Зірковий хлопчик ЦТДЮ

04.07.2014   09:42 — Агенцiя

Прилуцька земля здавна багата на таланти. Вона подарувала світу відомих учених, художників, поетів, акторів, спортсменів. Ця велика плеяда талановитих прилучан розширюється й нині. Славу свого міста розповсюджує по Україні та за її межами здібна прилуцька молодь. Місто з любов’ю та турботою плекає та розвиває її, а вона щедро віддячує йому своїми досягненнями та нагородами.

У травні цього року в Прилуцькому педколеджі ім. І.Я. Франка відбулася зустріч із лауреатами Шевченківської премії. Дуже порадували всіх присутніх виступи прилуцьких студентів і школярів, які натхненно читали твори Тараса Шевченка. Та найбільше всіх здивував виступ найменшого учасника – Олега Савченка, котрий читав (до речі, повністю) Шевченкове «Мені тринадцятий минало…» Зала слухала його в повній тиші. Деякі глядачі плакали, відчуваючи всією душею інтонацію та слова читця, а в кінці його виступу ще довго не вщухали бурхливі оплески.

Ви скажете: так, напевно, у нього талант. Так, талант, але доволі незвичний, бо Олегу Савченку на той час було лише… три з половиною роки. Він іще не вміє ні читати, ні писати, але вже півроку виступає з художнім читанням гуморесок Павла Глазового та віршів Тараса Шевченка.

Як же з’явилось у Прилуках таке чудо-дитя? Дуже просто. У дружній гарній сім’ї Юрія та Наталії Савченків, у любові та злагоді, 24 червня 2010 року народився звичайний хлопчик Олежка, який дуже полюбляв слухати казки. Батьки йому читали їх щовечора, а згодом стали помічати за сином дивну, незвичну річ. Починаючи з двох років, дитина, самостійно беручи до рук книгу казок, робила вигляд, що читає її, та повторювала казки дослівно й виразно… по пам’яті. Зрозумів тато, що в дитини є такий дар – чудова слухова пам’ять, та й узявся розвивати його. Гуляючи з сином під час відпочинку на природі, Юрій Анатолійович читав малюку напам’ять поезію, а Олежка повторював її вдома мамі, старшому братику Назару та всій родині. Особливо йому подобалися жартівливі вірші.

Так уже з трьох років Олег Савченко став улюбленим артистом на всіх сімейних святах. Гуморески Павла Глазового у його виконанні смішні до сліз. За словами тата, на жаль, зараз гумористичний жанр став не модним, його витіснили різноманітні шоу на кшталт КВК. Та глядач Олежку сприймає з непідробним інтересом не лише через його вік та мову: йому не бракує художньої виразності! Він передає інтонацію та почуття свого батька один в один. Іноді навіть здається, що він входить у кураж, робить паузи, «заводить» публіку, і це йому самому до вподоби.

Чи вибирає він сам собі вірші для читання? Ні, він довіряє смаку тата, який з ним розмовляє дуже серйозно, як із дорослою людиною. Чи відчуває він себе дитиною? Так. Він, як і всі діти, полюбляє іграшки та ігри з однолітками. Дуже любить коней, уже рік їздить із татом на конях. Ходить рибалити з сім’єю, хвалиться спійманими судачками. А вечорами в родинному колі співає пісні під музику з YouTube – і українських авторів, і народні. Навіть «Реве та стогне Дніпр широкий» знає!

Прилуцький Центр творчості дітей та юнацтва, де Олежка відвідує школу раннього естетичного розвитку, побачивши такий дар у дитини, запропонував його сім’ї виставити сина в лютому на щорічному міському фестивалі «Сузір’я дошкільнят». Результат на забарився: Олег Савченко став його дипломантом. А вже в березні у міському Будинку культури він відкривав вечір, присвячений ювілею Т.Г. Шевченка, уривком із поеми «Кавказ». У квітні юний артист виступав на міському Святі писанки. У травні відкривав Миколин ярмарок у місті гуморесками Павла Глазового, у червні – міський фотоконкурс у бібліотеці імені Любові Забашти і, до речі, був у складі журі. А минулих вихідних Олег узяв участь у відкритті Всеукраїнського кінофестивалю «Відкрита ніч», який одночасно проходив у 23 містах України.

Усюди його кличуть, і всюди він приходить виступати з бажанням та незмінною посмішкою на обличчі. Коли він говорить на сцені: «Добрий день! Сьогодні я розкажу вам…», уся публіка вже починає вірити цьому маленькому гарному, привітному хлопчику у вишиванці. Як же йому не вірити? У його очах – щирість, доброта, гарний настрій і тільки позитив.

Бажаємо цьому юному обдаруванню ще довго-довго залишатися таким же талановитим читцем, щирим хорошим хлопчиком на радість усій сім’ї. А родину Савченків вітаємо не лише з талановитим сином, а й із народженням маленької Маргарити! Здоров’я вам усім і щастя!

Ірина Угліна, керівник груп раннього естетичного розвитку ЦТДЮ