Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
На Ніжинщині поліцейські вилучили у місцевого мешканця вибухівку та наркотики 16:18
Співробітники сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції під час санкціонованого обшуку у 35-річного мешканця Бахмацької громади виявили й вилучили дві тротилові шашки вагою 200 г кожна та пакет з подрібненою та висушеною речовиною, що схожа на канабіс.
Увага пасажирам: відновлює роботу маршрут №4, змінюється маршрут №11 16:16
До уваги пасажирів електротранспорту Чернігова. Повідомляємо, що з 23 лютого 2026 року змінюється робота деяких маршрутів міського електротранспорту.
«Ідентичність, що звучить українською»: у Чернігові відбувся круглий стіл з нагоди Міжнародного дня рідної мови 12:13
З нагоди Міжнародного дня рідної мови, який щорічно відзначають 21 лютого, напередодні в Чернігові відбувся круглий стіл «Ідентичність, що звучить українською».
Надзвичайні події в області за останню добу 10:09
Протягом минулої доби зареєстровано 5 небезпечних подій, а саме: 5 пожеж.
Цифрова безбар'єрність у дії: архівні ресурси Чернігівщини – у відкритому доступі 10:06
Торік оцифровано понад півтори тисячі архівних справ, які стосуються історичного минулого нашого регіону. А це 78 тисяч цифрових копій документів.
© 2005-2026