Учні із Світанківської школи побували в Іржавському лісництві Ніжинського району

22.11.2013   12:51 — Агенцiя

Виявляється, зрілість берези - 50-60 років, сосни - 80, дуба - 100-110. Уявляєте, скільки треба плекати маленький росточок, аби око радував дуб, який не може обхопити кілька людей?

А щоб він виріс, і не тільки дуб, працюють сотні людей. Непомітну на перший погляд роботу, яка, зрештою, дасть результат через десятки, а то й сотні років, виконують працівники ДП "Ніжинський лісгосп". А щоб підростаюче покоління знало, які зусилля докладаються, аби довкола нас був ліс, лісівники організували виїзд учнів Світанківської школи, де директором Лариса Кукало і де діє учнівське лісництво, організоване Анатолієм Горлачем, у Іржавське лісництво, що належить до ДП "Ніжинський лісгосп".

Діти мали можливість побачити, як з маленького жолудя чи насінинки поступово й дбайливо вирощується саджанець, а згодом - і молоде деревце. Теплиці, розсадники, так звані короби, - людині, яка цього не бачила, важко зрозуміти, про що я говорю. А вже бачиш, - виникає безліч питань. На них терпляче й докладно відповідали головний лісничий Володимир Костирко, інженер з лісовідновлення Наталія Демочка, лісничий Іржавського лісництва Володимир Шапошник. Після змістовної й цікавої екскурсії учні посадили кілька дерев на території садиби лісництва й поїхали далі.

Дуби, сосни, модрини, - кожне деревце має свій особливий вигляд і темп росту. Молоденькі дубки червоніли листям, сосни, як і в будь-яку пору, майоріли яскравою зеленню, модрини тихо й яскраво губили жовті голочки. До речі, це єдине хвойне дерево, яке скидає на зиму лист.

Дітлашня побачила й малесенькі модринки, що тільки-но піднялися з насіння, й семирічні, й ті, яким вже виповнилося 109 років. Автобусом, пішки, лісницькими нивами по бездоріжжю, учні переїжджали з місця на місце, аби побачити всі етапи зростання лісу. А наостанок всі ще й спробували власноруч садити сосну європейську. Меч Колосова - нелегке знаряддя, тож посадити молодий ліс - справа не з простих. Але й це ще не все. Після посадки довго й дбайливо за кожним саджанцем доглядають, аби через роки й десятиліття вдихнути свіже, насичене хвоєю, повітря у сосновому бору.

Втомившись не стільки від роботи, скільки від вражень і емоцій, світанківські школярі наостанок поласували кашею, звареною лісниками на вогнищі, й отримали кожен на згадку подарунок. Прощаючись, питаю про враження, а вони всі в один голос кричать, що захід сподобався і хотіли б приїхати знову.

Наталія Демочка, інженер з лісовідновлення ДП "Ніжинське лісове господарство"