Людина ділом славиться

06.02.2014   08:17 — Агенцiя

Кілька років тому один із високопоставлених чиновників, котрий проїжджав службовим автомобілем через Високе, дуже здивувався, коли побачив, що по селу йдуть двоє людей із… мечами. Він наказав водієві зупинити машину. Підійшов до чоловіків і поцікавився, навіщо їм така зброя?

– Та це ніяка не зброя. Це – наш повсякденний робочий інвентар, – відповів Олександр Іваницький, котрий із напарником ішли упорядковувати свою частину каналу Доч-Галли. – Ми їм обрубуємо лозу та іншу рослинність по берегах каналу. Зручний, скажемо, у використанні, не те, що сокира. Попоцюкаєш, бувало. А цією штукою раз-два – і готово.

Поважний урядовець попросив потримати в руках незвичний інструмент, махнув разів зо два. «Ти диви, й справді, легкий!». І, побажавши успіху височанам, поїхав у своїх справах.

Цей епізод розповів нам сам Олександр Іваницький, коли ми, проїжджаючи мимо Високого, побачили, як він розчищав канал від густих насаджень. Нам, я к і киянину, теж стало цікаво, чим же він так вправно орудує.

– Цей «меч» – наш винахід, – каже оглядач гідротехнічних об’єктів. – Один із місцевих Кулібіних змайстрував його у себе удома. Взяв шматок ресори, заточив з обох боків, випробував на кущах – і після того запропонував в’язати «на озброєння» нашим оглядачам.

Той факт, що борзнянські меліоратори щось винайшли, швидко став відомим у області, і вже з Чернігова приїжджали, аби на власні очі побачити місцеві мечі.

– Але нашим спеціалістам потрібно не тільки бур’яни знищувати, –каже начальник експлуатаційної дільниці №1 Борзнянського міжрайонного управління водного господарства Володимир Дробот. – Вони, перш за все, забезпечують встановлений режим роботи закріпленого за ними комплексу споруд. Потрібно вчасно знайти дефекти споруди по всій довжині. На кожного оглядача припадає по кілька кілометрів. І їх вони обходять у будь-яку погоду.

Оглядачі, крім того, проводять систематичні гідрологічні і гідрометричні спостереження. Коли треба побілити, підфарбувати, очистити дренажні гирла, скосити траву – беруть у руки знаряддя і до праці. Одним словом, підтримують порядок, як справжній господар.

Дістається від них і тим «любителям» відпочинку на природі, які залишають після себе сліди діяльності.

– Доводиться і з рибінспекторами зв’язуватися, коли хтось не розуміє простих слів, і штрафами пригрожувати тим, хто збирається мити машини біля каналу, – каже Олександр Іваницький.

Будь-яка робота вимагає терпіння. Хоч як не важко чоловікам долати по кілька десятків кілометрів, але навіть і думки не було покинути меліорацію, і поїхати за довгим карбованцем.

– Саме за професіоналізм, відданості обраній справі – а працює в системі меліорації Олександр Іванович майже 25 років, вважай половину життя – його поважають і колеги, і односельці, – продовжує Володимир Михайлович. – І якби існувала нагорода «Знак пошани» в нашому відомстві, то першим кандидатом на її отримання був би Олександр Іваницький.

Та напередодні 50-річного ювілею сам чоловік не прагне ніякої нагороди.
– Якось ми з товаришем вирішили, що хай про нас судять не за орденами і медалями, а за добрими справами. Тому позаторік посадили біля шлюзу кілька фруктових дерев, доглядаємо за ними, і віримо, що згодом забуяє прекрасний сад.

Нехай тоді нас нащадки згадують добрим словом.

Андрій ДОНЧЕНКО, Вісті Борзнянщини