У 100 років життя тільки починається: школа в Олишівці економить газ і впроваджує термомодернізацію

11.05.2018   13:41 — Агенцiя

Добре, коли надворі тепло й сонячно, бо це завжди означає одне: усередині приміщення можна менше витрачати палива.

Але тепла погода в наших широтах навесні чи на початку осені — то лотерея. Досить пригадати тільки цей рік: березень і здебільшого квітень виявилися холодними. Це позначилося і на опалювальному періоді — більшість чернігівців отримала відчутно дорожчі платіжки. Більшість, але не всі. В Олишівській школі навесні примудрилися зекономити на витратах блакитного палива — по 150, а то й більше кубометрів газу на добу. Помітна економія. І її вдалося досягти завдяки розумному споживанню і термомодернізації — цього року в будівлі школи всі вікна замінили на металопластикові.

168 вікон — це 168 причин, чому варто ощаджувати на енергоресурсах і берегти здоров’я дітей — переконаний народний депутат Максим Микитась, за сприяння якого і вдалося здійснити капітальні перетворення в закладі. Торік із Фонду соціально-економічного розвитку виділили 1,8 мільйона гривень на капітальний ремонт школи в частині заміни вікон. Одначе кошти вдалося використати настільки ощадливо, що утворився залишок — 380 тисяч гривень. Але й він не пропаде — ці гроші витратять на закупівлю дверей у класи.
Максим Микитась коментує цю історію: «Я завжди казав і казатиму: найприємніше допомагати активним і працьовитим, дієвим та ініціативним. Директор цієї школи пані Тетяна Шевченко — саме така. Її навіть у колективі позаочі називають лідером. Ми з нею познайомилися два роки тому. Якраз у закладі змінився керівник, і в школі прагнули змін не лише внутрішніх, а й зовнішніх. Я допоміг тоді з купівлею будівельних матеріалів. Тут відремонтували класи, коридори, спортзал і багато інших приміщень. Тоді ми встановили нову вхідну групу — двері. Тепер тут є надійні і теплі вікна. Школа стала комфортнішою. Працюємо далі».

Нова доба для старої школи

За словами директорки, оновлення — це завжди приємно, а нові вікна для школи символізують дещо більше за ремонт, це початок нової доби — сучасної та якісної:

«Намагалися зробити так, щоб учні не мерзли, — переводили дітей із класу в клас. Ситуація тепер змінилася і дуже суттєво. Ті класи, які на другому поверсі завжди були холодними, тепер теплі, температура піднялася. Батьки задоволені, вчителі теж. Головне, що дітям комфортно і добре».
Випускниця школи Ольга Питель згадує: цей опалювальний сезон почався з холоду в приміщенні. А от закінчували його тут майже непомітно.
«Зі старих вікон постійно протягало, їх постійно заклеювали, та нічого не допомагало. На уроках сиділи і в курточках. Коли встановили пластикові, то стало набагато тепліше. Та й загалом школа змінюється — вона стала кращою, тепер у нас гарний хол».
Учениця Юлія Зікрата теж ділиться враженнями: коли настали березневі холоди, у школі навпаки було дуже приємно — завдяки утепленим шибкам у приміщенні можна було сидіти навіть у футболці:

«Тепер тут набагато тепліше. Раніше в кабінетах була прохолода, ми не знімали верхній одяг».
Аліна Володимирівна Пилипенко працює в школі вчителем української мови і літератури вже три роки. Педагог зізнається: старі вікна теж застала. На жаль. Бо протяги й холод впливали не лише на навчальний процес, доводилося з цим шкільним «кліматом» рахуватися і вчителям:
«Теплі светри, джемпери, сукні, брюки — раніше це була наша норма в одязі. А тепер є вікна, і це не тільки комфортно, ще й зручно: не треба додатково утеплюватися в одязі. Вікна виглядають охайно і красиво».

За розрадою — до давнього друга Максима Микитася

Від імені батьків висловлює своє ставлення до ремонту і матір чотирьох дітей Олена Близнюк, голова батьківського комітету — у закладі дійсно відбуваються великі зміни. Завдяки підтримці Максима Микитася вдалося частково відремонтувати приміщення, класні кабінети, коридори. Тепер і вікна нові. Щоб школа повністю виглядала, як лялечка, потрібен і ремонт підлоги. За підтримкою та розрадою знову хочуть звернутися до давнього друга — Максима Микитася.
«Знаєте, нас мало хто так підтримував, як він, і ми за це йому дуже вдячні, — говорить жінка. — Він — людина з активною позицією. Ми теж, — ділиться пані Олена. — Свого часу для того, щоб наші діти перестали мерзнути в школі, ми навіть трасу перекривали й телефонували в райдержадміністрацію. Ми щодня заміряли тоді температуру в школі. Зараз усе інакше, тут починається нове життя. У нас школа дуже стара — їй загалом понад 100 років, новішому корпусу — 30, я якраз була в одному з перших випусків, який навчався в новому приміщенні. Приємно, що заклад оновлюється, стає гарним і чистим».

Тут навчаються 150 учнів, і не лише з Олишівки, а й із навколишніх сіл: Топчіївки, Смолянки, Серединки. Щороку збільшується відсоток дітей, яких підвозять. Це говорить про популярність закладу, якість його освіти й комфорт перебування. Та й гроші місцевого бюджету тут теж уміють рахувати. Після заміни вікон зменшилося споживання газу. Раніше в холодний період школа щодня спалювала по 700 кубометрів газу. Тепер не більше 450. Але на досягнутому тут не планують зупинятися. Мріють про заміну системи опалення, утеплення фасаду, капітальний ремонт даху. Тоді енергоспоживання закладу ще можна буде знизити мінімум на третину. Далекоглядна пані директорка навіть планує з цього приводу звернутися до голови Олишівської ОТГ, бо такі капітальні зміни неможливо починати без відповідної проектно-кошторисної документації. У її колективі амбітні плани тільки вітають — надто всім сподобалося те, як школа почала змінюватися.

PR