Про назви вулиць на честь Захисників України розповіли у Чернігівській міській бібліотеці

18.02.2025   15:21 — Агенцiя

У Чернігівській центральній міській бібліотеці імені М.М. Коцюбинського дві зустрічі в рамках проєкту «Імена у назвах вулиць» були присвячені Герою Небесної Сотні та Захисникам України в сучасній російсько-української війні. Їх проведено у співпраці з регіональним представником Українського інституту національної пам’яті Сергієм Бутком.

«Назви вулиць міста наочно показують наші цінності, кого громада шанує, хто для неї є героями і прикладом у житті—боротьбі. Чернігів — українське місто», — наголосив Олександр Шевчук, начальник Управління культури та туризму Чернігівської міської ради.

11 лютого учасників познайомили з назвами вулиць Чернігова на честь Віктора ОРЛЕНКА, Євгена ЛОСКОТА, Олега МІХНЮКА.

Віктор ОРЛЕНКО народився 8 березня 1961 року в селищі Талалаївка Ніжинського району на Чернігівщині. Під час строкової служби в совєтській армії його послали брати участь у бойових діях під час агресивної війни СССР проти Афганістану, а потім працював машиністом тепловоза в локомотивному депо на станції «Дарниця» в Києві.

До Революції Гідності Віктор Орленко долучився з родиною: донька була волонтером, син – у Самообороні Майдану, а сам Віктор чергував на барикадах та допомагав бійцям Самооборони.

18 лютого 2014 року батько й син були на Майдані. Під час чергового штурму силовиків біля Олександра розірвалася світлошумова граната. Батько кинувся йому на допомогу. У цей момент куля влучила Вікторові в потилицю з правого боку. Син залишився живий. Віктор довго лікувався, але від цього надважкого поранення 3 червня 2015 року помер.

«У 2016 році йому посмертно йому присвоєно «Герой України». Віктор Орленко став останнім, 107-м Героєм Небесної Сотні. Він віддав своє життя за нашу свободу і гідність», — зауважив Сергій Бутко.

Євген ЛОСКОТ народився 22 червня 1983 року в місті Чернігів. Мешкав у селищі міського типу Десна тодішнього Козелецького району  (тепер Чернігівського) Чернігівської області. Із початку 2000-х років у лавах Збройних Сил України. У 2006 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Служив на командних посадах в Навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ. Звільнився з армії в 2011 році. Взимку 2013-2014 років знаходився на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності, отримав поранення гумовою кулею в обличчя.

Вже 21 березня 2014 року добровольцем пішов в армію на захист країни від російської агресії та з весни—літа цього року воював із російськими бойовиками на сході України. Учасник боїв поблизу сіл Жовте, Раївка, Сабівка Слов’яносербського району, міста Лутугине Луганської області, за стратегічні блокпости, оборони Міжнародного аеропорту «Луганськ».

У вересні 2014 року залишився під містом Луганськ прикривати відхід основної тактичної групи. Очолив бійців 22-го батальйону територіальної оборони «Харків», які залишилися без командирів.

7 вересня 2014 року капітан Євген Лоскот з двома бійцями на бойовій машині піхоти (БМП) атакував скупчення російських бойовиків, а потім організував переправлення всіх своїх підлеглих військовослужбовців на інший берег Сіверського Донця. На прохання добровольців батальйону «Айдар» залишився і сам успішно скоригував нищівний артилерійський вогонь на російське угрупування. Проте дістатися до своїх капітану Євгену Лоскоту не вдалося, його видали зрадники — місцеві мешканці. Поранений офіцер потрапив в оточення та прийняв свій останній бій на закинутій фермі поблизу села Весела Гора Слов‘яносербського району Луганської області. Коли закінчились набої, не бажаючи здаватися в полон, він підірвав себе гранатою, прохрипівши дивну для терористів фразу: «Русские не сдаются! Слава Україні!». Після цього російські бойовики добили українського офіцера пострілом у голову.

«Євген Лоскот нічого НЕ переплутав. Український патріот добре знав, що руси—українці, а московити—«росіяни». Тому так і вигукнув. Він своїми професійними, рішучими і сміливим діями того рокового дня на добу затримав просування російських сил, дав час українським військам організувати ефективну оборону, врятував життя своїх солдатів», — пояснив представник Інституту національної пам’яті.

Тільки влітку—восени 2015 року решки Героя були знайдені, ідентифіковані, його нарешті поховали. У 2017 році йому посмертно присвоєно звання «Героя України».

Олег МІХНЮК народився 27 жовтня 1965 році у селі Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. У 1984–1985 роках брав участь у бойових діях совєтської армії в Республіці Афганістан. Отримав два поранення, став інвалідом другої групи.

Активний учасник Революції Гідності з 24 листопада 2013 р. — сотник 8-ї сотні Майдану в Києві.

Під час російської агресії на сході України пішов добровольцем до 24-й батальйону територіальної оборони «Айдар».

Загинув 20 серпня 2014 року прикриваючи відхід свого загону під час мінометного обстрілу біля селища Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області на трасі Краснодон-Луганськ.

У 2015 році йому посмертно присвоєно звання «Героя України».

13 лютого учасників познайомили з назвами вулиць Чернігова на честь Олексія СЕНЮКА, Максима БІЛОКОНЯ, 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.

Олексій СЕНЮК народився 24 грудня 1974 року в місті Сторожинець сучасного Чернівецького району Чернівецької області. У 1990-х роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України, працював будівельником.

У 2014—2015 роках проходив військову службу у лавах Збройних сил України по частковій мобілізації. Потім проходив військову службу за контрактом у лавах ЗСУ — головним сержантом – командиром танка танкового взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ. Воював з російським агресором із 2014 року. За стійкість і відвагу у 2016 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Із 24 лютого 2022 року, після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, брав участь у боях з російськими окупантами. Учасник оборони міста Чернігів.

Наприкінці лютого 2022 року в боях на території Чернігівської області його танковий екіпаж знищив дві ворожих бойових машини піхоти та захопив танк Т-72.

27 лютого 2022 року під час оборони Чернігова головний сержант Олексій Сенюк загинув внаслідок авіаційного удару.

«Він своїми професійними і сміливими діями в критичний час оборони показав як можна ефективно знищувати чисельно переважаючого ворога, зупиняти його», — зауважив С. Бутко.

Максим БІЛОКОНЬ народився 1 квітня 1997 року в місті Ромни Сумської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи міста Ромни, у 2015 році — Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г.Харитонова в Сумах.

У Збройних силах України з 2015 року. У 2019 році закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Із 2019 року служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Взяв участь у бойових діях із російським агресором на сході країни. Остання посада — командир танкової роти.

Із 24 лютого 2022 року брав участь у боях з російськими окупантами. Воював на танку Т-64БВ. Учасник оборони міста Чернігів.

Під час боїв у Чернігівській області танковий екіпаж під його командуванням знищив танки та іншу техніку противника разом з особовим складом.

26 лютого 2022 року його танковий екіпаж зупинив ворожу атаку в передмісті Чернігова, підбивши три російські танки.

27 лютого 2022 року старший лейтенант Максим Білоконь разом зі своїм танковим екіпажем (навідник молодший сержант Іван Коваль та механік-водій молодший сержант Дмитро Каплін) загинув при обороні міста Чернігова (на Масанах) у бою з російськими окупантами.

«2 березня 2022 року навічно 46-літньому Олексію СЕНЮКУ і 27-літньому Максиму БІЛОКОНЮ посмертно присвоєно звання Герой України. Зверніть увагу, що обидва Героя — Захисника України з 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Вона прославилася у відбитті російської агресії з 2014 року. 23 серпня 2017 року, з метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26-ї річниці незалежності України, указом Президента України бригаді присвоєне почесне найменування «Сіверська». 24 вересня 2022 року вона указом Президента України відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу». Це славетне військове формування ЗСУ. Громада Чернігова пам’ятає, що 1-а окрема танкова Сіверська бригада стала у 2022 році основою успішної оборони Чернігова й Чернігівщини. Героям слава!».

 

Олександр Майшев,

член Національної спілки журналістів України