Єдиний на Чернігівщині сільський голова-священик цивілізує Липів Ріг

13.04.2012   12:23 — Агенцiя

Село Липів Ріг Ніжинського району Чернігівщини відоме тим, що в ньому народилася наречена Тараса Шевченка Ликера Полусмак і досі зберігся майже 500-річний дуб, під яким сиділа ця знаменита пара.

Прилуки Ніжин

Новітню ж історію села творять нинішні його мешканці. Серед них – сільський голова Олексій Пелипканич, який 18 років був настоятелем липіврізького Свято-Гергіївського храму та очолював місцеву єпархію.

– Олексію Миколайовичу, для першого знайомства розкажіть, будь ласка, трішки про себе. Мені відомо лише, що свого часу Ви закінчили Київську духовну семінарію. Служити Богу Ви почали ще в юності?

– Ні, до семінарії я вступив у 30-річному віці, а до того де тільки не бував, ким тільки не працював. Одне слово, вів світське життя. Родом я зі Львівщини, а в Липів Ріг приїхав у 1992 році служити священиком. Відтоді неодноразово обирався депутатом – сільським і районним, для села багато чого старався робити. Маю сім’ю – дружину, двох синочків і донечку. Вищу освіту діти отримують (а дехто вже й отримав) у Києві, проте церковній службі ніхто із них себе не присвятив.

– Як сталося, що Ви полишили її, замінивши роботою в сільській раді?

– Ще коли я був батюшкою, люди обирали мене головою кооперативу з проведення газу в село. Не всі тоді вірили в успіх цієї справи, бо ми вже раз мали труби, які дехто здав у металобрухт. Та не минуло й року, як понад 19 км газопроводу було прокладено (підвідного й розвідного), і в Липовому Розі запалав блакитний вогник. У момент урочистого запалення факела у мене аж сльози на очах виступили від радості, що мені це вдалося. Після того односельці нерідко радили мені балотуватися на сільського голову. Проте зробив я це, скоріше, з досади – після неприємності, завданої мені моїм попередником. Якби не той конфлікт, я б, можливо, залишився служити в церкві – там таки спокійніше. Хоча, якщо глянути з іншого боку, – енергії у мене трішки забагато, і її треба кудись дівати. Цей факт і змусив мене балотуватися.

– Після обрання Ви склали із себе сан?

– Ні, сан у мене залишився, і у великі храмові свята я часом допомагаю нашому новому настоятелю отцю Прокопію. Крім того, здійснюю церковні обряди для друзів і знайомих, які до мене звертаються.

 – Отець Прокопій не ревнує, що ви у нього, так би мовити, хліб відбираєте?

– Ні, він мене чудово розуміє, і я стараюся нічим його не ображати. Він – настоятель, а я – слуга Божий. Коли мені щось треба, я питаю в нього дозволу, і він ніколи не відмовляє. Стосунки між нами рівні й доброзичливі.

– Чи називають Вас люди за звичкою батюшкою?

– Звісно, і звертаються так нерідко, навіть коли в конторі сиджу, адже 18 років служби – значний термін.

– Що ви намагаєтеся робити для села як сільський голова?

– Липовий Ріг – село чималеньке, налічує 430 дворів і 828 жителів, з яких майже сотня – це діти. Село має перспективу, і тому мені хочеться навести в ньому лад, щоб воно було одним із кращих у Ніжинському районі. А ще тому, що я сам дуже люблю порядок. За рік головування мені вдалося зробити небагато, але за весь період своєї каденції я виконаю все, що обіцяв перед виборами. Зараз від односельців та й від заїжджих я чую, що в Липовому Розі стало чисто. У центрі села тепер стоять металеві урни, і все більше людей звикає ними користуватися. Сміття тепер у нас вивозиться регулярно наприкінці кожного місяця. Ще за рік вдалося повністю освітити село, хто заїжджає – усі дивуються. Адже вечорами Липів Ріг схожий на маленький мегаполіс – усі вулиці освітлені. У Ніжинському районі ніде такого нема, зазвичай у селах 2-3 лампочки висить – і все.

– А де Ви на це кошти берете?

– Мені Господь Бог допомагає і хороший спонсор – ніжинський бізнесмен Олексій Сутула. Він мій давній приятель, орендує землі наших селян, має тут фермерське господарство.

– Які плани вибудовуєте на найближче майбутнє?

– Моя задача на цей рік – насипати дорогу, яка б скоротила шлях для жителів однієї частини села до ніжинської траси. Їздити через центр їм далекувато, а так буде всього 5 км. Ця дорога дуже потрібна людям, оскільки в теплу пору багато моїх односельців їздить на роботу чи на базар у Ніжин велосипедом – до міста від центру нашого села 10 км.
Друга справа – спортивний зал, якого в Липовому Розі не було 20 років. Зараз ми його робимо в клубі – він у нас великий, має вільні приміщення.
Ставок збираємося розчистити й окультурити, Інтернет у село провести – цього року нам обіцяли його підключити. А ще в мене є велика мрія насадити липок обабіч дороги, що веде від траси у село. Хочеться, щоб воно відповідало своїй назві – Липів Ріг. Торік ми таку спробу вже робили, але саджанці не прийнялися – старі дерева їх заглушили. Мені не вдалося отримати “добро” на вирубку старих тополь, але, може, в цьому році пощастить більше.

– Наближається Великдень, як готується до нього Липів Ріг, як відзначатиме?

– Зазвичай сміття з села ми вивозимо 28-го числа кожного місяця. У зв’язку з Великоднем ми відійшли від цього правила і збиратимемо сміття в чистий четвер і п’ятницю. Люди прибиратимуть свої домівки, подвір’я, прилеглі до них території… Наведемо лад у дворах і на вулицях, очистимося і підемо на це урочисте свято. У селі, мабуть, не знайдеться такої хати, з якої б люди не ходили на Всенощну чи святити паску. Я пропрацював у Липовому Розі священиком багато років і не знаю таких господарів, які б у ці світлі дні не відвідали церкву. А тому зі святом вас. Щастя, здоров’я вашій родині і вашим колегам, довгих років життя і сподівань на його покращання. Христос Воскрес!

– Дякую. Воістину Воскрес!

Потапчук Наталія, УКРІНФОРМ

http://www.ukrinform.ua/ukr/news/e_diniy_na_chernigivshchini_silskiy_golova_svyashchenik_tsivilizue__lipiv_rig_40074