Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
Новий керівник — нові горизонти: у Прилуцькому технічному фаховому коледжі відбулися кадрові зміни 14:09
Озирнутися назад - може бути лячно. Кожного дня ми випробовуємо силу власних кроків, адже рух вперед завжди вимагає сміливості.
Від металевих контейнерів до дерев’яних навісів: у Чернігові демонтують ще 34 незаконні тимчасові об’єкти 13:48
Виконавчий комітет Чернігівської міської ради 20 листопада надав дозвіл на демонтаж 34 незаконно встановлених тимчасових об’єктів на території міста.
Чернігівські дзюдоїсти вибороли п’ять нагород на чемпіонаті України серед молодших кадетів 13:25
У період з 17 до 19 листопада в місті Ужгород відбувся чемпіонат України з дзюдо серед молодших кадетів до 17 років.
До Чернігова доставлено нову партію гуманітарної допомоги з Лаппеенранти 12:43
20 листопада до Чернігова прибула чергова партія гуманітарної допомоги від міста-побратима Лаппеенранта.
На Новгород-Сіверщині поліцейські вилучили у чоловіка незаконну зброю та боєприпаси 12:21
Співробітники Новгород-Сіверського районного відділу поліції під час санкціонованого обшуку в господарстві 40-річного мешканця громади виявили гранату, вибухову речовину, боєприпаси та шість нелегальних гладкоствольних рушниць.
© 2005-2025