Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
Анатолій Миколайович Степаненко із Срібнянської громади — Герой України. Посмертно. 16:44
Найвище звання та орден «Золота Зірка» присвоїв своїм Указом Президент Володимир Зеленський. Документ підписаний 24 лютого 2026 року, в четверту річницю повномасштабної війни.
П’ятнадцять років ув’язнення: на Чернігівщині суд виніс вирок обвинуваченому у сексуальному насильстві щодо власної малолітньої доньки 16:13
Ніжинський міський суд Чернігівської області виніс вирок обвинуваченому у сексуальному насильстві щодо його доньки. Чоловік проведе за гратами 15 років.
На Чернігівщині росіяни продовжують атаки мирного населення: поліцейські задокументували воєнний злочин 15:22
Вчора ввечері росіяни поцілили дроном по території домогосподарства в одному з сіл Новгород-Сіверського району – поранення зазнав неповнолітній хлопчик, який в цей час був на подвір’ї. Дитину госпіталізували до лікарні.
На знак вдячності та визнання мужності і стійкості Президент нагородив тих, хто боронить державу на передовій і в тилу 14:41
До четвертих роковин повномасштабного вторгнення Володимир Зеленський відзначив державними нагородами воїнів і цивільних.
У Чернігівському районі поліція притягнула до адміністративної відповідальності водія, який у нетверезому стані скоїв ДТП 13:36
Поліцейські під час встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди з’ясували, що причетний до неї водій перебував у стані алкогольного сп’яніння.
© 2005-2026