Одиначкам надається… хата

01.12.2011   09:53 — Агенцiя

Одразу після інтернату Олю захопило шалене кохання. Коли вона завагітніла, її хлопець запідозрив, що то не його дитина… У пологовому будинку думала залишити малюка: адже не мала ні грошей, ні житла…

матері-одиначки Світлана та Наташа біля центру “Батьки і дитина разом”

У Наташі, яка теж вихованка інтернату, співмешканця засудили на чотири роки. А у неї ось-ось мало народитися дитятко. Мати коханого невістку не визнала. Що робити?

Донедавна більшість таких матерів залишали своїх дітей у пологових будинках під опіку соціальних служб. Нині у породіль з’явився шанс побороти складні життєві обставини. Допомагає їм у цьому створений на Чернігівщині центр “Батьки й дитина разом”, що відкрився у 2006-му. За п’ять років у ньому отримали підтримку 65 мам. В обласному соціальному центрі матері і дитини жінки одержують продукти, одяг, їм допомагають відновити втрачені документи. Для мам-одиначок створені належні побутові умови проживання. Їх учать, як вести господарство, доглядати за малям тощо. У центрі можна перебувати з дитиною до 18 місяців. А що далі?

– Як правило, матері залишають заклад раніше цього терміну, – каже директор центру “Батьки й дитина разом” Ольга Філіпська. – Коли вони отримують фінансову допомогу на дитину, ми їм підшукуємо житло в селах області. Зважаємо на те, щоб у селі були дитсадок, якась робота для молодої мами.

…У Ленінівку Менського району їхав подивитися, як працює програма. Півтора року тому Наталі Мартисюк тут завдяки спонсору купили за 20 тисяч будинок. Як з’ясувалося, за час проживання у цьому населеному пункті у її житті сталося чимало кардинальних змін.

Спочатку подумалося, що молода мама покинула село, адже удома застав лише її чоловіка Семена та сина Богдана.

– А де ж мама? – запитав.

– Вона навчається в ПТУ в Чернігові. Буде лише на вихідні…

З Семеном Загривним Наталя познайомилася на спільному копанні картоплі у сусідів. Через деякий час вирішили жити разом. Йому 28 років. У селі кажуть, що, бувало, випивав. А тепер ніби взявся за розум. Усе-таки треба думати, як забезпечити родину всім необхідним.

– То ви дома самі хазяйнуєте?

– Ось свиней завели, то пораємо.

У Чернігові зв’язалися з Наталею. Вона загалом задоволена, що так вирішилася її доля: має тепер і господаря, і дім.

– А вчитися я вирішила, бо ж після інтернату не маю ніякої спеціальності, – каже вона.

– І чоловік був не проти?

– Ні, навпаки – підтримав.

– На кого ж ти вчишся?

– На продавця. А ввечері у п’ятницю їду в село.

Поки що у родині не вистачає грошей на ремонт. Але незабаром думають поклеїти шпалери, щоб прикрасити оселю.

У такий спосіб створили родини ще кілька підопічних центру “Батьки і дитина разом”. Адже у селах мало дівчат, а неодружених парубків вистачає. Загалом завдяки роботі обласного соціального центру матері і дитини останнім часом у Чернігівській області зменшилася кількість відмов породіль від дітей.

Павленко Сергій, “Голос України”.