Гульнара Тригуб: "Продам картини за «умовності". Або обміняю на планшет і диван…"
Невігластво і бездарність проб’ються самі, а таланту треба допомогти – саме так у народі кажуть про обдарованих людей, що з різних причин не мають змоги розширити межі зажадання свого таланту.

Своєрідне вікно у світ
Художницю Гульнару Тригуб, що мешкає в Ічні, вже називають однією з найталановитіших майстринь краю. Але більше розширити обрії мрій 42-річній жінці заважає складне захворювання суглобів – дефартроз, що виник внаслідок хвороби нирок, яку Гульнара перенесла ще маленькою, в однорічному віці.
Захворювання призвело до вад руху і як наслідок – до інвалідності, що унеможливлює працевлаштування молодої жінки. За фахом ічнянка – викладач англійської мови, вона випускниця Ніжинського державного педагогічного інституту, а за покликанням – художник!
Коли дозволяв стан здоров’я, Гульнара працювала художником-креслярем над дизайном інтер’єрів у Ніжині. Хист до малювання, розповідає майстриня, отримала від батьків – дипломованих архітекторів.
Вони свого часу разом навчалися в Києві. Мати – Таїсія Іванівна, родом із Сумщини, а батько Хасан Мухаммед – сомалієць. Так склалося життя, що через політичні моменті чоловік був змушений повернутися на батьківщину, а матері довелося одній виховувати доньку.
Закінчивши виш, Таїсія Іванівна працює в Донецьку. Там отримує квартиру, яку згодом обмінює на квартиру в Ічні. Наразі в цій двокімнатній квартирі Гульнара й мешкає разом із мамою. Мольберт, пензлі, фарби – фактично своєрідне вікно у світ для цієї молодої жінки. Малює майстриня в техніці лесировочної темпери, яка є дуже давньою. Перші випробування пензля у Галочки, як на український лад називає своє дитя Таїсія Іванівна, відбулися десь рочків у десять – вона зробила розчерк.
Потім була перемальована «Поліна Віардо-Гарсіа». А першою, так сказати, серйозною картиною стала «Еліза». Її Гульнара намалювала в 15-річному віці.
– Наразі в Галочки дуже добре виходять обличчя. Вона – портретист! Нещодавно одна знайома заказала їй свій портрет – залишилася дуже задоволеною, – розповідає мати Гульнари.
Малювати – дорого
Здобуток майстрині перевищує сорок полотен. Найулюбленіше – «Море». За кращих часів роботи художниці виставлялися в Ніжинському педагогічному інституті, у Ніжинському краєзнавчому музеї. Потім – у Качанівці.
З успіхом пройшла виставка в київському театрі «Сузір’я», у Міністерстві соціальної політики України. До творчого зросту молодої художниці багато зусиль доклав свого часу й архітектор-художник Володимир Краснопєвцев. На жаль, сьогодення майстрині не є райдужним.
Основним джерелом доходів родини Тригуб є дві невеличкі пенсії та ще картини, вартість яких може коштувати від 50 до 300 доларів. Причому ціну за них Гульнара називає «умовностями»: курс долара в неї завмер на позначці 8–10 гривень.
Майстриня розповідає: щоби вижити, доводиться фактично продавати картини за безцінь або просто міняти на харчі та предмети побуту!
Якщо хтось має потребу виявити свою участь у долі художниці, дзвоніть: 096-504-78-08.
Останні новини Чернігівщини

«Ворога ми переможемо, бо ми сильніші духом», - каже захисник Чернігова, який пережив поранення, полон та ампутацію стопи 14:57
Федір уже захищав Україну у складі її Збройних Сил у 2016 році за мобілізацією. З початком повномасштабного вторгнення росії прийняв рішення знову повернутися до військ та стати на захист країни.

Продовжуються роботи із модернізації системи оповіщення на Чернігівщині 14:48
У Чернігівській області продовжуються роботи із модернізації та створення місцевих систем оповіщення.

Міська рада підписала Меморандум із чеською гуманітарною організацією, яка допомагатиме ремонтувати квартири чернігівців 14:43
Меморандум про співпрацю, яким передбачена, в тому числі, допомога постраждалим чернігівцям у питанні відновлення житла.

Бажану роботу допомогла знайти служба зайнятості 14:40
Андрій Бучак звернувся до Борзнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості наприкінці минулого року.

Захисники Чернігова: Привітав донечку із днем народження і пішов захищати місто 09:58
- Найперше про, що я думав коли почалась війна - це звичайно діти. Я хотів вберегти їх від цього жаху, - згадує Дмитро про перші дні військового вторгнення.