Шкільний округ: яким йому бути

07.02.2013   11:06 — Агенцiя

Проблема забезпечення якісної освіти у сільських школах стає дедалі актуальнішою. Про це розмова нашого кореспондента з начальником управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації, депутатом облради Анатолієм Заліським.

Заліський

— Анатолію Андрійовичу, останнім часом дедалі гучніше висловлюються думки про те, що оптимізація мережі сільських навчальних закладів може призвести до безповоротного зникнення значної кількості шкіл. Яка ситуація на Чернігівщині?

— Нині в області налічується 478 сільських ЗОШ, у яких навчається 29 тисяч, тобто майже кожен третій школяр.

За п'ять останніх років кількість учнів зменшилась на 13612, або на 13%. Натомість зростає число малочисельних шкіл. Торік їх було 54,9% від загальної кількості закладів. На утримання одного сільського школяра коштів виділяється майже удвічі більше, ніж у місті - 8630 грн.

Із об'єктивних причин 2012 року на Придесенні припинили функціонування 12 шкіл (загальноукраїнський показник шкіл із чисельністю до 40 учнів становить 27,6%, а у нас — 67%).

У цих закладах 90% коштів спрямовують не на організацію навчального процесу, а на забезпечення діяльності системи. Утримання одного вихованця в школі І—ІІІ ступенів (понад 100 учнів) становить 6800 грн., у школі І-ІІ ступеня (до 40 учнів) — 15 000 грн. Скорочення чисельності контингенту призводить до вивільнення приміщень, експлуатація яких — додатковий тягар для місцевого бюджету. Не сприяє формуванню самодостатньої особистості і організація індивідуального навчання учнів у сільських школах.

— Який же вихід?

— Практика свідчить, що забезпечення якісною освітою сільських дітей можливе за умови кооперування закладів в освітні округи. 2009 року в області їх створено 115 (105 — у сільській місцевості), визначено опорні навчальні заклади. Суб'єкти округу не тільки ЗОШ, а й культурні, спортивні, дошкільні та позашкільні установи, заклади охорони здоров'я, що знаходяться на даній території.

Управління освіти і науки із обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського ще у 2004 році проводили експеримент щодо апробації положення про шкільний освітній округ у Ріпкинському районі. Тоді і переконалися в перевагах освітнього округу.

— Які проблеми вирішує опорна школа сьогодні?

— По-перше, організація багатопрофільного навчання і професійної підготовки в ній здійснюється шляхом збільшення кількості годин за рахунок варіативної частини дочірніх шкіл (де відповідно зменшується педагогічне навантаження вчителів). Тому перерозподіл годин відбувається складно. Проте у Ріпкинській загальноосвітній школі І—III ступенів №2 за рахунок суб'єктів округу акумульовано 76 годин, які використовують для організації роботи міжшкільних факультативів, курсів, гуртків, консультативних пунктів, де працюють висококваліфіковані спеціалісти. Зрозуміло, що за таких умов можна забезпечити розвиток здібних та обдарованих дітей. Про якість  освіти таких опорних закладів свідчать результати участі учнів в олімпіадах, учителів — у конкурсах. Але не в усіх освітніх округах є така практика використання годин. Тому частина опорних шкіл однопрофільні. Істотною проблемою, що потребує першочергового розв'язання, залишається нікудишня матеріально-технічна база. Педколективи покладають великі надії на обласну Програму забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів ліцензійними електронними засобами навчального призначення та мультимедійним обладнанням на 2011—2016 роки.

Сучасна техніка, зрозуміло, не замінить учителя, але є хорошим додатком у наданні послуг високого рівня. За підтримки обласної державної адміністрації реалізується програма «Шкільний автобус». Нині на балансі відділів освіти 224 автобуси, якими та транспортом місцевих господарств здійснюється підвіз 7092 учнів. У керівників шкіл, щоправда, викликають занепокоєння стан сільських доріг, забезпечення пальним та ремонт автотранспортних засобів, відсутність посади механіка у відділах (управлінні) освіти.

Опорні школи сільських регіонів потребують молодих кадрів. Випускники охоче йдуть на навчання до педагогічних ВНЗ. Але рідко хто повертається додому. Молодь цікавить, насамперед, рівень заробітної плати, наявність елементарних соціальних і побутових умов праці та проживання. Як свідчить практика, дипломований спеціаліст тільки тоді залишиться на селі, якщо матиме власне житло. Тому, щоб зберегти сільську школу, треба невідкладно відроджувати село та його інфраструктуру.

Досвід підтверджує: орієнтир на шкільні округи перспективний.

 
Сергій Павленко, газета «Голос України»