Чернігівські журналісти про Дніпропетровськ та його жителів: "Вони борються до кінця I своїх не кидають"

09.06.2015   15:48 — Агенцiя

Цим літом вперше журналісти двох міст - Чернігова та Дніпропетровська відзначали професійне свято разом. Адже не лише заходу та сходу, а й півночі з центром варто єднатися.

Відчуваючи підтримку одне одного легше побороти зовнішніх ворогів, здолати засилля пропаганди, стереотипів. Завдяки підтримці відомого дніпропетровця Геннадія Корбана такий культурний та інформаційний обмін став реальністю. Він запросив чернігівських журналістів відвідати свою малу батьківщину: поспілкуватися з волонтерами, відвідати відому на всю країну Мечниковську лікарню, побачити, чим та як живе нині форпост України.

Цього разу шлях до Дніпра йшов через Київ: чернігівцям влаштували невеличку екскурсію до Верховної Ради. І провів її не хто інший як колоритний народний депутат та відомий блогер Борислав Береза. З фірмовою посмішкою та жартами він показав знакові місця Ради. Потім - новий сюрприз: зустріч з героєм Майдану та народним депутатом Володимиром Парасюком.

І знову в путь. Кілька годин дороги і нас зустрічає нічний Дніпропетровськ. Гарний, великий, затишний. Але більш детальне знайомство з містом довелося відкласти на ранок.

Як не дивно, але попри близькість до передової (а до неї зо дві години їзди на авто) зовні Дніпропетровськ виглядає спокійним, впевненим у собі. Він не панікує, а живе своїм життям: біля монументу Вічної Слави з видом на річку фотографуються молоді подружні пари, молодь у вишиванках. Кипить ділова активність: працюють магазини, культурні центри, портова інфраструктура. І лише відвідавши знамениту лікарню ім. Мечникова і поспілкувавшись з персоналом розумієш - якою ціною досягається цей спокій.

Але спокій був не завжди. Ще рік тому, як розповіли місцеві жителі, в місті було потужне сепаратистське підпілля, по вулицях ходили "тітушкі" і антімайдановці, що мріяли про створення "Дніпропетровської народної республіки". Вже спалахнули Луганськ і Донецьк, на черзі був Дніпропетровськ - продажні чиновники Януковича були готові "здати" область. Якби не команда Коломойського, яка очолила область і навела порядок на Дніпропетровщині. Фактично керував областю і координував всі дії Геннадій Корбан.

Юрій Скребець, заступник головного лікаря ОКЛ ім. Мечникова з хірургічної частини, демонструє свою гордість - сучасну, кращу в країні лікарню, де частка виживання поранених становить 99%. Якщо врахувати, що через Мечникова пройшло понад 1400 тяжкопоранених хлопців, то це неймовірний результат. Навіть в кращих клініках західної Європи цей відсоток - значно нижчий.

Юрій Скребець:
- Вся військова медицина написана кров'ю і в наших лікарів сьогодні такий досвід, що вони можуть їздити по всій Європі і читати лекції як треба лікувати поранених. В нас вже було таке, що ми відправляли на реабілітацію до Німеччини наших пацієнтів і отримували або смертний випадок або інвалідність. Країни, які не воюють, часто не вміють лікувати вогнепальні поранення. Знаєте, ми пішли шляхом Ізраїля - ми боремося до кінця за кожну руку чи ногу бійця. Щоби не протез, а своє.

Лікарні дуже сильно допомагають небайдужі дніпропетровці: хто здає кров, а хто допомагає як волонтер. Підтримували і Геннадій Корбан разом з однодумцями:

- Вони не хизувалися цим. Там, де це було можливо - намагались згладити організаційні моменти, спростити та пришвидшити усі процедури, щоби лікарня швидше отримувала кошти на ліки, на забезпечення. А ще передавали якісну апаратуру. Найчастіше купували її власним коштом, - говорить Юрій Скребець.

Зараз у Мечникова, на жаль, готуються, до нових надходжень - адже на сході знову почалися бойові дії. В реанімації вже лежать поранені, які поступили після боїв під Мар'їнкою. Чернігівські журналістки, споглядаючи на героїв, не могли стримати сліз...

Після лікарні дніпропетровські волонтери влаштували чернігівцям невеличку екскурсію по історичних місцинах. Юрій Фанигін, історик, краєзнавець розповів про те, що і півтори сотні років тому Катеринослав (попередня назва міста) був вагомим торговим центром. Вже тоді на душу населення існувало більше готелів та дохідних будинків, аніж у пафосному Петербурзі.

- Що-що, а торгувати в Дніпрі ще тоді вміли. Попередня команда управлінців, в тому числі і Геннадій Корбан, також вкладала і вкладає усі сили в розвиток міста: будуються нові будинки, офісні центри, оновлюється найдовша - 22 км - в Європі набережна, - розповідає Юрій.

Сьогодні мільйонне місто пишається своїми експортно-орієнтованими підприємствами, промисловістю, тут знаходяться виробничі потужності багатьох національних компаній та держкорпорацій. На додачу, Дніпропетровськ - лідер України за рівнем відрахувань коштів до казни держави. Є в цьому і заслуга Геннадія Корбана - адже йому та його команді вдалося втримати великий бізнес, ніхто нікуди не пішов, а чимало підприємств навіть підвищили своїм працівникам зарплату. Згодом, вміння організувати себе та інших стало в нагоді дніпропетровцям і в волонтерстві. Дніпропетровськ дійсно місто волонтерів. Фонд оборони країни став одним з перших в Україні цілеспрямовано підтримувати обороноздатність держави. І неважливо в чому це проявлялося: в постачанні води чи приладів нічного бачення солдатам. 

Наталія Хазан, волонтер Фонду:

- У нас є своя королева води, яка організовує вже не знаю скільки тисяч літрів води на блокпости хлопцям. У нас є Ваня Кондратенко, який читає по всій країні тренінги з тактичної медицини, ми займаємося комплектування похідних аптечок, наша тендітна Ольга Константинова здійснює жахливу роботу - їздить "туди" - в Донецьк і веде перемовини про звільнення полонених. А ще нам раніше сильно допомагала місцева влада: ми знали, що в будь-який момент ми можемо зайти в будь-який кабінет і нам не відмовлять у допомозі. Це сильно мобілізувало і спрощувало вирішення волонтерських проблем.

Інший відомий  Україні волонтер - Євген Тєрєхов, або Джексон. Він часто їздить на передову, допомагає бійцям. Свого часу його буквально дивом врятували лікарі лікарні Мечникова і нині Джексон платить сторицею - підтримуючи тих поранених, які зараз проходять реабілітацію. А ще Євген показав чернігівським журналістам максимально наближену до реалій сторону війні - організувавши невеличкий вишкіл на полігоні. Чернігівці відчули, що це таке тримати в руках бойову гвинтівку чи ручний міномет, практично у кожного на шкірі лишилися відмітини: опіки від відстріляних гільз.

Враження від візиту до Дніпропетровська у кожного лишилися різні.

Наталія Биховець:
- Я вражена стрільбою на полігоні, це дійсно моторошно - тримати в руках важку зброю, яка вбиває…

Марина Шолох:
- Емоцій море, дякую всім за чудову компанію. І цього разу я встигла зробити все, що хотіла, але із задоволенням залишилась тут би ще.

Ольга Чернякова:
- Прекрасне місто і чудові люди, які живуть у ньому, і я ставлюся все з більшою повагою до того, що вони зробили - по суті, зупинили, поступ агресії вглиб. А медики… Вони дійсно справжні борці. Борються за здоров'я солдат до останнього.

Вікторія Товстоног:
- А нам вдалося відшукати у військовому шпиталі Дніпропетровська пораненого ніжинця і привітати його з днем народження. Емоцій шквал. Дякую за поїздку.

Тетяна Корж:
- Дніпропетровськ - місто, знайомством з яким я пишаюсь.

PR