Анатолій Мирошниченко: "Я готовий балотуватися до Парламенту, але тільки тоді, коли в Україні закінчиться війна…"

18.09.2014   07:41 — Агенцiя

26 жовтня Україна визначатиметься із черговим складом Верховної Ради. Претенденти на нардепівські крісла вже активно ведуть передвиборчу агітацію. У числі потенційних кандидатів від Чернігівщини багато друкованих та Інтернет-видань називають Анатолія Мирошниченка – депутата обласної ради, досвідченого управлінця та господарника, який створив не одну сотню робочих місць, відкрив не одне підприємство, що успішно працюють, і широко відомий своєю меценатською діяльністю. Тож чи справді Анатолій Мирошниченко вирішив іти до Парламенту – читайте в інтерв’ю.

– Анатолію Костянтиновичу, Ви будете балотуватися до Верховної Ради на дострокових виборах 26 жовтня?
– Ні. Вважаю, що вибори не на часі. Проводити їх, коли в країні війна, – безумство. Парламентські вибори коштуватимуть державі 1 мільярд гривень. Надворі вже холодно, тому нашим хлопцям на передовій у зоні АТО конче потрібні теплий одяг, спальні мішки, каремати. Цим питанням переймаються волонтерські організації, небайдужі громадяни. Люди розуміють, що без перерахованих мною речей в окопах просто не вижити. А держава, котра зобов’язана забезпечити вояків усім необхідним, кидає мільярд на вибори.
Крім того, на Сході, де точаться бої, частина громадян фізично не зможе прийти на дільниці. Під питанням і голосування біженців, яких уже сотні тисяч. У підсумку це може призвести до того, що східна Україна залишиться без своїх представників у Парламенті, що, звісно, не послугує активізації об’єднавчих процесів. Замість того, щоб об’єднати суспільство, вибори посіють ще більший розбрат. І це зіграє на руку ворогам України, противникам її цілісності та неподільності, тим, кому не вигідно, щоб у нас стабілізувалася фінансово-економічна ситуація, щоб ми не знали проблем з подачею електроенергії, виплатою зарплат, теплом у квартирах, школах та лікарнях.
До Парламенту, до того ж, повинні прийти нові обличчя. Однак за нинішніх умов це неможливо.

– Кого Ви маєте на увазі, говорячи про нові обличчя?
– Ці нові обличчя зараз воюють на Сході. А «тиловики», ховаючись за їхніми спинами, поспішають протиснутися до Верховної Ради, ділять міністерські портфелі. На мою думку, парламентські крісла повинні дістатися справжнім патріотам, які доводять свою любов до України в зоні АТО, на передовій. В антитерористичній операції наряду з військовими беруть участь тисячі добровольців. Серед них багато талановитих медиків, юристів, журналістів, аграріїв, бізнесменів, учителів, котрі справді здатні змінити країну. Але вони не можуть не те що балотуватися до Верховної Ради, а навіть елементарно проголосувати. Бо з автоматом у руках захищають свою країну, відстоюють її незалежність. Фактично позбавлені конституційного права на волевиявлення і наші мужні солдати, котрі місяцями знаходяться на фронті в зоні АТО. Адже там не до вивчення програм кандидатів, не до скриньок з бюлетенями.
Розумієте, через війну депутатські мандати не отримають ті, хто дійсно гідний їх. Вибори поспішають провести без цих людей. Напевно, боячись конкуренції. Тому спершу – мир, а вже потім – вибори до Верховної Ради.

– Іншими словами, Ви вважаєте, що вибори мають проводитися тільки за умови стабільного миру, а не тимчасового перемир’я.
– Звісно. На сьогодні завдання № 1 – урегулювати ситуацію на Сході, відновити там інфраструктуру, забезпечити можливість нормального життя для переселенців і тих, хто вирішив повернутися назад додому, забезпечити їх житлом, соціальними виплатами, зарплатами і пенсіями.

– Анатолію Костянтиновичу, прокоментуйте Вашу активну роботу. Якщо це не передвиборча діяльність, то що?
– У мене є зобов’язання перед виборцями. На сьогодні потребують вирішення багато проблем територіальних громад Чернігівщини, і я спільно з органами місцевої влади працюю над цим. Причому стараюся працювати так, щоб люди бачили конкретний результат. Практично щороку я започатковую нові депутатські проекти, які розробляю разом із медиками, педагогами, ветеранами, молоддю. У 2014 році стартували «Містечко дитячих мрій», «Веселкове дитинство», «Мобільна сільська лікарня», «Побачити світ». Перші два – для підростаючого покоління, два інші – для жителів сіл, яким за роботою нема коли з’їздити до лікарні у місто. Усі ці проекти, на мою думку, можуть працювати не лише на обласному, а й на загальноукраїнському рівні. Також понад десять років я займаюся благодійністю. Тут теж є багато задумок та ідей. Я не можу передбачити, чи співпаде їх реалізація з якимись черговими виборами, і так само нікого не переконуватиму, що це робиться від чистого серця. Люди в усьому розберуться самі. Я ж допомагатиму іншим доти, доки мені вистачить можливостей та сил.

– А за яких умов Ви все ж таки пішли б на вибори?
– Я готовий балотуватися до Парламенту, але тільки тоді, коли в Україні закінчиться війна і запанує мир.