Два протоколи, три попередження і цілодобова боротьба з вогнем

08.04.2016   07:41 —

Чорно-сірі від попелу землі і їдкий дим у повітрі, постійна тривога і рука на телефоні для виклику "101" − такими є будні багатьох жителів Чернігівського району, що потерпають від горіння стерні, а нерідко й будинків.

Причина тому − байдужість і необережність громадян, про що часто застерігають рятувальники. Дивно, бо навіть дитина, яку випадково вдарило струмом, навряд чи спробує це знову. А нам завжди бракує обережності… Чи здорового глузду.

Втім, із року в рік ситуація повторюється, і цієї весни вже зафіксовано 59 випадків підпалів сухої трави, частина з яких призвела до пожеж у будівлях житлового та промислового призначення. Аби перевірити пожежну ситуацію у районі, працівники ДСНС разом із представниками Чернігівського лісгоспу, екологічної інспекції, Національної поліції та редакцією газети «Наш край» провели рейд по селам району.

Тільки-но виїздиш, помічаєш вигорілі заміські обійстя й поля, а на горизонті − дим, що тягнеться вгору. Отже, роботи вистачить. І хоча немає бригади й спецавтомобіля, рятувальникам не звикати: щоденні виклики змушують бути «за усіх».

- Двісті гектарів горіння сухої рослинності на кілька пожежників... Так і працюємо, − коментує ситуацію провідний інспектор Чернігівського районного відділу управління ДСНС в області Дмитро Бєломитцев.

Вже у першому населеному пункті довелося докласти зусиль, щоб сповільнити вогонь − зайнялося Іванівське сміттєзвалище. Винуватця як завжди немає, а поряд лісосмуга й лінії електропередач. Добре, знайшлися небайдужі, й за керівництвом сільського голови Олени Швидкої з пожежею боролися водою, яку доставляли трактором.

У сусідній Количівці справи перейшли до рук інших членів екіпажу, що мають справу не безпосередньо з вогнем, а з його причинами та наслідками. Як повідомив інспектор поліції Валерій Дейнеко, за недозволене та некероване спалювання відходів громадян чекає адміністративне стягнення у розмірі від 170 до 340 гривень. Такий штраф довелося сплатити й місцевому жителю Павлу, який наводив лад у господарстві до Великодня. «Не думаю, що від такого невеликого багаття може статися лихо», − каже чоловік. − «Я ж коло нього, слідкую». Натомість, заходів щодо безпеки і справді не вжито й від звичайної іскри може статися наступне загорання. У схожій ситуації опинився й СПД Клюйко: за спробу спалити сухі гілки й шини заплатили за складеним протоколом. Ніби й жорстко, здається, але краще вчасно загасити і ще раз подумати, ніж потім спонсорувати сусідський ремонт чи перетворити гаманець на «медичну страховку».

− Щороку через необережність у поводженні з вогнем, особливо під час спалювання сміття і сухої рослинності люди залишаються без даху над головою чи в реанімації, − каже Дмитро Бєломитцев. − І скільки їм не кажи, ні про себе, ні про інших не дбають.

Дорогою до чергових «гарячих точок» авто не раз зупинялося, щоб загасити узбіччя. Навряд чи воно б спалахнуло само, а як відомо, умисний підпал − це вже кримінальний злочин, що карається строком до п’яти років за ґратами. От тільки часто винуватців знайти неможливо. Так і цього разу: справжня війна з вогнем почалася під селом Анисів, поблизу лісу, коли полум’ям були охоплені кущі й дерева. Швидко зреагувала сільський голова Тетяна Куча, за її словами, ще годину тому все було гаразд. Здається, у анисівців також порядку без диму не буває: то тут, то там спалахне. Проте, особливу увагу приділили вісімдесятитрирічному діду, який намагався захистити від вогню торфовища, що так часто турбують селян. Сам ледве на ногах тримався від диму і працював не по роках.

− Парадокс, але люди у гонитві за благом самі себе вбивають, а знищуючи відходи таким способом − тим паче: через викиди газу у повітря потрапляють і речовини, що спричиняють алергію та рак, − міркує інспектор з охорони природнього середовища Сергій Сєрик.

Сусіди говорять, що підпал − справа рук діда, а за версією самого пенсіонера, очерет горів ще від минулого дня і зовсім не через нього.

Їдучи з Анисова, машина знову зупинялася. Та загасити загоряння повністю не вдалося й на підмогу викликали рятувальників з Чернігова. Упродовж дня інспектори не випускали з рук телефонів: то під Седневом підпалили й доводилося організовувати людей, то у Новому узбіччя палає, то згоріла майже половина садового товариства «Енергія» поблизу Мажугівки... У Будах полум’я дійшло до городів і ледь не зачепило житлових будинків. Найбільше здивувало те, що селяни вийшли на городи спостерігати, а зовсім не допомогти. Рятувати свої й чужі домівки кинулися дві жінки.

− Торф'яників немає, тож кому це поле потрібно, − бідкається. − Тут щороку таке. Хати близько, ще й покинутих багато. Батько мій колись ледь не загинув їх рятуючи.

Місцевостям із торфовими покладами й справді надають більше уваги, бо ті можуть тліти роками й випалювати до 1,5 метрів родючих ґрунтів, знищуючи всі мікроорганізми. Інше багатство Чернігівщини − ліси, також часто потерпають від неконтрольованого полум’я, та, як завіряє інженер охорони і захисту лісу Валентин Ковальчук, від початку пожежонебезпечного сезону підпалів не було, та до можливих випадків працівники лісгоспу готові.

Результатом ревізії було складення двох протоколів за фактом адміністративного правопорушення і трьох попереджень, а також п’яти випадків гасіння пожеж вогнеборцями. І це лише один день з життя рятувальників...