Сергій Соломаха: "Виявляється, що у нас перемогла "повна стабільність"

15.11.2012   15:09 — Агенцiя

Споконвічно депресивний регіон показав, на думку політичного оглядача Сергія Соломахи, досить типові та передбачувані результати виборчих перегонів. Яким чином, офіційно вигравши перегони по Чернігівській області, опозиційний партіям вдалося програти, намагалися з’ясувати представники Громадянської мережі ОПОРА

Чернігівська область

Як Ви охарактеризуєте цьогорічний перебіг виборчого процесу?

Останні вибори були передбачуваними, як на мене, та запрограмованими на очікуваний окремими суб’єктами виборчого процесу результат. Так, за два роки громадянам було нав’язано, як мінімум, чотири учасника виборчого процесу. Головні політичні гравці досить довго працювали над власною впізнанністю за рахунок постійної присутності в ЗМІ. Не могло не вплинути на перебіг виборчого процесу й те, що за рік до виборів був прийнятий виборчий закон. У такі строки виборче законодавство набуло чинності вперше в порівнянні з всіма іншими термінами прийняття закону впродовж останніх 22 років. Те, що відбувалося в окружних, дільничних виборчих комісіях повністю повторило кампанію місцевих виборів 2010 року. Так само ЦВК згрупувала провладно-налаштованих членів територіальних виборчих комісій, а вони вже створювали дільничні комісії за тим самим сценарієм. Із 18 членів окружних комісій в середньому 15 були представники однієї політичної сили, партії влади.

Якщо ж говорити про саму психологію виборця, треба також згадати місцеві вибори 2010 року. Тоді на мажоритарних округах чітко перемагали представники або Партії регіонів, або ВО “Батьківщина”. Нічого не змінилося й на виборах 2012 року, тому що іде одна і та сама ідеологічна обробка виборців. Тобто протистояння однієї групи виборців проти іншої. Поділ виборців на дві ворогуючі сили і привів до поляризації електоральних настроїв на Чернігівщині. Я згадаю, що в 1998 році 8 партій подолали 4-% бар’єр. При цьому 20% голосів припало на інші партії. Тобто сьогодні партійна монополізація в головах людей абсолютно зводиться до 2 партій.

Це ідеологічна основа, де використовуються електоральні вади громадян. Прикро, але нашого виборця не виховують, не дають йому новий погляд на перспективу, розвиток держави, наближення його до цивілізації, до демократії, а навпаки опускають на рівень нижче. Згадайте, з чого почали деякі кандидати за 2-3 місяці до виборів? Так, поки окремі норми закону ще не вступили в силу, кандидати займалися “благодійністю”. Тобто привчали людей, що депутати це якийсь будівельник або “гречкосій”.

На жаль, не відбулося виховання виборця на демократичних цінностях. Його розуміння того, що на 5 років вони вибиратимуть людей, які будуть визначати напрямок розвитку, тенденції, основні правила гри державної політики. І, до речі, мажоритарна складова сприяла даному погіршенню.

Результати волевиявлення жителів Чернігівської області офіційно стали відомі досить швидко. Чому так вийшло, на Вашу думку?

Слава Богу, що в Чернігові виборець виявився більш поляризований, більш радикально-опозиційний. Тому розрив між кандидатами був такий великий. Готувалися всі ті самі технології і в контексті фальшування, і щодо недопущення офіційних спостерігачів, кандидатів, представників ЗМІ на виборчі дільниці. Спроби їх використання все ж припинилися, коли штаби дізналися доствірні результати. Тобто радикалізація виборців, як не дивно, в Чернігівській області позбавила нас від отого нещастя, що відбувається в 5 відомих округах.

Чому очевидні преференції для провладних кандидатів на Чернігівщині так і не сприяли перемозі деяких із них?

Треба сказати, що у нас працювали висококласні представники піар-технологій. Чого вартий Дмитро Джангіров, який, я думаю, керував стратегією, що породила “феномен Ляшка”. Бо я абсолютно переконаний, що партія Олега Ляшка не змогла б отримати такий результат по Чернігівщині, якби не солідна підтримка ресурсу піару від професіоналів. Ляшко “відкусив” шалений шматок електоральних голосів у ВО “Батьківщина”. Проте він діяв такими самими методами, як і його політичний опонент Михайло Голиця. Він так само роздавав подарунки, виступав на концертах тощо.

То опозиція таки не перемогла на Чернігівщині?

Виявляється, що у нас перемогла “повна стабільність”. Олександр Соколов, кандидат в народні депутати по виборчому округу № 205, як був міським головою, так ним і залишився. Ігор Рибаков, Олег Ляшко, Іван Куровський як були депутати, так ними залишилися. А що Микола Рудьковський і Владислав Атрошенко не були депутатами? Риторичне запитання. Тобто жодного нового обличчя в Верховні Раді України: все стабільно. Ще й старі політичні гравці повернулися на арену. Дивно, що була така страшна гризня та чвари, а всі залишилися на своїх місцях. Тобто Чернігівщина показала, що незважаючи на таку крайню поляризацію настроїв, гостре протистояння, врешті перемагає “стабільність”. До речі, це і було гасло партії влади. І вона розраховувала на це, і далі розраховує, адже для них склалася ідеальна ситуація. У Верховній Раді нині дві крайні політичні сили. Вони будуть між собою гризтися, а представники провладної партії будуть розказувати, як вона об’єднують народ.

Впевнений, чернігівська влада може доповідати, що вони “виконали план”. До речі, якщо порахувати цифри, то Партія регіонів разом з комуністами набрали на 2% більше в порівнянні з 2007 роком на Чернігівщині. Тобто їм вдалося за допомогою пана Ляшка показати кращий результат, ніж ВО “Батьківщина”, що була 42%, а зараз має лише 30% електоральної прихильності.

Ольга Різенко
прес-секретар Чернігівського представництва ГМ "Опора"