Колекціонер повертає до Чернігова фото воєнної пори

08.05.2013   14:23 —

Незважаючи на те, що від Великої Вітчизняної війни нас відділяє сім десятиліть, інтерес до неї в українців не згасає. І передусім тому, що в цій трагічній сторінці історії досі залишається багато білих плям. Відкривати завісу таїни намагаються як науковці, так і ентузіасти – любителі історії.

о їх числа належить і чернігівський журналіст, а віднедавна й колекціонер Дмитро Силич. За два з половиною роки він повернув до Чернігова близько 230 фотографій, зроблених у місті в період німецької окупації. До цього в обласному центрі можна було знайти не більше п’яти таких фото. Зацікавившись захопленням колеги, кореспондент УКРІНФОРМу запросила його до розмови.

– Дмитре, що підштовхнуло Вас, музичного журналіста-аналітика, до пошуку військово-історичних фотографій?

– Велика Вітчизняна війна завжди викликала в мене інтерес, тому що це, мабуть, найбільш засекречений, утаємничений період історії. Про те, що відбувалося тоді в Чернігові, майже нічого не відомо. Ходить багато легенд і переказів про роки окупації, але більшість із них документально не підтверджені.

Я подумав: військова історія Чернігова базується переважно лише на радянських джерелах. А що як поцікавитись німецькими – для доповнення картини? Вільно володіючи англійською мовою і частково німецькою, я став заходити на військово-історичні сайти і дізнаватися, де можна придбати якісь матеріали.

На німецькомовних форумах збирається багато любителів історії (у Німеччині це досить потужний рух). Люди спілкуються на історичні теми, обмінюються інформацією, є рубрика “Продаж матеріалів про Другу світову війну”. Фотографії вже померлих учасників воєнних дій пропонують або їхні родичі, або перекупники. У приватному порядку ми з ними домовляємося про ціну і пересилання матеріалів. Крім фотографій, зроблених у Чернігові в роки війни, мені вдалося знайти навіть щоденники військовослужбовців з описами подій тієї пори.

– Матеріали та фото Вам надсилають відсканованими електронною поштою?

– Ні, я отримую оригінали.

– Які з придбаних фотографій є найцікавішими?

– Знімки П’ятницької церкви, наприклад. Донедавна вважалося, що її розбомбили під час наступу німців на Чернігів у 1941 році. А тепер ми бачимо, що вона стоїть і в 42-му, і в 43-му. Тобто, пережила всю окупацію та два перші дні після визволення міста, і лише тоді була зруйнована.

Є в моїй колекції фотографії майже всіх довоєнних знакових споруд міста, відзнятих у період окупації. Є оригінал фото німецького генерала 2-ї армії групи “Центр” фон Вайкса, який стоїть на Красній площі Чернігова (тоді – площі імені Куйбишева) разом з командиром 17-ї піхотної дивізії Лохом. Є фото цієї площі з колоною машин і мотоциклів, яку оглядають зазначені офіцери. Викликає цікавість знімок двоповерхового універмагу, зведеного перед війною там, де зараз вхід на сучасну Алею Героїв.

Маю також фотографії німецького командування міста Чернігова – повний офіцерський склад, фото осіб, задіяних у каральних акціях. Зокрема, головного есесівця міста, сумнозвісного Теодора Крістенсена. Він керував зондеркомандою 7А в Чернігові, яка розстрілювала людей, звезених з усієї області. За наявною інформацією, від рук карателів у місті тоді загинуло понад 50 тисяч осіб. Після війни Крістенсен змінив прізвище, влаштувався десь на станцію техобслуговування і прожив до 1988 року. На жаль, залишився непокараним.

Багато є фото з вулицями міста. Є навіть одноповерхова їдальня, розташована напроти будівлі, де зараз розміщене міське телебачення. Є інтер’єри квартир, де проживали німці та поліцаї. Маю також фото руїн колишнього готелю “Царград”, знімки всіх храмів, які збереглися: Спасо-Преображенського і Борисоглібського соборів, Колегіуму та інших.

– Тобто, іноземці на згадку фотографували пам’ятки Чернігова? А з яких країн Ви отримували знімки?

– Найбільше, звісно, з Німеччини, деякі – з Австрії. Ще маю унікальні фотографії, де зафіксована відправка мирного населення на примусові роботи до Німеччини. У колекціонерів інших міст України (навіть Києва), яких я особисто знаю, таких світлин немає – я запитував у них.

– А взагалі подібна колекція є ще в когось в Україні?

– Звичайно. У Дніпропетровську маю знайомого, який зібрав понад дві тисячі військово-історичних фотографій. А взагалі мені відомо тільки про чотири такі колекції. Вони є лише в Києві, Харкові, Дніпропетровську, ну, а тепер і в нашому Чернігові. В інших містах – Львові, Житомирі, навіть Одесі, де живуть люди, які цікавляться цією тематикою, подібних колекцій немає.

– Чи траплялися Вам фотографії, зроблені за часів війни, в інших містах Чернігівщини?

– Так, було в мене близько 10-ти фотографій Ніжина, які я подарував тамтешньому краєзнавчому музею. Там із них сформували виставку “Ніжин очима окупантів у 1942 році”. Подивитися її прийшло дуже багато людей. Музейники казали, що навіть не очікували, що виставка викличе такий інтерес.

– Ви продовжуєте цю роботу – збір фото воєнної пори?

– Так, я навіть зараз чекаю на нові фотографії і вже домовляюся про наступні. Хочеться, щоб усі вони потрапили до нашого міста і стали надбанням його історії. Частина моїх знімків увійде до фотоальбому про Чернігів періоду Великої Вітчизняної війни, який ми готуємо разом із іншими чернігівськими колекціонерами й науковцями. Видати його хотілося б до 70-річчя визволення міста, яке відзначатиметься 21 вересня цього року.