Енергоефективність як звичка: досвід Польщі

11.08.2015   14:30 — Агенцiя

У той час, як в Україні тривають гарячі обговорення питань енергоефективності та енергозбереження, доки урядовці вирішують, де економити, як це робити і хто буде відповідальним, у Польщі з 2001 року реалізують відповідні програми на практиці.

Яскравий приклад – гміна Білява, яка належить до Нижньоселезійського воєводства Дзержуньовського повіту. На території площею 36,5 кв. км проживає близько 32 тисяч населення. Саме ця громада стала однією з перших, хто зробив істотний крок в напрямку енергоефективності. У 2001 році в гміні Білява, завдяки реалізації проекту «Leonardo da Vinci», було створено перший в Польщі та Центрально-Східній Європі новаторський освітній заклад – «Сонячну школу».

Експерти Громадянської мережі ОПОРА спробували простежити шлях розвитку цієї школи та визначити секрет її успіху.


Як закладалися основи енергозбереження

За кошти, які були виділені з міського бюджету, та за підтримки Німецького екологічного фонду DBU, було відремонтовано будинок та змонтовано перші сонячні батареї. Урочисте відкриття відбулось 23 березня 2001 року. В ньому брали участь не лише представники місцевої влади, а й партнери з Німеччини та Австрії, які допомагали готувати педагогів.

Роком пізніше «Сонячна школа» була перетворена на Центр відновлювальних джерел енергії, який успішно працює і сьогодні в Повітовому центрі практичної освіти. Цей Центр – своєрідний інкубатор, на базі якого навчаються і виховуються спеціалісти з відновлюваних джерел енергії. Окрім вміння застосовувати новітні джерела енергії, вони зможуть будувати будинки з нульовим споживанням електричних ресурсів. Звучить казково, чи не так?


Велике значення практики

Насправді цей заклад пройшов довгий та нелегкий шлях. Майбутнім викладачам школи довелось самотужки здобувати практичні знання, відвідуючи сусідні держави, такі як Німеччина, Австрія, Італія, самостійно створювати навчальну базу. Перший набір нараховував 27 студентів, до випуску їх залишилось лише дев’ять. Але ентузіасти не відмовилися від своєї ідеї та продовжили працювати.

Минув час. Зараз у школі є потужна база, яка дозволяє студентам на практиці ознайомитись з роботою сонячних батарей, теплонасосів, зрозуміти реальну користь використання котлів на альтернативному паливі: пелетах, еко-горошку, вербі. Школа повністю забезпечує себе гарячою водою, теплом та світлом з альтернативних джерел. На даху змонтовані сонячні батареї та вітрогенератор, у підвальному приміщені розташовані котли.

Крім того, практична база поповнюється завдяки участі школи у різноманітних програмах та проектах, які фінансуються з коштів Європейського Союзу.
На території навчального комплексу побудований корпус з нульовим споживанням енергії, так званий «пасивний будинок». Він слугує базою для майбутніх будівельників. Всередині проходять практичні заняття, студенти навчаються відбудовувати стіни, перекривати дахи, розглядають варіанти проведення вентиляції, яка б дала змогу кондиціонувати повітря та зберігати тепло.


А що далі?

Продовжити навчання після закінчення закладу випускники мають змогу у Вроцлавській Політехніці. Один з випускників «Сонячної школи» на її базі написав та успішно захистив докторську дисертацію. Зараз заклад відкриває свої двері для студентів різного віку – усіх бажаючих отримати знання в галузі енергоефективності. Заняття проходять на платній основі, а кошти скеровуються на подальший розвиток закладу.

Німецький екологічний фонд, який сприяв створенню школи, і зараз активно підтримує запровадження альтернативних джерел енергії, та фінансово підтримує ініціативи, направлені на покращення навколишнього середовища.
Чи використають українці досвід сусідів?

За словами директора школи Іренеуша Рутовіча, він розуміє, яке тяжке випробування стоїть перед Україною. Але він впевнений, що процес переходу на енергозберігаючі технології буде корисним. Головне завдання, яке він вбачає сьогодні, – створити передумови впровадження енергоефективності, адже всі країни пострадянського простору отримали у спадок енергонеефективні будинки та звичку марнотратного ставлення до усіх видів енергії. Директор Рутовіч готовий ділитись досвідом, головне, щоб мешканці України були прагнули сприймати та застосовувати нові знання.

Так, у Польщі, починаючи з дитячого садочку, проводиться інформаційна робота. Діти виховуються з розумінням власної відповідальності. На стінах висять постери, які нагадують про важливість заощадження енергії. Мотивація до збереження навколишнього середовища для майбутніх поколінь формується у дітей в ранньому віці. Проводяться змагання, та різноманітні заходи для підлітків і дорослих.

«Ця робота дуже тяжка та відповідальна, – говорить пан Іренеуш, – але без неї жоден закон, яким би хорошим він не був, не буде мати жодного сенсу, якщо люди не розуміють, що отримають в кінцевому результаті».

Важливість створення подібних закладів освіти в Україні – очевидна. Співпрацюючи з нашими польськими колегами, ми маємо змогу отримати чіткі рекомендації, які послідовні кроки необхідно зробити, аби уникнути великих втрат та розчарувань на шляху до енергетичної незалежності нашої держави.