Менські села з борзнянським ухилом
Остапівка – село, яке знаходиться за Десною і підпорядковане Макошинській територіальній громаді. Офіційно, за паперами селищної ради, до складу Остапівки входять ще два населені пункти – Рожківка і Котичка. Усього у трьох хуторах живе 118 чоловік.

Торгові пристрасті
У Остапівці був колись магазин товарів повсякденного попиту. Там можна було купити найнеобхідніше – хліб, сіль, цукор, сірники. Тоді у споживтоваристві порахували і визнали, що ця торгова точка є збитковою і утримувати продавця не варто. Магазин закрили на три замки.
Натомість попросили Ніну Федоренко з Котички, яка на той час працювала продавцем у сусідньому Червоному Маяку, аби вона власним конем привозила хуторянам хліб і до нього. Так воно і було до того часу, доки остапівці не почали купувати товар у заїжджих приватників. Привезе Ніна Миколаївна в Остапівку усе те, що люди просили, а вони не беруть, бо уже купили. Жінка й відмовилися торгувати в селі.
Як жили-виживали остапівці без найнеобхіднішого – тільки вони самі знають. Хто здоровіший – їхав у Борзну чи Ядути, підприємці іноді завертали до хуторян.
Згодом приміщення замкнутого магазину продали, на його місці поріс бур’ян, і сліду не лишилося. Натомість, як розповіли остапівці, одна підприємлива людина з Ядут купила у хуторі хату і облаштувала в ній торгівлю. Хліб тепер у задесенців є. І не тільки він.
Важка дорога до науки
Остапівка – хоч і не перспективне село, однак у трьох сім’ях ростуть школярики. Свого навчального закладу на хуторі нема давно, тож дітки змушені добиратися на навчання у Ядути, що на Борзнянщині. До Макошинської школи малим остапівцям ніяк дістатися – на заваді стоїть річка з усіма її проблемами.
Отож двоє батьків, у котрих є власні авто, по черзі возять своїх дітей до школи. Забирають ще й учнів з третьої родини, в якої машини нема. Взимку, коли дорога закидана снігом, один з батьків, завідувач сільського фельдшерсько-акушерського пункту Іван Калинський, до власного трактора чіпляє саморобний снігоочищувач і ним розчищає шлях.
Із сусідньої Майорщини, яка за півтора кілометри від Остапівки, дітей забирає шкільний автобус. А цих, хутірських, водій не бере, каже, що не має такого права, бо вони не з Борзнянського району.
Отакий шлях дітвори остапівської до науки.
Хуторяни, як і всі селяни, тримають у своїх обійстях корів. Молоко здають нині ніжинським заготівельникам.
– Нам більше подобалося працювати з Куликівським молокозаводом, той розраховувався за здану продукцію вчасно, – кажуть остапівці. – Як замете, то і не їде ніхто по бездоріжжю, тоді виливаємо молоко поросятам.
Ні порома, ні човна
Жителі малого села звикли самі справлятися з житейськими негараздами. Але одна проблема болить їм найбільше. Справа в тім, що на шляху, яким Десною курсував пором, річка намила такий собі піщаний острів. Човном його можна обминути, а поромом – ніяк.
Поромна переправа тепер знаходиться за сім чи вісім кілометрів від старої, і хуторяни опустили руки у безвиході. З Остапівки до колишньої переправи є дорога з твердим покриттям, і відстань з села до порому була близько кілометра. Тепер же треба ямами та ярами долати чималий шлях кущами та верболозами.
– І плата за переправу зросла, – каже колишній бригадир Михайло Михайленко, – мені, аби з’їздити у Макошине своїм “Москвичем” і повернутися додому, треба заплатити 40 гривень та плюс бензин. І що я встигну зробити у селищі чи Мені, якщо поромщик працює з 9-ої до 15-ої години? Якщо запізнюся, до Остапівки треба буде їхати через Сосницю і Борзну.
Це коли у особистих справах – щось купити, довідку взяти. А якщо раптово хтось захворів з хуторян, хто допоможе? Першу невідкладну допомогу надасть місцевий фельдшер, а коли терміново потрібна операція? До Борзни 35 кілометрів треба подолати.
– До порому “швидка” під’їхала б, хворого забрала, але ж переправа не цілодобово працює, – журяться хуторяни.
Один чоловік з Рожівки згодився був власним човном доставляти земляків на інший берег. Обговорили графік роботи човняра, зійшлися на оплаті – 300 гривень на місяць. Відпрацював чоловік справно відведений строк, а йому заплатили тільки половину. Човняр не захотів за такі гроші далі працювати.
– Ні селищна рада, ні існуюче сільгоспформування не мають коштів, аби утримувати човняра, – сказав “Нашому слову” Макошинський селищний голова Валерій Кравцов. – Нехай жителі хуторів домовляються і вирішують проблему оплати самі. Тоді всі були згодні платити, а коли чоловік знайшовся і погодився перевозити, не всі схотіли гроші викласти. Мовляв, “я раз у рік їжджу, нащо я буду щомісяця гроші платити?” Хтось каже, що йому його діти все привезуть, що і човен йому не треба. Тож найбільша проблема задесеньских жителів залишається.
***
Жоден населений пункт – великий він чи такий, як оці, задесенські, – не живе без проблем. Така закономірність. Десь не горять нічної пори ліхтарі і не вивозиться вчасно сміття – уже невдоволення громади. А десь дороги розбиті вщент і автобуси не їздять – теж є нарікання. Задесенці ні автобусів, ні ліхтарів, ні урн для сміття не просять. У них проблеми свої, на які місцевій владі заплющувати очі і пускати все на самоплив не можна.
Останні новини Чернігівщини
Поки триває відновлення електропостачання, всі критичні служби діють за відпрацьованим планом – В’ячеслав Чаус про ліквідацію наслідків обстрілів енергосистеми 10:19
Ліквідація наслідків обстрілів енергооб’єктів російськими терористами – з цього питання начальник ОВА В’ячеслав Чаус провів термінове засідання обласної комісії з питань з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Залучено і всіх комунальні служби міста Чернігова.
«Вистояли. Вижили. Переможемо»: у Чернігові презентували фільм про захисників і захисниць та вручили почесні нагороди 09:38
Традиційно 1 жовтня українці відзначають День захисників і захисниць. В обласному центрі вітали військовослужбовців, рятувальників і правоохоронців.
День захисників та захисниць України: у Чернігові вшанували воїнів та підняли «Прапор Надії» 09:16
Учора у Чернігові біля Катерининської церкви замайорів «Прапор Надії». Це символ віри у повернення українських полонених і зниклих безвісти. Його підняв колишній військовополонений, воїн 119 окремої бригади Регіонального управління Сил ТрО «Північ» Сергій Маценко.
2 жовтня: цей день в Україні і світі 09:12
2 жовтня відзначають Міжнародний день боротьби проти насилля, Міжнародний день соціального педагога, Всесвітній день без алкоголю, Всесвітній день сільськогосподарських тварин, Всесвітній день повітряної кульки, Всесвітній день гри, День аудіофіла.
Прилуцькі поліцейські затримали чоловіка, який завдав смертельних тілесних ушкоджень власній матері 11:31
Оперативники Прилуцького районного відділу поліції затримали 45-річного мешканця Линовицької громади, який завдав своїй 70-річній матері тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті. Чоловікові загрожує до 10 років позбавлення волі.