Два місяці меняни мусили пити перенасичену залізом воду

16.03.2015   13:01 —

Від початку року читачі неодноразово скаржилися на те, що якість води із міського водогону не влаштовує – каламутна, жовта. Директор ТОВ «Менський комунальник» Василь Зима докладно розповів, що сталося насправді й чи можуть жителі міста розраховувати на нормальну воду, повідомило "Наше слово".

Купили нові насоси

– Місто споживає воду одночасно з двох горизонтів, – пояснює Василь Юхимович. – Бучатський горизонт пролягає на глибині 100 метрів, вода з нього має надлишок заліза. Нижньокрейдяний горизонт розміщений на глибині 550 – 560 метрів, вода у ньому з надлишком фтору. Але у башті вода з обох горизонтів змішується й набуває більш-менш якісних показників. Проте на початку січня з ладу вийшов один із заглибних насосів на свердловині нижньокрейдяного горизонту, а наприкінці січня зламався і насос на другій свердловині цього горизонту. Фактично водозабір працював у аварійному режимі – вода подавалася до водогону лише з бучатського горизонту.

Насоси, котрі вийшли з ладу, вичерпали свій ресурс і капітальному ремонту не підлягали, тож нам довелося вирішувати проблему спільно з міською радою: місто профінансувало придбання двох нових насосів.

Наприкінці лютого їх встановили, але запустити вдалося лише один, довелося чекати на приїзд представника заводу, котрий ці насоси виготовив. І лише на початку березня якість води відчутно покращилася.

Винне залізо

Але ж меняни й нині нарікають на якість. Під час нашої розмови зателефонувала якась жіночка й поскаржилася, що в центрі міста з колонки поряд із колишнім приміщенням суду тече брудна вода. Тож Василь Зима віддав розпорядження, аби комунальники поїхали туди й промили водогін.

– Двічі на рік ми повністю промиваємо усі системи водопостачання, – пояснює Василь Зима. – До того ж, вода хлорується. Але в інтервалі між цими процесами у системі накопичується залізо, присутнє у воді. Під час забору води пожежними машинами із гідрантів та під час аварійних поривів з великим виливом води її якісні показники стають гірші. Також негативним фактором є й те, що у нашому місті існує велика кількість мереж водопостачання, збудованих із порушенням вимог гідравлічного розрахунку – трубами з діаметром меншим за сто міліметрів. Якщо водогін тупиковий, то його власники при побудові повинні були подбати про пристрій для його промивання.

Ставте фільтри

Вода втрачає якісні показники й під час максимального навантаження вранці та ввечері, особливо у літній період: швидкість переміщення води у мережах зростає й таким чином вимивається накопичене залізо. Комунальники переконують: варто поставити фільтри, аби вживати дійс­но якісну воду.

– Вплинути на надра ми, люди, не можемо, – пояснює головний інженер ТОВ «Менський комунальник» Олександр Неженець. – Що маємо – те маємо, така вода у Мені. Але при докладанні усіх зусиль отримуємо воду, котра хоч і не зовсім ідеальна, однак придатна до вживання. Працівники санепідемслужби чотири рази на місяць відбирають проби з водорозподільної мережі, тож у неаварійній ситуації показники нашої води цілком нормальні.

Олександр Неженець демонструє наказ Міністерства охорони здоров’я від 2010 року: «Відповідний нормативний показник підприємство питного водопостачання до 1 січня 2020 року може використовувати в окремих випадках, пов’язаних з особливими природними умовами та технологією підготовки питної води, що не дозволяє довести якість питної води до жорсткішого нормативу».

Для менських споживачів дуже стала б у нагоді станція знезалізнення води, однак сподіватися на її нормальну роботу через брак коштів вже чи й варто. Вода була б кращої якості, якби комунальники не були змушені обмежувати об’єм її підйому – через те, що анульований дозвіл на використання надр й відповідно не вивчені запаси підземних вод і не затверд­жені Державною комісією з запасів. Три роки тому ця процедура коштували близько мільйона гривень…