Так, нещодавно тут пробили та запустили в роботу 70-метрову артезіанську свердловину, інтегровану в загальну водопровідну мережу. Та найголовніше – обладнали ще один сучасний «підземний» госпіталь з операційними та реанімаціями, які мають найновіше устаткування. Начальник Чернігівського військового госпіталю, Герой України, полковник Олександр Слєсаренко переконує, що його установа готова до найгіршого сценарію, і сьогодні госпіталь фактично є маленькою автономною фортецею великої фортеці міста Чернігів.

З власною артезіанською водою

Під час оборонних боїв за Чернігів, коли не було світла, а відповідно, й централізованого водопостачання, у медиків з Чернігівського військового госпіталю постала нагальна потреба автономного водопостачання. Підготовчі роботи розпочали у квітні, але через відсутність необхідної кількості коштів роботи по свердловині затягнулись.

«Для нас це дуже дороге задоволення, – розповідає командир госпіталю, Герой України Олександр Слєсаренко, – тому ми звернулись по допомогу до громадськості».

Гроші на свердловину збирали, як кажуть в народі, всім миром, починаючи від дітей, які передавали медикам зароблені кошти від продажу морозива, вихованців музичних навчальних закладів, котрі давали благодійні концерти, і закінчуючи друзями-волонтерами та підприємцями. І ось – амбітний проект нарешті реалізовано! Чернігівський військовий госпіталь має 70-метрову артезіанську свердловину з водою найкращої якості.

«Під моїми ногами – саме ця свердловина, – каже Олександр Петрович. – З неї вода потрапляє у спеціальний резервуар, а звідти під тиском подається у центральний водогін. У разі, якщо, не доведи Господи, в місті не буде води, то ця свердловина повноцінно забезпечуватиме нашу медичну установу, – продовжує начальник госпіталю. – Ми вже виконали три відпрацювання, вода доходить до третього поверху через загальний водогін».

Олександр Слєсаренко, без перебільшення, називає очолювану ним установу народним госпіталем Чернігова. Каже, на випадок нагальної потреби чернігівці зможуть без проблем набирати тут воду.

За крайні два місяці у військовому госпіталі відбулися насправді епохальні зміни. Першими якісні зрушення відчули пацієнти медустанови, які віднедавна напівжартома називають госпіталь санаторієм. Харчувати тут почали дійсно, як в санаторії, чи то пак, правильніше сказати – в ресторані. Відтоді як на кухні з’явилась нова завідувачка, їжі стало більше, вона стала більш вишуканою та розмаїтою.

Алла Зіненко – професійний ресторатор, яка має власний харчовий бізнес і керує одним із чернігівських ресторанів. Закінчувала Київський державний університет харчових технологій та має освіту інженера-технолога з харчового виробництва. Стаж роботи за спеціальністю – понад 30 років!

І хоча Алла Григорівна керує їдальнею всього два місяці, зміни, які тут відбулись, відчутні.

«Ми повністю змінили харчовий раціон з урахуванням дієтичних та загальновійськових норм, – розповідає завідувачка харчоблоку. – До того ж ми отримали можливість розширити асортимент та підвищити якість завдяки новому обладнанню, а це – електром’ясорубка, машина для нарізання овочів, яка дала нам можливість додати до меню як мінімум два десятки салатів. Також у нас є електросковорода, слайсери, які підвищують роботу та ефективність кухарів. Так, ми робимо багато різних видів бутербродів, виготовляємо власну піцу та різні страви з овочів, – пояснює Алла Зіненко. – Віднедавна у нас з’явилась машина для замішування тіста, тож до меню додалась ще й випічка».

На кухні кипить робота

Нова керівниця їдальні постійно навчається та стимулює до навчання своїх підлеглих. Так, для підвищення кваліфікації кухарів медзаклад розпочав співпрацю з місцевим харчовим навчальним закладом.

«За ввесь час ми чуємо лише позитивні відгуки про нашу роботу, – каже завідувачка їдальні. – Знаєте, дуже приємно, коли хворі підходять і дякують. Жартують, що лягатимуть у госпіталь періодично, бо тут – як у санаторії».

Чернігівський військовий госпіталь залишається військовою стратегічною установою, без якої оборона буде дуже ускладненою. В народі кажуть: думай про хороше, але готуйся до найгіршого. Командир установи, полковник медичної служби Олександр Слєсаренко підготував медзаклад до найгіршого сценарію, фактично спустивши частину лікарні під землю, де є реанімаційні кімнати, операційні з найновішим обладнанням, запасом медикаментів, кисню, кондиціонерами та обігрівачами.

Старша медична сестра відділення анестезії та реанімації Лариса Бортницька показує підземне реанімаційне відділення з двома повноцінними реанімаціями на шість ліжок кожна.

«Тут є все: апарати штучної вентиляції легень, прилад для дезінфекції повітря, кисень із балонами на 250 літрів рідкого кисню, якого вистачить як мінімум на місяць роботи реанімації, сухожарові шафи, запаси медикаментів, кондиціонери, які працюють також як обігрівачі», – пояснює медик.

За її словами, за рахунок розширення відділення зросла кількість бригад, тож і допомога стала більш якісною.

«Тепер ми можемо працювати як нагорі, так і під землею, – каже пані Лариса. – У нас тут фактично ще одна повністю автономна лікарня на випадок найгіршого сценарію».

«Тут, – додає Олександр Слєсаренко, – повноцінна частина госпіталю, яка здатна працювати, навіть якщо верхній госпіталь “ляже”».

Ремонтні роботи, до слова, також робили всім миром. Плитку чернігівським медикам передали з Харківського плиткового заводу.

«Там дізналися, що ми – з Чернігівського госпіталю, і голова правління підприємства виділив 12 тонн безкоштовно. Доставили її нам також безкоштовно, – каже керівник установи. – Це дуже велика допомога і дуже великі кошти».

До речі, Олександру Слєсаренку вдається заощаджувати державні кошти, а на зекономлене закуповувати додаткове обладнання. Так, наприклад, операційні столи, які коштували 140 тисяч гривень, пощастило закупити за удвічі меншими цінами, а на зекономлені кошти закупити інше медичне обладнання.

Серце госпіталю – підземні операційні. Тут їх дві, а загалом же медзаклад вже має 12 повноцінних сучасних операційних, більше – тільки в Чернігівській обласній лікарні. Керівник госпіталю пишається, що всі лікарі, які тут працюють, мають високу кваліфікацію.

До прикладу, хірург Андрій Циганок, який працює тут від початку війни, є чинним доцентом кафедри хірургії інституту Національного медичного університету імені Богомольця. Цікаво, що у перервах між операціями він встигає ще й проводити он-лайн заняття зі своїми студентами.

«За рахунок високої кваліфікації та сучасного обладнання операції вдається проводити на високому рівні, – каже Андрій Циганок. – А окреме підземне відділення є своєрідним запасом міцності. Знаючи медичний простір Києва та Чернігова, я скажу, що аналогів більше ніде не бачив».

Дивлячись на цю установу, розумієш, що тут продумали все. Чого варта лише чотирирівнева система теплозабезпечення?

«Перший рівень – центральне теплопостачання, другий – американська модульна котельня на дровах, яка скоро має в нас з’явитись. Третій – обігрівачі, і останній – це «буржуйки», яких у нас більше сотні, – пояснює Герой України Олександр Слєсаренко. – Ми готові до всіх викликів долі».

Дай Боже, щоб цього разу таких викликів більше не було, але в разі повторного сценарію чернігівці можуть розраховувати на медичну цитадель – фортецю у фортеці з сучасною підземною лікарнею та автономним режимом функціонування.