Відбулося засідання на тему: “Протидія насильству як профілактика розповсюдження ВІЛ”

11.12.2012   13:53 — Агенцiя

У прес-клубі “Інтермеццо” відбулося засідання на тему: “Протидія насильству як профілактика розповсюдження ВІЛ” у рамках проекту “Проведення міжнародної кампанії 16 днів проти гендерного насильства в Україні”.

moiseenko

У Засіданні взяли участь Анжела В’ячеславівна Мойсієнко. директор Чернігівського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська Мережа ЛЖВ”, Тарасенко Катерина Олександрівна, ГО “Спілка жінок Чернігова”, Мазур Лариса Іванівна, Чернігівський міський центр соціальних служб, для дітей сім’ї та молоді.

Під час засідання присутні обговорювали наступні питання:
–  Насильство, та його види
–  Профілактика насильства в сім’ї
–  Рівні права та можливості жінок та чоловіків
–  Гендерна складова в наданні послуг
–  Соціальні відмінності між чоловіками та жінками
–  Гендерні стереотипи, що нині існують в суспільстві
–  Гендерна складова в політиці протидії ВІЛ – інфекції

Анжела Мойсієнко ознайомила присутніх із засадами та принципами компанії “Проведення міжнародної кампанії 16 днів проти гендерного насильства в Україні” та

В Україні як і в багатьох країнах проводиться кампанія “16 днів проти гендерного насильства”. В минулих роках громадські організації тільки складали план дій для координації своїх заходів і брали участі в різних проектах.

У цьому році на засіданні Гендерної стратегічної платформи (мережу жіночих і гендерних НУО в Україні) було вирішено:

– Залучити відомих людей, більше організацій і структур різного спрямування для об’єднання зусиль.

На сайтах двох відомих проектів розміщена вся інформація і вивішені реєстраційні форми для бажаючих приєднається (http://gender.at.ua/news/2012-12-10-1047 http://www.vsirivni.com.ua/16. Крім поширення інформації з сайтах координатор акумулює всю інформацію та проводить масмедійних заходи для загострення уваги до самої кампанії і темі насильство щодо жінок.

На сьогодні більше ніж 40 громадських організацій різних напрямків складають свої плани дій і будуть внесені в один єдиний план дій всіх заходів по всій Україні. У рамках цього проекту і виконується засадання прес-клубу “Протидія насильству як профілактика розповсюдження ВІЛ”.

Анжеле Мойсієнко пояснила все ж таки чому гендерна складова є важливою у для людей у сфері протидії ВІЛ-інфекції?

“Тому, що вона ставить жінку і чоловіка, хлопчика та дівчинку, як особистості з ВІЛ-статусом чи без у центр життя. Тому, що охоплює як жінок/дівчат, так і чоловіків/хлопців з ВІЛ/статусом чи без, максимально використовуючи саме їхні людські ресурси, а не стереотипи, що роблять їх безхарактерними та безпомічними.

Тому, що цей підхід дозволяє врахувати відмінності між жінками та чоловіками, хлопчиками та дівчатками не залежно від статусу в суспільстві.

Так як у нашій державі тема поєднання гендерної проблематики та ВІЛ є мало дослідженою, ми спробували підготувати матеріали для використання гендерних підходів у роботі ВІЛ-сервісних організацій, враховуючи світовий досвід та загальноприйняті аспекти розуміння проблеми у сучасних умовах розвитку суспільства.

Головне ж, те, що гендерна складова у сфері протидії ВІЛ/СНІДУ допомагає зрозуміти, що основним для гідного життя, як жінки так і чоловіка, як хлопчика так і дівчинки – є рівність в правах, рівність у можливостях, толерантність, взаємопідтримка, взаєморозуміння, взаємоповага та справедливість.

Що ж таке рівність і справедливість і в чому їхня відмінність у контексті політики попередження ВІЛ-інфекції?

Справедливість відрізняється від рівності так як: “Рівність” частіше вживається для позначення “однаковості”, а “справедливість” для позначення чесності.

“Рівність” фіксується на рівності статей, а “справедливість” на тім, що чоловіки та жінки, маючи різні проблеми й стикаючись з різними труднощами, можуть їх подолати не будучи дискримінованими за статевою ознакою статі

“справедливість” можна інтерпретувати: і як отримання гарантованого набору послуг; і як розподіл ресурсів, що ґрунтується на з’ясуванні саме рівних можливостей в отриманні зазначених ресурсів.

Наприклад: Жінка не отримала замісну підтримувальну терапію (ЗПТ), так як не мала на кого залишити дитину, тому, що чоловік вважає, що бути з дитиною це справа мами.

Жінка не має доступу до реабілітаційної програми, бо має дитину, а умови реабілітації не передбачають перебування жінок із дітьми.

Велика частина соціальних громадських чи медичних центрів допомоги ЛЖВ не мають дитячих кімнат і тато, який виховує дітей не може відвідувати лікаря чи групи самодомоги ЛЖВ так як працює, намгається займатися дітьми але це не звична ситуація для чоловіків і йому важко визнати, що йому потрібна допомога.

Тож виходить, що різні інтерпретації справедливості й рішення про те, що є “справедливо” приносять різні наслідки для чоловіків та жінок.