Де зимуватиме “Казбек”?

28.10.2011   09:04 — Агенцiя

Теплохід “Казбек” відпрацював свій перший після серйозного ремонту сезон і готується зайти на зимову “стоянку”. Сьогодні це чи не єдине річкове судно, яким опікується заклад освіти. Ще торік корабель перейшов на баланс міського Центру туристсько–оздоровчої та виховної роботи з дітьми та молоддю. Це і дозволило врятувати занедбаний і вже не робочий корабель від неминучої “пенсії”. Однак, нічого надзвичайного у цьому нема, адже все нове – це добре призабуте старе.

Нове життя старого “Казбека” – все безпечно

– Ми зовсім не новатори. Раніше судна були у позашкільних навчальних закладів на рівні, скажімо, з автобусами. У Чернігові, наприклад, ще до початку 80–х років корабель “Юний турист” возив вихованців обласної станції. Існує навіть спеціальний штатний розклад для кораблів, що знаходяться у системі освіти. Просто з часом через брак коштів усе забулося. А от тепер завдяки підтримці міської ради ми спробуємо повернутися до доброї практики, – каже Олександр Гаврилей, директор Центру.

Олександр Іванович зізнається: братися за справу було не просто. Коли за пропозицією начальника міського управління освіти Володимира Купріяненка, найбільшого прихильника й організатора відродження “Казбека”, депутати вирішили передати теплохід управлінню освіти, розумів: вдасться впоратися тільки разом. Адже на той час “Казбек” уже два роки не ходив, технічний стан корабля був жахливий, один з двигунів не працював, багато частин треба було міняти. Попередні орендарі на ремонт вимагали космічні суми.

– Нам вдалося зробити все значно дешевше. Робота тривала півроку. Але ми таки впоралися! Увесь процес контролював державний регістр. А після ремонту він протягом п’яти днів перевіряв безпечність корабля. Усе – від паперів до найдрібніших деталей. Ми отримали всі ліцензії і можемо з впевненістю сказати, що прогулянки на “Казбеку” абсолютно безпечні! – каже Олександр Гаврилей.

Клоуни та уроки біології – на теплоході

Першими пасажирами оновленого “Казбека” стали вихованці дитсадочків разом з батьками. А за вересень на теплоході прокаталися майже всі школярі міста. Це Центр демонстрував свої можливості. Тепер навчальні заклади та й інші міські організації вишиковуються у чергу на замовлення. Кажуть, на випускні “бронюють” уже зараз. А у туристсько–оздоровчому центрі тим часом вигадують нову програму.

– Ми зібрали побажання тих, хто уже побував на річковій прогулянці, і вдосконалюємося. Для маленьких дітей організуємо розважальну програму із клоунами – веселими матросами. Уже є дуже цікаві напрацювання для водних екскурсій. От тільки треба ще модернізувати звукову апаратуру на кораблі, щоб була технічна можливість їх проводити. Спільно із методичним центром ми пропонуємо проводити на теплоході уроки біології, географії, історії, краєзнавства, – ділиться планами Олександр Гаврилей.

От тільки обслуговування теплохода – справа недешева. Гроші на утримання корабля в період навігації (коли він, власне, на воді) з міського бюджету не надходять. Тому за прогулянки школярам доводиться платити по 15 грн., що якраз і йдуть на ці потреби. Реальні затрати, кажуть, більші – пальне, зарплатня команді, технічне обслуговування судна. Зараз треба заплатити за зимову “стоянку” в Жавинці. А потім знову – за техогляд і вихід у навігацію навесні.

Ще одна проблема – причал. Той, що у річковому порту, належить київській організації. Щоб причалити до нього, потрібен спеціальний дозвіл і чимала сума. Тож, можливо, і причал доведеться будувати свій.

– Ми не виключаємо, що для того, щоб утримувати корабель, нам доведеться займатися комерційними поїздками – корпоративи, наприклад, весілля, екскурсії, – вважає Олександр Гаврилей. – Найголовніше, мені здається, що нам вдалося зберегти теплохід, продовжити йому життя.

Навчать ставити намет, долати гори і орієнтуватися… у житті

Взагалі–то, міський Центр туристсько–оздоровчої та виховної роботи з дітьми та молоддю – заклад дуже особливий. У колективі тут – досвідчені туристи, які випробували один одного на міцність далеко поза кабінетами, у походах. Та й взагалі, кажучи відверто, за таку зарплатню приходять працювати тільки ентузіасти. Тут не просто навчають ставити намети чи поводитися з компасом, тут ще й виховують, підтримують, направляють і наставляють. А це вже знаю з власного досвіду, адже в Центрі минуло і моє дитинство.

– У 51 гуртку в нас займається 676 дітей. Це гуртки різного спрямування: пішохідний туризм, еколого–туристичний, туристично–краєзнавчий, історико–краєзнавчий, народознавчий та спортивне орієнтування. На жаль, з часу нашого заснування кількість гуртків не змінювалася. Це мало для нашого міста. Щороку ми подаємо на збільшення, і щороку отримуємо відмову через брак коштів, – зітхає Геннадій Купрієнко, заступник директора і Педагог (саме з великої літери). Сьогодні дітей тренують уже його вихованці.

Грошей не вистачає і на багато іншого. Наприклад, цього року діти не змогли показати свою майстерність на обласних змаганнях з пішохідного туризму. Піші, велосипедні та водні походи Чернігівщиною, Кримом та Карпатами фінансують батьки вихованців. Тож минулого навчального року їх було всього дев’ять. І орієнтувальникам щоразу доводиться шукати спонсорів, щоб поїхати на всеукраїнські змагання. А звідти, до речі, вони привозять медалі й позитивний імідж для нашого міста.

Є за що і дякувати!

– Цей депутатський корпус – перший, що подивився на нас і наші проблеми та згодився допомогти. А допомагати позашкільній освіті – значить дбати про здоров’я наших дітей. Цього року ми вперше отримали гроші на серйозний ремонт! І почали із найголовнішого – у приміщенні бази в Ялівщині вже багато років текла стеля. Наші колишні вихованці, які тепер виконують висотні роботи в місті, не раз ставили латки. Але допомагало мало. І ось нарешті ми змогли повністю відремонтувати дах – каже директор Центру.

Та й незважаючи на усі труднощі, Центр живе навчає і виховує. А у його працівників у запасі ще чимало цікавих ідей. Приміром, нещодавно Центр став одним з ініціаторів створення у Чернігові яхт–клубу. І не треба асоціювати цей вид спорту з дорогими яхтами та олігархами. Спіймати вітер під парусом, кажуть тут, може кожен бажаючий. Але про це – наступного разу.

http://vid.cn.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=5927&Itemid=65

Чижова Ольга, “Чернігівські відомості”