Виселення та позбавлення житла не відбулося

21.07.2016   13:08 — Агенцiя

До громадської приймальні ГО «MART» звертаються люди з різними сумними історіями. Повсякчас юристи організації намагаються змінити їх щасливим завершенням.

Нещодавно, наприклад до приймальні звернулася мати учасника АТО, яку намагались позбавити житла. Жінка прийшла із проханням надати допомогу юридичного характеру та скласти необхідні процесуальні документи. І ось її розповідь.

Пані М. 15 років віддала роботі у Чернігівському національному державному педагогічному університеті ім. Т.Г.Шевченка. Наказом від 02.09.2002 року її було звільнено з роботи за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Ще в 1998 році М. разом із своїм малолітнім сином отримала кімнату в гуртожитку університету, що знаходиться за адресою: вул. Воїнів-Інтернаціоналістів у м. Чернігів, де була зареєстрована (прописана) із сином. Навчальний заклад проти цього на той час не заперечував та зазначені дії в національних судах не оскаржував. Підставою ж заселення став виданий університетом ордер від 27.03.1998 року.

Проте, починаючи, з 2008 року навчальний заклад почав кампанію по виселенню цієї сім’ї з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Жінку просто виганяли на вулицю, у зв’язку з тим, що вона вже не є працівником університету, тому і вона, і її син втратили право на проживання у гуртожитку.
У 2008 році Деснянський районний суд м. Чернігова відмовив у задоволенні позову, поданого університетом.

У 2013 році навчальний заклад вдруге звернувся з позовом про виселення, у задоволенні якого Чернігівський апеляційний суд також відмовив.
Але, два судових рішення не зупинили керівництво університету звертатися знову і знову з позовом про виселення сім’ї пані М. на вулицю.

Чергове звернення навчального закладу до Деснянського районного суду прийшлося на початок 2014 року. Основна вимога була та сама – виселити М. разом із сином без надання іншого житлового приміщення.

Та події 2014 року внесли корективи у розгляд цієї справи. Провадження було зупинено, у зв’язку із тим, що син пані М. став на захист територіальної цілісності України в зоні АТО, і був демобілізований у 2015 році.

На жаль, навіть це справу не зупинило. Продовження цієї історії відбулося у 2016 році. Судом було продовжено провадження та  призначено судове засідання для розгляду справи.

Юристи громадської приймальні ГО "MART" склали заперечення на позовну заяву, у якій захист від позовних вимог був побудований на тому, що мотивація позову 2014 року вже була досліджена у попередніх судових засіданнях у 2008 і 2013 роках та рішення судів за цими ж позовами набрали законної сили, що  в силу положень частини 3 статті 61 ЦПК України звільняє від дослідження і  доказування вказаних обставин у межах цивільної справи.

Враховуючи викладені заперечення проти позову Деснянський районний суд м. Чернігова у липні 2016 року прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог Чернігівського національного державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка до громадянки М., чим зберіг місце проживання жінки та її сина, учасника АТО.