Соціальний театр мандрує Чернігівщиною

25.05.2017   18:31 — Агенцiя

У першій декаді травня студентський театр «EX LIBRIS» у рамках культурного проекту «Соціальний театр – мода на добре мистецтво» здійснив гастролі містами і селищами нашої області.

Враженнями та набутим досвідом діляться художній керівник колективу – доцент кафедри філософії та культурології Чернігівського національного педагогічного університету Марина Каранда та її вихованці.

– Наш театр ще зовсім молодий, тут естетично розвиваються студенти різних спеціальностей. Театр для них – улюблена справа, душевне хобі. Хоч збиратися на репетиції надзвичайно складно: у всіх різний розклад, підробітки… Але бажання нести зі сцени людям добре та соціально корисне – над усе. І от завдяки проекту Міського молодіжного центру «Жменя» та фінансовій підтримці Швейцарського бюро співробітництва в Україні стали можливими наші перші гастролі. Юні глядачі побачили патріотичну виставу про життя і кінотворчість видатного земляка Олександра Довженка, – розповідає художній керівник

– Які міста відвідали, хто став вашим глядачем?

– Перша гастроль до стародавнього Ніжина, уславленого багатьма іменами української науки і культури. Надзвичайно гостинно приймали нас в училищі культури та мистецтв імені Марії Заньковецької. Майбутні режисери, художники, співаки, бібліотекарі – уважні та вдячні глядачі. Директор закладу Володимир Дорохін після виступу театру відзначив велику користь для студентів від знайомства з нашим творчим колективом і оголосив про початок дружніх творчих взаємин між нашими навчальними закладами. Незважаючи на спартанські побутові умови (ми обживали неопалювану, колись реконструйовану з монастирської трапезної актову залу), враження у нас дуже приємні. Після спектаклю поспілкувалися з педагогічним колективом – Інною Мороз, котра опікувалася нами, та культурологом і соціальним педагогом Юлією Близнюк, у якої маємо намір брати консультації з історії народного костюму.

– Це був підготовлений глядач, а як реагували у глибинці на гастролі студентів? Мабуть, нечасто нині їздять із благодійними виставами до сільських шкіл?

–  Друга наша гастроль – у селище міського типу Борзна. Комунальний заклад «Борзнянська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів» вразив високим рівнем організації довкілля, розвиненою матеріальною базою, а головне – турботою директора Надії Майстат. За її ініціативою до інтернату, де діти поглиблено вивчають технології та англійську мову, на наш спектакль запросили ще й учнів із місцевої школи-гімназії. Діти в інтернаті – щирі і цікаві. І студенти виступили з великим натхненням перед такою аудиторією у залі, укомплектованій сучасною апаратурою. А директор ще й провела розгорнуту екскурсію, показала нам деревообробні майстерні, розкішні клумби, садово-паркову архітектуру. Пригостили і смачним обідом із овочів, вирощених власноруч у теплицях інтернату.

–  Розкажіть про враження від спілкування студентів зі школярами, які курйози, можливо, траплялися у дорозі?

Студент технологічного факультету ЧНПУ ім. Т.Г. Шевченка Павло Єременко:

 – Я виконую обов’язки головного «реквізитника» театру, тому по сто разів переглядаю, чи як слід упакували проектор, ноутбук, екран, куліси, чи не забули якісь деталі костюмів. А взагалі клопотів, як і курйозів, вистачає. У селищі Березна глядачі були чи не найактивніші. Дівчата-старшокласниці викликали хлопців на фотосесію, брали електронні адреси, потім з’являлися кумедні записи на популярному молодіжному сайті «випадкове кохання». Із серйозних вражень – наш виступ перед вихованцями Березнянського інтернату для дітей з особливими потребами. Школярі поводилися толерантно, виховано, і ми, актори, не відчували психологічного дискомфорту. Це свідчення того, що педагогічний колектив виховує добрих дітей.

А ось враження майбутніх філологів Вікторії Ліщук та Віталія Решинського:

– Не могли не заїхати на малу батьківщину Олександра Довженка… До речі, в Сосниці діє і навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами слуху. Ми зніяковіли, коли зрозуміли, що виставу цим дітям буде доносити сурдоперекладач. Та вона уміло транслювала складну лексику вистави частині глядачів. З великою цікавістю сприйняли нашу виставу і старшокласники з місцевої гімназії, які теж сюди завітали.

– Якщо ми – соціальний театр, то маємо постійно поглиблювати знання про соціум. Під час гастролей ми пізнавали не тільки себе як волонтерів, а й ближче знайомилися з людьми у різних містечках і селах, де виховують школярів чи реабілітують дітей з особливими потребами. До того ж, осмислювали українську класику в особі Довженка. Найбільше відкриття – змістовна експозиція у музеї великого митця. Екскурсовода ми трохи шокували тим, що на кожне фото реагували виконавці тих чи інших ролей і раділи побаченим ще раз своїм прототипам. Бо серед нас були і Сашкові діди, і мати, і батько, обидві дружини, низка художніх образів з фільмів «Земля» та «Україна в огні».

Завершує розмову художній керівник колективу:

– Такі волонтерські мистецькі виїзні акції мають стати звичними. Наступна постановка буде орієнтована на естетичне виховання молодших підлітків, адже мовою казки чи фентезі теж можна донести багато цінного і вічного, спрямувати підлітків у позитивне, життєстверджуюче русло.

Джерело