Перший люк міського водопроводу знайшли в центрі Чернігова

07.11.2016   12:48 —

Унікальну знахідку виявили співробітники КП «Чернігівводоканал» при ліквідації неробочого водопровідного колодязя в самому центрі Чернігова.

При проведенні робіт було виявлено люк оглядового колодязя, який при більш детальному розгляді виявився одним з перших люків міського водопроводу.

На пішохідній зоні біля перехрестя вулиць Шевченка і Мстиславської, при проведенні робіт по ліквідації неробочого водопровідного колодязя, ремонтно-будівельна бригада КП «Чернігівводоканал» виявила люк оглядового колодязя, який зовні особливо не відрізнявся від тих люків, які застосовують на підприємстві сьогодні.

Але при демонтажі люка звернули увагу на одну деталь: в центрі люка знаходилося невелике зображення, яке чимось нагадувало герб Чернігова. Після того, як знахідка була очищена від шару іржі, герб нашого міста проявився більш детально. Звичайно, зовні він сильно нагадував нинішній герб обласного центру. Тільки ось одна особливість: якщо на нинішньому гербі міста орел дивиться вправо, то на знахідці він дивився вліво. Теж саме і з хрестом у лапі орла: на нинішньому гербі - він в лівій лапі та розташований у бік правого крила. У той же час, на знайденому люку зображений орел з хрестом у правій лапі. При цьому сам хрест нахилений вліво.

Історія чернігівського водопроводу

Історія Чернігівського водопроводу досить детально описується міським головою В. М. Хижняковим  у праці «Про устрій водопроводу в Чернігові» (1880 р.), а також А. В. Верзіловим у  короткому нарисі «Історія чернігівського міського водопроводу», яка була видана в 1899 році.

Так, за словами Верзілова, на початку 70-х років XIX століття, Київське товариство водопроводів рекомендувало міській Думі Чернігова здійснювати поставки води шляхом забору поверхневих вод з річки Десна, за прикладом київського водопроводу. У тому, що Чернігів сьогодні п'є артезіанську воду, велика заслуга гласного міської думи А.П. Карпинського, який переконав керівництво міста в тому, що джерельна вода - корисніше річкової, оскільки не містить органічних і механічних домішок.

Гласним було запропоновано організувати водозабір у районі Ялівщини, де він і перебуває в даний час (ВНС-1). У 1880 році в районі Ялівщини було обладнано два колодязя, побудована водокачка, тож вода подавалася по залізній трубі до з'єднання з мережею на Гончій вулиці. Основні роботи з будівництва водопроводу проводилися в 1880-1883 році. Але потім неспішно тяглися і далі, аж до 1886 року.

Сприяв будівництву водогону в Чернігові і мер В.М. Хижняков. Цікаво те, що і в той час, 140 років тому, для будівництва водопроводу довелося брати кредит, в отриманні якого допоміг губернатор пан Шостак. Вартість першого міського водопроводу склала 135579 крб., при тому, що початковий кошторис був всього 71000 крб. - перевищення кошторису було пов'язано, в першу чергу, з неправильними технічними рішеннями, прийнятими при будівництві.

Що ж стосується знайденого восени 2016 року люка, то, можна припустити, що він закривав колодязь, через який була підключена одна з найбільших аптек, створена в Чернігові в 70-х роках XIX ст. по вул. Богоявленської (тепер вул. Шевченка, 4). Цікава історія її заснування. Вона пов'язана з родиною городян Маркельсів. Глава сім'ї Кальман Маркельс був бідним євреєм. Доля нагородила його великим виграшем по квитку державної позики в розмірі 200 тис. крб. Для тих часів це була велика сума, адже бюджет міста в 1861 році склав близько 25 тис. крб. Отримані гроші К. Маркельс використав на благодійні цілі, надавши допомогу єврейській богадільні, і на отримання фармацевтичної освіти синові Ісааку. А також, на відкриття аптеки. У цій аптеці працював Ісаак Маркельс, отримавши звання провізора в 1872 році. Ісаак успішно вів аптечну справу, а також активно займався благодійною та громадською діяльністю.

Слід зазначити, що до 1883 року було обладнано всього три водорозбори: на Базарній площі (Красна площа), у Бульвара на Олександрівській площі (територія Центрального ринку) і в Берізках (район П'яти кутів, вул. Любомира Боднарука (колишня Дзержинського). Приватних водопроводів налічувалося всього шість і, можна припустити, що один - до аптеки Маркельса.