100 років тому утворено Українську Центральну Раду

17.03.2017   11:06 — Агенцiя

У березні 2017 року виповнюється 100 років від початку Української революції 1917–1921 років — одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу у ХХ столітті. Ця доба була вершиною національно-визвольної боротьби, відродження української нації.

Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Після того, як в Україну прийшла звістка про повалення самодержавства, за ініціативою Товариства українських поступовців (ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) в Києві 3 (16) березня 1917 року відбулося зібрання представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій.

«Вчора (3 березня) увечері відбулося багатолюдне зібрання представників українських місцевих і окремих провінційних організацій та груп. Всього були присутні більше 100 осіб, збори гаряче прийняли пропозицію «Центральної ради» про висилку депутації в Петроград для заявлення Тимчасовому новому уряду про невідкладні потреби українського народу».
Газета «Киевская мысль», 4 березня 1917 р.

Того ж дня, 3 (16) березня 1917 року, на засіданні делегатів було оголошено про створення громадського комітету. Примітним є той факт, що у новоутвореному комітеті не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Так, автономісти Володимир Винниченко, Дмитро Дорошенко і їх прихильники з ТУПу бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією. Микола Міхновський, який очолював самостійників, виступав за негайне проголошення незалежності. Проте, прагнучи уникнути розколу в національному русі, керівники обох організацій погодилися на створення об’єднаної організації, яка дістала назву Української Центральної Ради.

Наступного дня, 4 (17) березня у Києві, у приміщенні українського клубу «Родина» з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій відбулися збори, на яких засновано Українську Центральну Раду. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського, якого тимчасово заступав Володимир Науменко, а товаришами голови — Дмитра Антоновича і Дмитра Дорошенка.

— Центральна Рада мала служити переважно національним центром, вона мала завдання зібрати всі сили, які мало українство, тими силами привести маси до національної свідомості… спираючись на це, творити соціальну перебудову в відповідних наших національних формах, — зазначав Володимир Винниченко.

Вже 9 (22) березня розпочалося офіційне діловодство УЦР: обговорювалось питання про виготовлення печатки УЦР, передачу УЦР будинку Педагогічного музею, утворення агітаційної школи тощо. З часом Рада мала скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд.

По суті, Центральна Рада стала представницьким органом українського народу. Це був перший крок до відродження нації на шляху державності.

Центральна Рада висувала вимоги автономії України, підтримувала заходи щодо створення української преси, упровадження української мови в школах, скасування будь-яких обмежень для розвитку української культури і громадсько-політичного життя.

І хоча у своїй діяльності Центральна Рада припустилася низки помилок, фактично не займаючись розв’язанням соціально-економічних проблем (серед яких головною була земельна), а зосередившись натомість лише на національних аспектах, значення її для зміцнення ідеї українського національного державотворення важко переоцінити.