"Соціальна допомога повинна бути адресною" -

01.10.2015   10:56 — Агенцiя

вважає голова громадської організації "Чернігівське обласне об’єднання "Милосердя і доброта" Артур Зінов»єв.

З нагоди Міжнародного дня людей похилого віку наш діалог із Артуром Петровичем про соціальний захист вразливих категорій громадян, декларативність державних і регіональних цільових програм, необхідність змін у державній соціальній політиці.

- Артуре, до складу очолюваного Вами благодійного об’єднання «Милосердя і доброта» входять чотири громадські організації, що опікуються соціально незахищеними громадянами. Що спричинило згуртування зусиль активістів?
- Держава, на жаль, поки що не спромоглася сповна забезпечити достойне життя пенсіонерам, літнім людям і самотнім громадянам, яких серед жителів Чернігівщини - десь третина. Старше покоління, наші діди і батьки – фронтовики, ветерани і учасники Другої світової війни, діти війни теж почуваються незатишно.

Непросто за нинішньої економічної ситуації в країні та космічних цін на комунальні платежі виживати й багатодітним родинам, дитячим будинкам сімейного типу і прийомним сім’ям. Особливої турботи потребують діти, позбавлені батьківського піклування, сироти, хлопчики та дівчатка із обмеженими фізичними можливостями.

Очолювана мною благодійна організація постійно опікується вразливими верствами населення, всіляко їх підтримує і по можливості допомагає незаможним жителям області.
Мета й завдання наших чотирьох громадських організацій – «Глобальна допомога», «Повір у себе», «Дорога до серця», Милосердя і доброта» - певною мірою дублювалися. Відтак активісти об’єднали зусилля задля ефективнішої діяльності на теренах області, злагодженості дій.

Наші осередки функціонують в усіх районах Чернігівщини, самовіддано працюють волонтери. Ініціюємо й проводимо різноманітні масові заходи (зокрема, свята й конкурси), надаємо гуманітарну допомогу і продукти харчування одиноким громадянам, підтримуємо стаціонарні соціальні центри. Нас знають і в дитячих будинках сімейного типу, і в спеціалізованих школах – інтернатах.

- Наскільки мені відомо, працюєте під девізом «Краплини добра творять дива».
- Так. Річка чи океан зазвичай починаються із маленького струмочка. Отож і наші активісти не констатують соціальні негаразди, а намагаються зігріти теплом душі й серця, допомогти конкретній одинокій бабусі чи дідусеві у розв’язанні індивідуальних побутових житейських негараздів, конкретній родині чи обділеній батьківською турботою дитині. Напередодні і в Міжнародний день захисту дітей традиційно проводимо конкурс дитячих малюнків і саморобок. Малюнки для хлопчиків і дівчаток – можливість відтворити світ, розкрити душу, передати почуття. Переможці, окрім гостинців, мають можливість покататися на катері по Десні. Були випадки, коли хлопчики й дівчатка із обмеженими фізичними можливостями разом із батьками вперше полишали стіни домівок і виходили в люди, милувалися краєвидами. До слова, фонд опікується родинами, де виховується по двоє таких діток. Лікування, курси реабілітації «з’їдають» велику частку сімейного бюджету. Отож за такої ситуації батькам не до розваг. Дарує дітям свято спілкування з ровесниками саме наш фонд.

Додам, що нині в Україні проживає близько 3 мільйонів інвалідів різного віку. Цифра зростає з року в рік, тож такі люди потребують суспільної уваги й турботи, уваги й розуміння кожного з нас постійно, щоденно, повсякчас. Відомий письменник і кінорежисер Олександр Довженко стверджував, що «Життя дуже коротке. Поспішаймо творити добро».

- Артуре, Ви озвучили свої наміри балотуватися в депутати до обласної ради в одному з округів Городнянщини. Йдете на вибори в команді політичної партії «Наш край».
- Партія «Наш край» намітила 10 пріоритетних кроків для розвитку рідного краю. Один із них – «Небайдужий рідний край», який декларує принципи адресної соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам.

Місцева влада має знати в обличчя всіх незахищених громадян, особливо – пенсіонерів та інвалідів. Погіршення економічної ситуації у країні призвело до ускладнення їх матеріального стану. Саме у такі тяжкі часи влада повинна приділити максимум уваги знедоленим верствам населення.

- Переконані, що адресність соціальної допомоги – вимога дня?
- Безперечно, бо різноманітні державні й регіональні програми обходять конкретну родину чи людину. Чернігівські облдержадміністрація та обласна рада загалом затвердили аж 74 (!) цільові регіональні програми. У їх числі й програма передачі нетелей багатодітним сім’ям, які проживають у сільській місцевості. Та не всі багатодітні родини «вписалися» в її формат.
Оксана і Борис Федьки із Хрипівки, що на Городнянщині, виховують дев’ятеро синів і доньок. Найменшій Софійці не виповнилося й трьох років. Підростає в сім’ї дитина з особливими потребами.
Була в особистому господарстві корова та обставини мусили збути худобину. Знають Федьки про цю програму? Чи забезпечить держава багатодітну родину коровою ? Питимуть діти молоко? Чи посприяє хоча б якась програма пробурити свердловину на обійсті, щоб не носити воду із сусідської криниці? Обіцянками тішили Оксану вже не раз. Та так щодня і ходить мати дев’яти дітей з відрами.
Поза рамками всіляких програм виховують і оздоровлюють п’ятеро прийомних дітей і Олена Мосіч та Петро Дуля зі Смичина Городнянського району. Прибудовували тристінок та купували корову теж за власні гроші. Обійшли стороною цей сімейний будинок і «Веселкове літо», і «Власний дім», й інші цільові програми, покликані соціально захищати такі родини.

Ніби то діє й програма розвитку рибного господарства. Та прагнення мешканців села Мощенка мати громадський ставок, мабуть, не вписалося в її рамки. Звернулися з проханням допомогти знайти кошти на придбання мальків?

П’ять років тому розпорядженням голови обласної державної адміністрації затверджено регіональну програму подолання та запобігання бідності. Хороша програма, благі наміри влади. Та кому від її прийняття стало легше жити? Без належного фінансового підґрунтя будь - яка програма «зависає» на папері.

- Підопічні Тупичівського соціального центру, що функціонує при сільській церковній общині, в розмові зізнавалися, що до того, як знайшли тут прихисток, просили у Всевишнього смерті. Покинуті напризволяще ріднею, забуті, змордовані хворобами, вони не хотіли жити.
- Літні громадяни, які перебувають у складних обставинах, потребують сторонньої допомоги за місцем проживання. Не всі, на жаль, знайшли надійний прихисток. Знаю, чим і як живуть 22 підопічні цього центру. Є серед них тяжко хворі, прикуті недугами до ліжка, немічні. Стрибок цін на лікарські препарати зробив недоступними навіть найнеобхідніші ліки. Я вже не кажу про засоби гігієни для бабусь, котрі не можуть встати на ноги. Мені небайдужі житейські й побутові негаразди стареньких. Наше благодійне об’єднання всіляко опікується ними.

Водночас радісно й сумно почувався і у Великодирчинському стаціонарному відділенні, де проживає 21 літня людина. Доглянуті, не голодні, не обділені увагою персоналу, та кожному дідусеві й бабусі хочеться все – таки додому. Соціальну допомогу вдома одержують 779 мешканців Городнянського району. Відтак у соціальних працівників роботи непочатий край.

- Серед пріоритетних завдань «Нашого краю» - запровадження спеціальної муніципальної програми для додаткової адресної допомоги незахищеним громадянам: побутові проблеми, лікування, медикаменти, оздоровлення тощо.
- Ми йдемо на вибори, щоб забезпечити високі стандарти життя для простих людей. Ми обізнані з проблемами людей і знаємо, як їм допомогти. Крок сьомий «Розвинутий рідний край» передбачає спільні проекти співфінансування держава – громада, контроль якості виконання ремонтних робіт та експлуатації сільських доріг. До речі, серед 74 цільових програм немає жодної, хоча б дотичної до розв’язання транспортних проблем.

Справедливі тарифи, енергоефективність та енергозбереження, субсидії та допомога малозабезпеченим – теж пріоритетні завдання партії «Наш край».

Мені близькі за духом цілі й завдання цієї політичної сили, небайдужої до долі своїх земляків. Нас згуртовує необхідність захисту громад і селян та забезпечення стабільного розвитку регіонів. Отож йду на вибори, щоб і надалі відстоювати інтереси людей, відроджувати рідне Придесення.

Розмовляла Ольга Чернякова.

PR