та високопосадовцями (котрі якраз “у темі”). Й, на жаль, до втілення цих потрібних пропозицій у життя руки не доходять. Тим більше, що цей прибутковий бізнес “кришують” представники різних партій та фінансових груп. І поки що не знайшлося людини, яка б узялася розрубати цей гордіїв вузол.

Тому нині основним соціальним перевізником у місті було й залишається комунальне підприємство “Чернігівське тролейбусне управління”. Працівникам якого, певно, давно вже пора поставити якийсь серйозний пам’ятник. За сумлінну працю та реальну турботу про нас із вами. Хоч і працюють вони, на превеликий жаль, “на знос”.
Через це на балансі підприємства перебувають лише 109 пасажирських тролейбусів, серед яких – один новий, подарований місту, – виробництва Чернігівського автозаводу. З інших – лише 29 тролейбусів молодші за десять років. 79 – експлуатуються від 10 до 25 років. Крім цього, підприємство має у своєму складі 23 пасажирські автобуси.

Щодня в будні на лінію виходять 67 тролейбусів, у вихідні – 65 одиниць транспорту. Рух тролейбусів починається з 5 години, закінчується о 24-й. При цьому основна кількість машин працює за 12-годинним графіком – із 7 ранку до 19 вечора. Торік міським електротранспортом перевезено більше сорока мільйонів пасажирів, із них безкоштовно – близько 25 мільйонів. Варто сказати, що тролейбус для багатьох чернігівців – єдиний доступний (для гаманця) вид громадського транспорту. Швидше за все, саме тому на зупинках завжди доволі багато людей.

“Критичні” дні

Вівторок і четвер (у період із середини квітня до середини вересня) на десяти автобусних маршрутах – для людей зі сталевими нервами та любителів екстремальних видів спорту. У ці дні громадян усіх пільгових категорій безкоштовно перевозять до дачних масивів. Власне, напруження в ці дні відчувається майже в усьому громадському транспорті. Як на мене, наші туристичні організації втрачають багато коштів, бо не пропонують іноземцям екстремальні тури на таких маршрутах. Тим більше, що безкоштовні перевезення пільговиків є тільки в Чернігові. Іноземці чи гості з інших регіонів України не тільки отримали б море гострих відчуттів, але й протягом дня зуміли б вивчити багато надзвичайно цікавих слів і словосполучень. Також можна було б улаштувати екскурсійні тури для студентів-філологів та збирачів фольклору. І солідно поповнити міську скарбницю.

Минулого сезону на дачних маршрутах працювало аж 13 автобусів великої та середньої місткості, які примудрялися виконувати 204 рейси. Офіційно за 44 пільгові дні здійснено 8272 рейси, перевезено близько 780 тисяч пасажирів. А скільки перевезено при цьому неофіційно! Звідси – щоденні проблемні питання, пов’язані з замінами автобусів, затримками рейсів і тому подібне. Міське управління транспорту швидко реагує та вирішує ці проблеми, але тим чернігівцям, хто потрапив під проблему – купа задоволення.

Ще два дні року (поминальні, на Діди) – далеко не всім у радість. Торік наші управлінці доклали зусиль та організували чотири напрямки руху з залученням більше 130 одиниць транспорту різних класів. Проте попередити виникнення великих заторів однаково не змогли. Причина – у великому потоці як приватного, так і громадського транспорту, що рухався до цвинтаря. Завдяки злагодженим діям співробітників міліції обійшлося без ДТП. За приблизними підрахунками, територію цвинтаря Яцево відвідало більше двохсот тисяч осіб. Тому готуватися до поминальних днів потрібно ретельніше. Можливо, щось змінити. Наприклад, перенести торгівлю квітами на територію цвинтаря. А також – увести обмеження в’їзду на кладовище габаритного транспорту, зокрема, власних мікроавтобусів. До речі, конкретні думки та пропозиції чиновники мають. А які з них і як реалізуються – побачимо у травні.

Маршрутки вже не задовольняють пасажирів

Час тече – все змінюється. Частина рухомого складу, який працює на міських маршрутах, уже не задовольняє потреби пасажирів, особливо автобуси малої місткості “Дельфін” та однодверна “Рута”. Використання їх, особливо в години “пік” створює великі незручності для пасажирів.

Нині автобусні маршрути обслуговують 14 перевізників. Щодня це 150 автобусів середньої й великої місткості, які працюють у звичайному режимі, та 229 автобусів малої місткості, що працюють у режимі маршрутного таксі. За винятком автобусів великої місткості, термін експлуатації рухомого складу становить від року до 7.
Найбільшу кількість автобусних маршрутів обслуговують ВАТ “Чернігівавтосервіс” і його дочірнє підприємство “Пассервіс”.

Процес відновлення рухомого складу відбувається повільними темпами через досить високу вартість машин. Минулого року на лінію вийшло лише 16 нових автобусів. Нова модель “Рута-25” із двома дверима коштує близько 235 тисяч гривень, автобус виробництва Чернігівського автозаводу – більше 322 тисяч, а автобус марки “ПАЗ” – чотириста тисяч. За автобуси великої місткості моделі “ЛіАЗ” чи Львівського автозаводу місткістю 110 пасажирів потрібно викласти майже мільйон.

Якість перевезень накульгує на чотири колеса

Стан проїжджої частини більшості вулиць і доріг (не кажучи вже про тротуари) жодної критики просто не витримує. Якщо ситуація не зміниться, то можна навіть прогнозувати солідне зменшення кількості тролейбусів та автобусів на вулицях міста. При цьому ямковим ремонтом проїжджої частини окремих вулиць ситуацію явно не врятувати. Як і нанесенням дорожньої розмітки, встановленням дорожніх знаків, обладнанням примусового зниження швидкості тощо. Коли нині чернігівці дуже незадоволені роботою громадського транспорту в години “пік” та після 21 години, то невдовзі почнуть висловлювати своє “фе” роботі перевізників узагалі.

Тим більше, що фінанси міської влади вже співають не романси, а якісь, даруйте, похоронні марші. Міська програма щодо встановлення світлофорів не виконана. Проблемним питанням залишається й передача в комунальну власність технічних засобів регулювання дорожнього руху, зокрема 58 світлофорних об’єктів і 6 тисяч дорожніх знаків. У Чернігові з 457 зупинок лише 101 обладнана павільйонами й навісами для очікування пасажирів. Про електричне освітлення, стан тротуарів (а швидше – їх відсутність) біля зупинок, п’яних водіїв на маршрутах чи брутальних кондукторів, колеса, що відпадають, дірки в підлозі салонів автобусів, тісняву та ще сотні всіляких негараздів навіть згадувати не хочеться.

Скажете критикуєш – пропонуй. Пропоную: створити, наприклад, недержавну неофіційну організацію чи рух. Яка б, маючи вільний час і натхнення, щодня почала б “діставати” не тільки власників маршрутів чи керівників транспортних підприємств, а всю міську владу (балакучих депутатів, чиновників, із міським головою включно) за бездіяльність. Із повним використанням сучасних засобів комунікацій: електронної пошти, соціальних мереж, мобільних та міських телефонів і тому подібне. А дати назву руху можна на кшталт “Дістало”. Кілька місяців винні покрутяться як вуж на сковорідці – точно щось та налагодиться.
Зрозуміло, що це жарт. Але щось раціональне в ньому, як на мене, таки є.

Олександр Шило

http://www.hvilya.com/news/transportnij_adrenalin_u_misti_pilgovikiv/2013-03-07-1998