Чернігівське князівство ХІ — п.п. ХІІІ ст. як духовний центр Давньої Русі та невід’ємна складова традиції української державності

05.09.2022   10:53 — Агенцiя

Про діяльність чернігівських князів періоду Давньої Русі як будівничих держави, воїнів, меценатів і патронів монастирів – осередків освіти та культури, про представників династії, які стали святими, йшлося під час чергової зустрічі у рамках проекту «Чернігів - #МістоСили» 2 вересня.

Науковці Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» поділилися деякими маловідомими історичними фактами та висновками, до яких дійшли завдяки багаторічній дослідницькій роботі.

Зокрема, заступник завідувача відділу наукових досліджень печер та пам’яток археології заповідника «Чернігів стародавній» Олег Васюта розповів про те, що ми не зустрінемо в стародавніх хроніках і літописах термін «Київська Русь». ««Русь» або «Руська земля» - саме так називалася держава наших предків із центром у Києві, - зазначив під час виступу Олег Васюта. - Це була імперія».

Можна вважати, що до ХІ ст. ця держава мала декілька центрів. Це Київ, Полоцьк, Новгород Великий. В ІХ ст. на цих землях утвердилася династія Рюриковичів. Сучасні ДНК-дослідження доводять, що ці скандинави походили саме з Північної Норвегії. Але основна маса населення жила на цих землях і до періоду Київської Русі, і під час, і після розпаду імперії.

Географічно «Руська земля» - це, за словами Олега Васюти, територія Середнього Подніпров’я, тобто сучасна Київська область та Чернігівщина (до Новгорода-Сіверського).

На початку ХІ ст. (в 1024 році після битви під Вел. Лиственом) Чернігів став одним із державних центрів Русі. Тут укріпилася династія Святославичів-Ольговичів-Давидовичів (нащадків Ярослава Мудрого).

Цікаво, що декілька представників цієї згуртованої впливової династії увійшли до сонму православних святих. Це, зокрема, князі Ігор Ольгович (скульптуру якого побачимо між Спаським і Борисоглібським соборами), Давид Святославич (той, що збудував Борисоглібский храм) і Микола Святоша (мощі якого почивають у Київській Лаврі). Князь страстотерпець Михайло Чернігівський (той, що був замучений в Орді) – теж представник династії чернігівських князів.

Внесок Святославичів-Ольговичів-Давидовичів у державотворчі традиції вагомий. Деякі з них посідали Київський стіл. Саме князям варто подякувати за розбудову Чернігова та Чернігівщини в ХІ-ХІІІ ст.ст. За розвиток монастирів, літописання, духовну спадщину, залишену нащадкам. Зокрема, з ім’ям Святослава Ярославича пов’язують появу на нашій землі Єлецької ікони Божої Матері та заснування Єлецького Свято-Успенського монастиря.

Однак легенду про дивовижну появу в Чернігові в 1060 році ікони Божої Матері на дереві – ялині розвінчує завідувачка відділу музейної та науково-фондової діяльності заповідника «Чернігів стародавній», кандидат історичних наук Ольга Травкіна. На її думку, поширена легенда про появу ікони на дереві –вигадка пізнішого часу, адже перша згадка про неї та опис чудес міститься в книзі Іоаникія Галятовського «Скарбниця потрєбная», що побачила світ у 1676 році.

Іоаникій Галятовський був архімандритом Єлецького монастиря, який доклав чимало зусиль для відновлення обителі. Власна чудотворна святиня була потрібна монастирю для «піару» та приваблення вірян і, відповідно, прибутків. Але оригіналу ікони ХІ ст. чи навіть якоїсь старої копії у архімандрита не було. За однією з версій, оригінал нібито сховали монахи під час облоги Чернігова монголо-татарським військом. За другою – ікона була вивезена до Москви на поч. ХVІ ст.

«Список» ікони був подарований монастирю в 1676 році. Його привезли аж із м. Володимир, а викупив для монастиря Костянтин Мазапет. Найдавніше зображення, що зустрінемо сьогодні в Чернігові, дослідники датують 90-р.р. ХVІІ ст. і вважають, що воно написане талановитим місцевим майстром. Родзинка композиції – міський пейзаж, зокрема, фасад Успенського собору та чернігівської фортеці з кріпосною стіною, вежами та Спаським собором. Ікона «Єлецька Богородиця» була й залишається однією з найшановніших святинь чернігівської землі. Тривалий час вона зберігалася в обласному історичному музеї, в монастир повернулася в 1999 році.

Проект «Чернігів - #МістоСили» реалізується у рамках #ПрограмаДіалог центру міжкультурного діалогу «Лібертас» #ЦентрЛібертас