Дід Мороз Сергій Гайдук: «Усім дорослим кажу: вчіться у дітей любити життя і радіти»

28.12.2013   11:00 — Агенцiя

Де й шукати Діда Мороза, як не на північному полюсі України — в Чернігові? «Перший, перший! Я другий! Трохи зайнятий! Зателефонуй пізніше!» — почула у слухавці, набравши заповітний номер.

Звісно, який Дід Мороз перед Новим роком вільний? Та ще й якщо у «паралельному житті» він  журналіст і звати його Сергій Гайдук. Людина неординарна, оригінальна і невгамовна. Перпетуум-мобіле. Тож зустрілися лише через три дні. Для початку передивилися світлини, на яких Сергій Микитович зафіксований з відомими артистами, політиками, першими особами держави — Діда Мороза шанують усі! Тому, напевне, з-поміж запитань, на які хотілося почути відповідь, вихопилося несподіване:

— Сергію Микитовичу, а ви вірите в Діда Мороза?

— Авжеж! Саме життя змушує в нього вірити! В казку, добро, хороші наміри… З Новим роком треба поводитися так, як зі здоров’ям: хочеш бути бадьорим до глибокої старості, таку планку треба й ставити.




— Можете підкріпити ці слова  розповіддю про чудеса, які траплялися у вашому житті?

—Звичайні життєві, але неймовірні дива: зустрів і покохав свою Ларису, справили весілля, народилась донечка, народився син, потім онуки як горошинки зі стручка посипалися…

— Коли ви вперше одягнули костюм головного новорічного гостя?

— Коли вчителював у школі в селі Пакуль. То була справжня подія, діти ніколи нічого подібного не бачили. Як радісно вони реагували! Тим більше, що я знав цікаві дитячі ігри, пісні, танці. Дорослі тішилися з того всього чи не більше за школяриків.

— Вас упізнали?

— Та ні! Навіть рідні онуки не вгадували. Їх у мене п’ятеро! Телефонували бабусі, хвалилися: «До нас Дід Мороз приїздив. Такий гарний!» У мене всі їхні листи зберігаються. Старшому, Івану, вже 17 років. Він, звісно, впізнає, але молодшим не говорить. Та якось навіть рідна мама не впізнала, коли приїхав до неї у костюмі Діда Мороза. Каже: «Ой, ви так на мого сина схожі!»

— Що особливо запам’яталося з дідморозівської практики?

— Приміром, як літали вітати відомого аграрія —  Героя України Олександра Боровика. Уявляєте, яка подія для села: з неба спускається вертоліт. З нього виходить Дід Мороз з торбою гостинців… Цікаво почався нинішній рік: я був свідком на весіллі у костюмі Діда Мороза. У РАЦС зафіксовано і видано Свідоцтво №1  2013 року. Ще якось стрічали Новий рік в ополонці…

— До речі, коли і чому статечного чоловіка потягнуло в ополонку?

— Ще в молодості — заради здоров’я. Я завжди кажу: якщо хворієш — ти злочинець. Це східна мудрість. Хвороба означає, що ти зневажливо ставишся до потреб свого організму. Якщо слідкуєш за ним і все правильно робиш — ніколи не захворієш. Тут головне — перебороти себе. Прокидаєшся вранці в теплому ліжечку, і, буває, так не хочеться вилазити. Але витягнеш себе — і по сніжку до Десни. А навколо  краса. Морозець порипує, синички цвірінькають, дятел пролетить. Це не можна передати.  Найнижча температура по вітря, при якій купався, — мінус 22°C. Вітер дмухав з боку води, від ополонки, і я зразу покрився інеєм.

— Які відчуття після зимового купання?

— Коли холод викликає тепло — це щось дивовижне. Тіло стає червоним, і тобі тепло. І настільки приємно — не переказати. Але це відчуття швидко зникає, якщо вчасно не одягнешся. Кілька разів було, що не міг зав’язати шнурки. А пірнути після парної — це взагалі неймовірно. Недаремно ж на берегах річки нині побудували стільки лазень! До речі, нині всі скаржаться на прискорений біг часу. А я знаю, як його розтягнути…

— Розкажіть!

— Приміром, раз на тиждень застосовую сухе голодування. У неділю надвечір вип’ю води. Потім 36 годин — ні ріски в рот не беру. Організм відпочиває і дуже вдячно реагує на це. Але тут головне — правильно вийти з цього стану. Настій шипшини, глоду, родзинок і з медком — всього три ковтки. Через 20 хвилин — ще стільки ж. Через  годину — легенький салатик.

Коли ти в такому стані — тобі дуже легко, а день такий великий. Ти можеш так багато зробити. То про горілку кажуть: прискорювач історії — випив і вже завтра. А мій спосіб спрацьовує навпаки.

— Будемо знати! Цікаво, а яке ваше улюблене побажання?

— Особливе! Ми всі звикли зичити одне одному здоров’я. А я формулюю це дещо по-іншому: щоб виникало бажання щодня слідкувати за здоров’ям. Робити невеличкі вправи, невеличкі пробіжки. Мій син купив бігову доріжку. Кажу: «На холеру вона тобі? Виходь на вулицю!» — «Ага, там дощ іде!» Не розуміє, що в тому  вся привабливість. А як вилізеш з води — дощик таким теплим здається! Та коли біжиш на річку — дивуєшся: чому таке безлюддя навколо? Лижника якщо одного зустрінеш — сприймаєш  його як диво. Чого так мало людей прихиляється до здорового способу життя?

— Ви — переконливий приклад того, як можна зберегти бадьорість на роки. Для Діда Мороза важливо бути у гарній фізичній формі?

— Ще й як! Було так, що куранти пробили, йду я майже безлюдним містом — привітати зі святом найближчих друзів. Одягнений як і належить —костюм, борода, сумка, палиця. Коли назустріч чимчикує добре вже підпила компанія. І до мене: «О! Дід Мороз! Давай подарунки!» У мене ж лише набитий газетами для об’єму мішок. Посмикали за вуса — чи справжні. Ледве відкараскався від них. Потім коли пожежники попросили походити по квартирах співробітників та привітати їхніх дітей, то їздив спеціальною пожежною машиною з охороною. Одного разу майору довелося навіть вистрілити у повітря, коли виникла загроза, що компанія, котра трапилася назустріч і кинулася до Діда Мороза, звалить його  з ніг.

— А як бути з такою делікатною річчю, як запросини гостинних господарів «погрітися»?

— Я в костюмі ніколи не «гріюся». По-перше, треба берегти грим, який накладається довго і старанно. Ну й борода заважає. Правда, одного разу довелося таки через себе переступити — коли вітав працівників силових структур, приїхав начальник зі столиці. І як прикортіло йому почаркуватися із самим Дідом Морозом… Я віднікуюся, а місцеві господарі свята штурхають у бік: «Ти що! Не можна генералу відмовляти!»

Тепер-от тільки внуків вітаю та друзів. І то лише на таксі. Було якось, що вийшли з дружиною на проспект і ніде жодної автівки — всі святкують. Лише сміттєзбиральна машина їхала. Попросив підвезти. Водій був щасливий. Він працював, коли всі відпочивають, і самого Діда Мороза покатав.

— Які секрети успішного вітання — щоб це було весело і всім сподобалося?

— Дуже допомагає сценічний досвід. Все-таки 25 років співав у заслуженому ансамблі «Десна», був ведучим на багатьох святах. У мене немає відчуття ніяковості. Ти маєш вірити в те, що робиш. Бути щирим. Всім дорослим кажу: вчіться у дітей любити життя і радіти. Малюк слізку витер — і вже усміхається.

— А чим цікавим ви займаєтеся, коли минає Новий рік? Знаю, що торік вас визнано кращим спортивним журналістом області і України.

— Таке моє захоплення. Ще захоплююся народною піснею. Це так прикро, що люди забувають її. Особливо молоді. Не знають ні «Червоної рути», ні «Черемшини», ні «Несе Галя воду», «Ой, сусідко!», «Підкручу я чорні вуса»… Це ж душа народу! Люблю жарти, книги. Їжджу на велосипеді. Телевізор дуже мало дивлюся. Завжди усміхаюся життю! Намагаюся бути позитивним, більше звертати уваги на веселі моменти, анекдоти. Анекдот — узагалі універсальний засіб владнати будь-який конфлікт. Будь-де — і на людях, і в сім’ї.

— До речі, якою є дружина Діда Мороза?

— Моя Лариса Іванівна — дуже спокійна, неконфліктна, не публічна. Суто домашня. Дуже врівноважує мою жваву натуру.

— Який Новий рік запам’ятався вам найбільше?

— Той, у якому не дідморозив. Коли діти трохи підросли, ми всім сімейством вирішили зустріти свято у Москві на Червоній площі. То й поїхали. Запам’яталися мандарини — тоді у нас їх ще не бачили. Щасливі були з тієї покупки і син з донькою, і я. Площа була заповнена вщерть, так усі галасували, що й бою курантів не почули. Запам’ятався вир емоцій. Відчуття були неповторні.

— Новий рік цьогоріч приїде…

— На синьому коні! Я дуже люблю цих тварин. Непогано їжджу верхи. Якось приїхав у господарство, де саме народилося лоша і його на мою честь назвали Гайдуком. Було дуже приємно!

— А про Діда Мороза насамкінець анекдот розкажете?

— Звісно! Ось, приміром, такий: перед Новим роком на пошті дуже багато листів  Діду Морозу. Поштарі з розумінням ставляться до цієї кореспонденції. А один  з конвертів виявився незаклеєним. Поштарки зацікавились: що ж просять дітлахи? Читають: «Дідусю, пише тобі Василько. Мої друзі грають у снігові ігри, а я ні, бо у мене немає теплих речей — шапки, курточки, шкарпеток, рукавичок і валянців. Будь ласка, Дідусю, допоможи». Жінки розуміють, що Дід Мороз є тільки в казках, тому пожаліли дитину. Скинулися, хто скільки міг, закупили всі речі та й вислали за вказаною адресою. Через тиждень надходить лист-відповідь. У ньому гаряча дяка Дідусеві за шапку, курточку, валянці, шкарпетки. «А ось рукавичок немає, — нарікає хлопець. — Мабуть, їх на пошті поцупили...»

Тож бажаю всім, аби ваші добрі наміри завжди втілювалися в життя і приносили тільки радість. З прийдешнім Новим роком!

Євдокія ТЮТЮННИК, «Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій ГАЙДУК. Народився  1946 року в Дніпропетровську. Закінчив  Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка. Працював у школі, потім у районній та молодіжній газетах. Був головним редактором прес-агентства на Чорнобильській станції, заступником генерального директора з питань радіо ОДТРК «Сівер-Центр». Нині — спецкор обласної газети «Деснянка вільна». Заслужений журналіст України. Переможець Всеукраїнського конкурсу «Здоровим бути вигідно!». «Дідморозить» 47 років.