21 листопада - День Гідності та Свободи

21.11.2021   09:53 — Агенцiя

21 листопада 2021 року в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня з інтервалом у дев’ять років розпочалися два наймасовіші протести в сучасній Україні: у 2004 році – Помаранчева революція, у 2013-му – Революція Гідності.

Після перемоги Помаранчевої революції в листопаді 2005 року президент України  Віктор  Ющенко  запровадив  державне  свято  – День  Свободи 22 листопада, яке скасував у грудні 2011 року Віктор Янукович. Після Революції Гідності 13 листопада 2014 року президент України Петро Порошенко підписав указ No 872/2014, згідно з яким 21 листопада відзначається як День Гідності та Свободи.

Цей день установлено «з метою збереження та донесення до сучасного та майбутнього  поколінь  інформації  про  доленосні  події  в  Україні  початку ХХІ століття, утвердження ідеалів свободи й демократії, а також віддання шани патріотизму та мужності громадян, які восени 2004-го й у листопаді 2013-го – лютому  2014 року  стали  на  захист  демократичних  цінностей,  прав  та  свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».
 
День Гідності та Свободи є не лише черговою пам’ятною датою в календарі, цей  день  символізує  відданість  України  ідеалам  і  принципам  побудови демократичної  держави  та  ідеям  свободи.  Події,  до  яких  приурочено  День Гідності  та  Свободи,  є  одними  з  ключових  моментів  українського державотворення,  знаковими  точками  консолідації  народу  та  уособленням глибинних трансформацій суспільної свідомості.

Помаранчеву  революцію  спричинили  разом  із  цілою  низкою  факторів масові брутальні фальсифікації та застосування адміністративного ресурсу під час президентської  виборчої  кампанії  2004  року.  Ця  революція  стала  маркером становлення й розвитку громадянського суспільства в Україні, його готовності обстоювати  базові  демократичні  свободи  та  людську  гідність,  брати  на  себе відповідальність за власний вибір.

Завдяки Революції Гідності Україна отримала новий шанс для цивілізаційного вибору,  руху  до  демократії,  очищення  від  рудиментів  тоталітарного  й людиноненависницького комуністичного минулого. Однак, на відміну від подій Помаранчевої революції, обстоювання  власної гідності та свободи взимку 2013–2014 років коштувало Україні життя та здоров’я багатьох патріотів.

Народ України як ініціатор та учасник революційних подій виявив свою суб’єктність у формуванні майбутнього держави й утвердив вектор її розвитку як вільної демократичної європейської країни. Гідність  людини  є  однією  з  найважливіших  особистісних  цінностей, закріплених у багатьох правових актах, у тому числі міжнародних. Відповідно до основних положень Конституції України єдиним джерелом влади в Україні  є народ,  який здійснює владу безпосередньо й через органи місцевого самоврядування. За народом України закріплено право визначати та змінювати конституційний лад в Україні, а також право на свободу мирних зібрань.

Варто нагадати про початок боротьби в Чернігівській області під час Революції Гідності, наймасштабнішої події в новітній історії України — обстоювання прав людини та громадянина.

22 листопада 2013 р. відбулося пікетування громадських активістів та представників опозиційних політичних партій біля Чернігівської облдержадміністрації. Протестували проти рішення уряду призупинити процес підготовки до укладання угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Наступного дня обласні осередки партії «Демократичний альянс» та ГО «Центр прогресивної молоді «Апельсин» оголосили безстрокову акцію «Чернігів обирає ЄС!» і встановили намет й апаратуру у сквері біля Красної площі. Влада відреагувала миттєво: рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду заборонено з 23 листопада 2013 р. до 7 січня 2014 р. на Красній площі Чернігова та прилеглих вулицях встановлювати малі архітектурні форми та використовувати звуко- та кіновідтворюючу апаратуру під час проведення мирних масових зібрань.

24 листопада відбулося пікетування Чернігівської облдержадміністрації громадськими активістами та представниками опозиційних політичних партій. А вже наступного дня судовими виконавцями та працівниками комунальних служб за допомогою міліції було знесено і вивезено намет та технічне обладнання чернігівського Євромайдану. Ця репресивна акція влади викликала суспільне засудження та обурення. Громадського активіста Станіслава Тавлуя, який на знак протесту намагався здійснити самоспалення, було затримано та складено акт про здійснення ним адміністративного правопорушення.

Отже, перша силова атака влади на мирних протестувальників Євромайдану відбулася не в Києві, а саме в Чернігові.

Впродовж 26-29 листопада у Чернігові активісти пікетували Чернігівську міську й Чернігівську обласну ради, практично всі віча проводилися на Красній площі, неподалік від Чернігівської облдержадміністрації.

На світанку 30 листопада на Майдані в Києві велика кількість працівників спецпідрозділу міліції «Беркут» оточила сотню цілком мирних демонстрантів. Спочатку співробітники «Беркуту» наказали демонстрантам розійтися на підставі «незаконності» акції, а потім почали бити тих, хто залишився. В деяких випадках навіть спеціально наздоганяли чоловіків та жінок, щоб побити їх, використовуючи не гумові, а пластикові палиці. Десяткам мирних громадян знадобилася медична допомога.

У цей же день у Чернігові відбулося зібрання активістів чернігівського Євромайдану: протест проти побиття студентів на київському Майдані Незалежності. 1 грудня в обласному центрі проведено мітинг на підтримку Євромайдану в Києві, чернігівські майданівці закликали громаду долучатися до акцій протесту та вимагали відставки чинної влади. Ввечері того ж дня активісти, що брали участь у «Марші мільйонів» у Києві, розповіли подробиці про цю вражаючу акцію.

Таким чином, як початок, так і подальшій перебіг всіх подій в Україні узгоджено відбувався й на Чернігівщині. Українські патріоти з Чернігівщини зробили вагомий внесок у повалення режиму Януковича. Фактом є масова участь мешканців області в революційних подіях у Києві. Це пояснюється не тільки близькістю столиці, а насамперед громадянською позицією тисяч і тисяч чернігівців. На відміну від Києва та деяких обласних центрів, на Чернігівщині протистояння влади та громадськості відбулося відносно мирно й майже безкровно.

За перемогу Революції Гідності заплачено життями і наших земляків: 34-річного Василя Прохорського, уродженця села Щуча Гребля Бахмацького району, 34-річного Андрія Мовчана з села Великі Осняки Ріпкинського району та 54-річного Віктора Орленка з села Талалаївка Ніжинського району.

Сергій Бутко, Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті