"Школа виживання" в "партизанських" лісах

19.10.2012   10:24 — Агенцiя

…Замість комп’ютерних ігор і “життя” в соціальних мережах, тютюну і алкоголю – сила духу і тіла, вміння влучно стріляти і працювати єдиною командою.

Багатокілометрові марші лісовими хащами з повною викладкою і подолання водних перешкод, ночовки у лісі під відкритим небом і рясним дощем, відбиття раптових нападів противника і виготовлення заряду, захоплення “язика” та підрив залізничної колії. Такі випробування в Чернігівських лісах пройшли не воїни підрозділу спецпризначення, а 20 юнаків з різних куточків України.

Упродовж чотирьох днів вони боролися не лише з примхами погоди і фізичними навантаженнями, а перш за все самі з собою. На грані напруги, коли відмовляло тіло, підключалася воля і робити доводилося через “не можу”.

Можливість відчути справжній армійській гарт і пройти справжні військові навчання українській молоді організували “Громадський Рух “За Майбутнє” за підтримки Міністерства оборони України. Це – друга активна фаза нового військово-патріотичного проекту “Школа виживання” і присвячувалася вона 125-ти річчю легендарного партизана, Двічі Героя Радянського Союзу Сидора Артемовича Ковпака.

Перший етап цього пілотного проекту відбувся навесні цього року на полігоні поблизу військового містечка Перевальне на Кримському плоскогір’ї і довів, що нашій молоді це під силу. Цього разу учасникам довелося “виживати” в “партизанських” лісах. Базою змагань стала 1-ша окрема танкова бригада 8 Армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, що в селищі Гончарівське на Чернігівщині.

До участі у проекті було відібрано двадцять фізично підготовлених учасників. Ці молоді люди з Волинської, Полтавської, Київської, Дніпропетровської, Тернопільської та Хмельницької областей, вже мають досвід участь у подібних заходах і зарекомендували себе як активні та витривалі. Розподілили їх по 4-х командах – “Рись”, “Сокіл”, “Орел” та “Барс”, до кожної з яких увійшло по три хлопця та дві дівчини.

В ролі військових інструкторів команд “Школи виживання” виступили досвідчені розвідники танкової бригади. Їх завдання – супроводжувати, навчати своїх підопічних та слідкувати за безпекою кожного учасника.

Як то водиться у розвідників перед виходом на завдання уважно перевіряються маскувальні халати, зброя і спорядження, яке підбиралося під часи Великої Вітчизняної війни. І на кожному із бійців його більше ніж за 30 кілограмів: автомати ППШ і ППС, гвинтівки Мосіна, речові валізи, саперні лопатки, протигази, фляги і котелки.

Стежка мужності для учасників починається від села Туманське, Козелецького району області. Команди стартують з інтервалом у півгодини, кожна за своїм маршрутом пересікаючись в контрольних точках. Щоранку вони одержували ввідні, нові завдання на день і інструктаж по ним. На виконання всіх завдань час обмежений. Місця для ночовок мають влаштовувати з підручних засобів. Їсти те, що в прямому смислі знайдуть під ногами, виявляючи влаштовані на маршрутах закладені тайники.

Перше випробування – форсування річки Десна. За легендою, у “партизан” тут рандеву з агентом місцевого підпілля. Він забезпечує групи плавзасобами. Люди переправляються в човнах, ретельно запакований вантаж буксирується на мотузках. Водну перешкоду перетнули без втрат. І менш як за годину.

Далі все, як у калейдоскопі. Рух за азимутом. Виготовлення заряду і “підрив” залізничної колії. Закладення зброї у тайник за всіма правилами партизанської війни.
А погода постійно змінюється із сонячної на дощову. Та сюрпризи чекали команди не лише від природи. Тільки вояки встигли посмакувати результатами конкурсу “каша із сокири”, як довелося відбивати раптовий напад противника на табір. Відчувалася нервозність учасників – “ворог” наступає на п’яти. Ось дорогу вкрила димова завіса.
Одягаються засоби захисту і групи швидко долають заражену ділянку місцевості.

Вже три дні “партизани” пробиралися лісовими хащами. Далі, за сценарієм команди влаштували в лісі засідки. Завдання – взяти “язика” і допитати його. За здобутою від полоненого інформацією встановили місця розташування “ворогів”. Знову марш і відрив від противника. Тут на маршруті команди потрапляють під наліт авіації. Минаючи зону бомбування, загони виходять на бойові позиції.

Чотири дні випробувань майже позаду і команди дісталися фінішного випробування – військового полігону. За легендою змагань – на другому боці поля позиції противника. Стріляють із автоматів та ручних кулеметів Калашнікова. Коли всі кулі випущені – під наглядом військових розряджають зброю. Підраховуються влучні постріли.

– Це стало для нас справжнім тестом на витривалість та вміння працювати в команді, успіх лише у взаємодопомозі, бойовому братерстві, – в один голос кажуть учасники з різних команд.

– Хлопці і дівчата відчули справжню боротьбу тіла та розуму, показали себе справжніми бійцями, вони змогли, – оцінив учасників випробувань координатор ВГО “Громадський Рух “За Майбутнє” Михайло Харечко, і додав, що не зважаючи на всі труднощі учасники проекту знаходили час і на заходи культурно-інтелектуальної програми.

Невипадково організатори обрали Чернігівщину для проведення етапу “Школи виживання”. Команди відтворили маршрути рейдів партизанських об’єднань, які діяли тут в роки Великої Вітчизняної війни під керівництвом Сидора Ковпака, відвідали місця партизанської слави.

Урочиста церемонія завершення етапу відбулася на стройовому плацу танкової бригади.
Лаври переможця і кубок дісталися “Орлам”. За ними “Рисі”, трете місце поділили – “Соколи” та “Барси”. Вони отримали спеціальні призи та грамоти від організаторів.
Учасники подякували військовим за справжню “Школу виживання” і висловили бажання зустрітися у майбутньому.

– Команди гідно пройшли випробування і довели, що здоровий дух української молоді здатний здолати всі перешкоди і труднощі на шляху до перемоги, – сказав заступник командира танкової бригади з виховної роботи підполковник Олександр Серідко.

Координатор ВГО “Громадський Рух “За Майбутнє” Михайло Харечко поділився планами на майбутнє: “У молоді велике бажання відчути, що таке бути захисником Вітчизни не на словах, а на ділі. Тож “Школу виживання” плануємо продовжувати та розвивати до загальноукраїнського рівня”.

Вадим Мисник,
фото Віталія Кирилова