Українська поетеса, драматург, прозаїк із Чернігівщини Любов Забашта
3 лютого 1918 року у м. Прилуки на Чернігівщині народилася Любов Забашта – українська поетеса, драматург, прозаїк, дружина поета Андрія Малишка.
У шкільні роки почала писати вірші. Після закінчення школи Любов Василівна навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час Другої світової війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. На війні загинув її чоловік, із котрим прожила майже рік. Залишившись удовою з сином на руках, прийшла працювати на київський завод «Ленінська кузня». Закінчила заочно мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Далі працювала завідувачкою відділу поезії журналу «Дніпро».
У грудні 1956 року вийшла заміж за Андрія Малишка. Подружжя замешкало в Києві в будинку письменників «Політ», на фасаді якого 12 березня 2003 року поетесі встановили пам’ятну дошку.
Перша збірка її віршів для дітей «Паляниця-білолиця» була опублікована 1963-го. Пізніше з’явилися її поетичні збірки, книжки з прозою, п’єси та драматичні поеми. Забашта — авторка поетичних збірок «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982). Також вийшли поеми «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968), «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971), «Леся Українка», (1973), «Софія Київська», (1982). У доробку Забашти є й роман «Там, за рікою, — молодість» (1970), художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983), дитяча лірика. Тарасові Шевченку авторка присвятила драматичну поему «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та інші. Надзвичайні в помислах поетеси є її збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства» й інші. В народі співають пісні на її слова «Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» й інші.
Померла Любов Забашта 21 липня 1990 року, похована в Києві.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’ятіУ шкільні роки почала писати вірші. Після закінчення школи Любов Василівна навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час Другої світової війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. На війні загинув її чоловік, із котрим прожила майже рік. Залишившись удовою з сином на руках, прийшла працювати на київський завод «Ленінська кузня». Закінчила заочно мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Далі працювала завідувачкою відділу поезії журналу «Дніпро».
У грудні 1956 року вийшла заміж за Андрія Малишка. Подружжя замешкало в Києві в будинку письменників «Політ», на фасаді якого 12 березня 2003 року поетесі встановили пам’ятну дошку.
Перша збірка її віршів для дітей «Паляниця-білолиця» була опублікована 1963-го. Пізніше з’явилися її поетичні збірки, книжки з прозою, п’єси та драматичні поеми. Забашта — авторка поетичних збірок «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982). Також вийшли поеми «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968), «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971), «Леся Українка», (1973), «Софія Київська», (1982). У доробку Забашти є й роман «Там, за рікою, — молодість» (1970), художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983), дитяча лірика. Тарасові Шевченку авторка присвятила драматичну поему «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та інші. Надзвичайні в помислах поетеси є її збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства» й інші. В народі співають пісні на її слова «Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» й інші.
Померла Любов Забашта 21 липня 1990 року, похована в Києві.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті
Останні новини Чернігівщини
Продовжується облаштування wim-майданчика для зважування фур поблизу Ніжина 12:32
На автомобільній дорозі Р-67 Чернігів - Ніжин - Прилуки - Пирятин між селами Талалаївка та Хвилівка Ніжинського району облаштовується другий в області WIM-майданчик для автоматичного зважування вантажівок у русі.
Вироком суду призначено покарання жінці за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту до установи з виконання покарань 12:23
Вироком Новозаводського районного суду м.Чернігова від 29.11.2021 жительку одного з сіл Чернігівського району та області визнано винною у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів з метою збуту (ч.2 ст.307 КК України).
Учениці Сосницької гімназії призначили стипендію Президента України 12:15
Вітаємо Олену Савчук, ученицю 11 класу Сосницької гімназії імені О.П. Довженка Сосницької селищної ради Чернігівської області, з призначенням стипендії Президента України!
За минулу добу в Чернігівській області вакциновано 6 625 осіб 12:00
За даними Чернігівського інформаційно-аналітичного центру медичної статистики, станом на 1 грудня в області проти Covid проведено 661 940 щеплень першою та другою дозою.
На ділянці дороги Т-25-27 між селами Макіївка та Новий Биків майже завершені роботи з влаштування фінішного шару нового покриття. 09:49
На ділянці ремонту дороги Т-25-27 Бобровиця - Свидовець - Новий Биків - Ічня між селами Макіївка та Новий Биків майже завершені роботи з влаштування фінішного шару нового покриття. Протяжність ремонтованої ділянки - 20 км. Підрядна організація - «AzVirt» LLC .
© 2005-2021