28 липня - Україна відзначає день хрещення Русі

28.07.2021   09:12 — Агенцiя

З 2008 року 28 липня, у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, Україна відзначає день хрещення Русі.

календар

У 988-му, повернувшись із походу на Візантію, під час якого сам князь прийняв нову віру, Володимир хрестив своїх синів, двір і бояр, а за тим охрестив всіх киян та населення інших руських міст.

Володимир – один із засновників і покровителів української державності, а день хрещення Русі символізує спадкоємність тисячолітньої історії нашої держави, соборність усіх українців і всіх українських земель навколо духовної столиці – Києва.

Князь Володимир понад 35 років князював у Києві і заснував Київську митрополію. Саме в Києві він збудував перший відомий храм Київської Русі — Десятинну церкву.

Власне, Володимир лише завершив справу, яку майже за 130 років до нього розпочав інший могутній київський князь, Аскольд.

Аскольдове хрещення стало наслідком успішного походу на Константинополь 860 року, добре відомого як за давньоруськими літописами, так і за візантійськими джерелами. «Народ (руси) від країни північної…, і племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і спис; вони жорстокі й немилосердні, голос їх шумить, мов море», – писав патріарх Фотій, очевидець осади столиці Візантії. Рятуючись від погрому, імператор Михаїл ІІІ змушений був просити миру, однією з умов якого і стало хрещення Аскольда та його війська.

Князь отримав при хрещенні ім’я Миколи, патріарх Фотій створив нову митрополію і направив до Києва єпископа Михаїла. Існування Руської (Київської) єпархії у ІХ ст. безпосередньо засвідчують численні джерела, в тому числі й найавторитетніші. Відомий український вчений Михайло Брайчевський, вважав, що саме Аскольд зробив першу спробу хрещення всієї Русі.

Про могутність Руської держави Аскольда також свідчать інші відомі факти його біографії. У 852-853 роках руське військо допомагало санарійцям відбивати арабське вторгнення у Закавказзі. Пізніше Аскольд здійснив походи на Абесгун (південне узбережжя Каспійського моря, 864-865 роки) і болгар (872 рік, тоді загинув син Аскольда), на Візантію нападав також у 866-му та 874-му. За М. Брайчевським, мав місце ще й похід на Візантію 863-го (тобто, всього чотири), а наведені в літописі Нестора угоди з Візантією, укладені внаслідок походів Олега в 907-му і 911-му, насправді належали Аскольду і стали наслідками походів 860 і 874 років.

Вражаючі масштаби державницької діяльності князя Аскольда цілком підтверджуються іноземними джерелами. Як наслідок, в 2010-му учасники міжнародної наукової конференції «Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років», проведеної в Чернігові, прийняли резолюцію, яка засвідчила, що «початок східнослов’янської державності необхідно виводити від першого дипломатичного визнання Русі на міжнародному рівні», маючи на увазі договір Русі і Візантії внаслідок червневого походу 860 року.

Вірогідно, саме боротьба язичництва з новою вірою стала причиною смерті Аскольда в 882-му від князя Олега, який представляв інтереси язичницької партії. На Русі почався період язичницької реакції, яка, однак, з часом зазнала поразки. Вважається, що прихильно ставився до християнства князь Ігор, а хрещення княгині Ольги взагалі є довершеним фактом. Але лише за Володимира Русь була охрещена остаточно.

Про продовження контактів Русі з Візантійською імперією, визнаним центром християнської цивілізації, свідчать також інші джерела. У «Житії преподобної Афанасії» відбилась звістка про вторгнення якогось руського загону на грецький острів Егіну близько 813 року. «Бертинські аннали» повідомляють про посольство русів у Візантію у 838-839 роках («які стверджують, що вони, тобто народ їх, називається Рос»), яке цілком могло мати й релігійний аспект. А з «Житія святого Георгія Амастридського» дізнаємося про напад русів на Амастриду, місто на малоазійському узбережжі Чорного моря поблизу Синопа, на початку 840-х років.

Отже, ще до Аскольдового походу 860-го руси були знайомі з християнством, наявність християн серед них (зокрема, серед купців) підтверджують арабські і візантійські джерела.

Хрещення Русі знаменувало прихід на ці терени європейської цивілізації. Для князя та бояр перехід у християнство означало орієнтацію на політичні й культурні традиції того часу, пов’язані з Візантією. Загалом хрещення — це цивілізаційний вибір, що визначив розвиток Руси-України на багато століть вперед.

Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті