5 липня - цей день в Україні і світі

05.07.2022   08:24 — Агенцiя

5 липня в Україні – День визволення міст Краматорська та Слов'янська від проросійських терористів

В цей день у світі відзначають День бікіні та День працеголиків, у Чехії День Кирила та Мефодія, в Аргентині – День дітей, в Алжирі – День незалежності, а у Вірменії – День Конституції. Цього дня, 181 рік тому було відкрито першу у світі туристичну агенцію, а сто років тому запроваджено "нансенівські паспорти" для біженців.

Православна церква вшановує пам'ять священномученика Євсевія, єпископа Самосатського.

День визволення міст Слов'янська та Краматорська від проросійських терористів

5 липня 2014 року бойовики сепаратистського угруповання ДНР разом із російськими терористами були витіснені з Краматорська силами українських військових, і над містом було піднято прапор України.

На початку травня в. о. глави Адміністрації Президента України Сергій Пашинський оголосив, що АТО на території Краматорська вийшла на фінальну стадію. Але активні бої тривали близько місяця. 5 липня, в результаті поразки у Слов'янську, сили ДНР залишили Краматорськ, після чого його зайняли українські війська.

5 липня 2014 року над міськрадою Слов'янська підняли український прапор. Того ж дня передові сили Нацгвардії увійшли і до Краматорська.

День працеголіків

5 липня своє свято відзначають люди, які з головою поглинені роботою та готові жертвувати багатьом заради своєї професії. Це День працеголіків. Він веде свою історію зі США і сьогодні відомий у багатьох країнах.

Його можуть вважати своїм "професійним" святом люди, які ставлять роботу і кар'єру понад усе: сім'ї, друзів, коханих людей, які воліють "жити на роботі", іноді забуваючи про найпростіші людські радощі.

Під працеголізмом розуміють прагнення людини надмірно працювати, що виходить за межі природної працьовитості. Цей термін застосовують до людей, які мають хворобливу психологічну "працезалежність", які сприймають роботу як єдиний засіб самореалізації. Тому людей, які виявляють цю якість, називають працеголиками. А працеголік – це діагноз. Термін працеголізм з'явився в побуті після публікації книги американського психолога Вейна Едварда Оутса "Сповідь працеголіка" у 1971 році.

Існує хибна думка, що працеголік – знахідка для начальника. Але важливо пам'ятати, що працеголізм – це форма залежності, а переробка, безсонні ночі та відмова від відпочинку й вихідних призводять до неврозів, неуваги, розладу нервової системи та хвороб. А робота перестає приносити користь і задоволення.

День бікіні

Перше бікіні було зроблено зі 190 квадратних сантиметрів тканини. Відтоді кількість тканини у речі суттєво скоротилася. Воно було представлене широкому загалу 5 липня 1946 року у приміщенні басейну Piscine Molitor у Парижі. Французький дизайнер Луї Рір не зміг умовити своїх моделей одягнути бікіні. Вони вважали, що це непристойний одяг. Тому дизайнерові довелося звернутися до танцівниці Мішлін Бернардіні, яка погодилася і не пошкодувала, оскільки стала відомою в усьому світі.

Томас Кук відкрив перше у світі туристичне агентство

5 липня 1841 року 33-річний баптистський проповідник і активний борець із повальним у тогочасній Англії пияцтвом Томас Кук організував першу у світі групову туристичну поїздку.

На його вимогу залізнична компанія Midland Counties Railway надала спеціальний поїзд для "безалкогольної" поїздки 570 робітникам мальовничим маршрутом між містами Лейстер і Лафборо в графстві Лестершир у Середній Англії.

570 "друзів тверезості" розмістилися у дев'яти відкритих вагонах. Надалі з рекламною метою залізниці стали надавати Куку знижки, які дозволяли організовувати розважальні поїздки і для людей з обмеженими фінансовими можливостями. Тому клієнтів були не сотні, а тисячі. Його екскурсії та подорожі ґрунтувалися на дуже дієвому принципі: "Отримання максимальної вигоди для максимальної кількості людей за мінімальною ціною".

Впровадження "нансенівських паспортів" для біженців

Проблема біженців стала актуальною у 20 столітті. Тому слугували Перша світова війна та Жовтнева революція 1917 року у Росії. Глобальний переділ світу і пов'язані з цим потоки біженців з однієї країни в іншу регулювалися достатньою мірою Версальсько-Вашингтонською системою договорів та під час наступних мирних конференцій.

Проте російські та вірменські біженці, які втекли від нових політичних режимів у своїй вітчизні, створили для світової спільноти безліч проблем, які ніколи раніше не виникали.

Вихід біженців з меж колишньої Російської імперії був наймасовішим та найінтенсивнішим. Ситуація ускладнилася появою апатридів – осіб без громадянства.

"Ліквідація проблеми біженців" лягла на плечі Ліги Націй. Шляхи її вирішення бачили в наступному: розселення й працевлаштування, репатріація та врегулювання правового становища біженців. 3-5 липня 1922 року в Женеві відбулася конференція представників урядів, на якій за ініціативи норвежця Фрітьофа Нансена – відомого полярного дослідника та громадського діяча, який очолював у 1920-1921 роках комісію Ліги Націй з допомоги біженцям та військовополоненим, був ухвалений текст сертифіката, який отримав назву нансенівського паспорта.

Цей документ замінював емігрантам національні чи міжнародні паспорти та визнавався державами-учасницями Женевських угод аж до моменту набуття нового громадянства їхніми власниками.

Особи, які мали "нансенівський паспорт", користувалися правом проживати та переміщатися в країнах-учасницях конференції, щодо них не діяли обмеження, передбачені для позбавлених громадянства осіб.

1942 року цей паспорт визнали уряди 52 держав, і він став першим документом для біженців. Загалом було видано близько 450 000 нансенівських паспортів з метою допомогти біженцям без громадянства знайти притулок в інших країнах. Цей документ став передумовою Проїзного документа біженця, ратифікованого Конвенцією ООН про статус біженців 1951 року.

Іменини: Василь, Геннадій, Григорій, Уляна, Федір.