Переселенцям у санаторії "Десна" дали лише чотири дні, щоб знайти новий дах над головою

26.02.2015   13:36 — Агенцiя

Більше сотні вимушених переселенців, що живуть у санаторії «Десна» в Ладинці, з 1 березня повинні звідти виїхати – благодійний фонд, який опікувався цими людьми, припиняє фінансувати їх утримання.

Повідомляє ЧОДТРК "Сівер-центр"

Опіку над цими людьми, в основному жінками без чоловіків, взяв київський благодійний фонд «Покрови пресвятої Богородиці», який пов’язують із нардепом Вадимом Новинським. Фонд допомагав їм і виїхати із зони АТО, і облаштуватись на новому місці, і досі фінансував проживання в Ладинському санаторії. Від першого березня це фінансування припиняється – з яких причин, переселенцям не сказали, лише попередили – готуйтесь на виїзд. Наші спроби поспілкуватись  хоч з кимось із представників фонду протягом двох днів закінчувались однаково — нічим.
 
Головний лікар санаторію Сергій Мягі у відрядженні, телефоном ситуацію коментує так: «Я володію ситуацією точно так же, як і ви».
 
Їдемо подивитись на ситуацію, щоправда, у санаторії нас попереджають  — фонд до переселенців нікого не пускає нібито із міркувань безпеки самих переселенців.
 
Зрештою працівникам санаторію щастить більше, ніж журналістам – у фонді відповідають на дзвінок і дають дозвіл поспілкуватись із переселенцями. Ті кажуть – на фонд не в образі, навпаки, за допомогу вдячні, але що робити далі – не знають. Фонд недавно попередив їх про припинення фінансування і дав список сайтів, де пошукати житло і роботу. Одна із мам залишила своїх двох дітей із ДЦП під наглядом персоналу і поїхала в пошуках житла. Ще декільком переселенцям уже вдалось знайти роботу і житло. Інші – в розпачі, дехто і раніше намагались влаштуватись на роботу у Чернігові, але всюди пропонують мінімалку, а один лише проїзд із Ладинки до обласного центру і назад щоденно обходиться у 44 гривні, домовленість із місцевими перевізниками про пільгову ціну для переселенців чогось «не спрацювала». Винаймати житло у місті цим людям не по кишені – піврічні соцвиплати переселенцям, призначені державою, закінчаться уже за місяць-півтора, а інших доходів у більшості із них зараз нема – як, наприклад, у однієї з жінок, яка вимушена була продовжити декретну відпустку до шести років через здоров’я донечки, декретні виплати уже закінчились.
 
Олег Русін, директор департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації, каже, що, окрім цих виплат, у них є інші – декретні, соціальні.
 
Переселенка Евеліна Царевська згодна на житло у селі, але не дуже віддаленому від транспортного сполучення і хоча б із водою в хаті. Це не просто її забаганки: зараз на плечах жінки турбота про сім’ю із восьми чоловік, більшість з яких  — з особливими потребами. Вона каже: «У мене мама 75 років на руках, інвалід, племінниця  — інвалід дитинства, їй 25 років усього, зі своєю дитиною, вона мати-одиначка, і четверо дітей прийомних». Жінка пробувала шукати житло сама, обдзвонила добрий десяток сільрад – все безрезультатно. Не увінчалась успіхом і допомога соціальної служби, яка супроводжує цю сім’ю
 
Але чи не найбільша проблема усієї цієї ситуації – серед переселенців є діти, яких батьки евакуювали, а самі залишились на Сході. Жінки гуртом пишуть заяви із проханням про допомогу і передають їх у інші благодійні фонди, періодично відволікаючись на дітей – ті усі поголовно «підчепили» застуду і температурять.
 
У пошуках виходу із ситуації  звертаємось до різних інстанцій, які займаються проблемами переселенців. Там у більшості випадків про цю саму ситуацію від нас якраз і дізнаються. Кажуть, навіть волонтерам і відповідальним на регіональному рівні за переселенців доводилось узгоджувати свої відвідини санаторію із його представниками фонду, він дійсно діяв «закрито». У обласному департаменті соцзахисту стверджують – ситуацію з переселенцями відслідковували, а проблема виникла саме через цю «закритість».
 
Поки ж відповідальні інстанції шукатимуть, куди «прилаштувати» одночасно більше сотні людей, директор департаменту соціального захисту населення Олег Русін вбачає такий вихід – домовитись із власником санаторію про продовження перебування там переселенців за рахунок їх соцвиплат, а тим часом вирішувати їх проблеми в індивідуальному порядку по лінії того ж департаменту соцзахисту, служби з надзвичайних ситуацій тощо. До слова, у регіональному штабі  з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням  переселенців, можуть надати близько 20 родинам 84 житлових місця – щоправда, у сільській місцевості. В обласному управлінні освіти кажуть про готовність інтернатів прийняти дітей із санаторію «Десна» — і тих, які без батьків, і всіх решту, поки ситуація із житлом не вирішиться. Анатолій Заліський, начальник обласного управління освіти і науки, в інтерв’ю зазначив: «У кого батьки там на Донбасі залишились, ми будемо пробувати з ними зв’язатись, а якщо ні – з довіреними особами, комусь же їх довірили – знайомим чи фонду, хтось же їх привіз».
 
На завершення цієї незрозумілої ситуації із багатьма питаннями – дехто з переселенців, не дочекавшись її вирішення, повернувся назад у свої неспокійні домівки на Сході. А тепер про запитання: певні сумніви викликає  позиція фонду, аж занадто закрита і для громадськості, і для представників влади, у чиї обов’язки і входить супровід переселенців.