Пам”яті героїв Майдану присвячується…

27.02.2016   07:51 —

В Ніжинській міській центральній бібліотеці пройшов тематичний вечір-пам”ять “Ангели сьогодення. Герої не вмирають”, присвячений вшануванню полеглих учасників Революції Гідності та Євромайдану.“І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло, Як крила ангела, злітаючи назад… Небесна сотня в вирій полетіла… Минуло два роки від тих трагічних подій у столиці України. Усі, хто загинув з грудня 2013-лютий 2014 років, посмертно стали Героями України.Серед них були люди різних професій та віку, з усіх куточків нашої країни.

А починалося все з мирної акції 21 листопада 2013 року, коли київські студенти вийшли на Майдан Незалежності з гаслами: “Україна-це Європа”, “Ми хочемо в ЄС”.

В ніч з 24 на 25 листопада відбулося жорстоке побиття студентів. Тоді люди вийшлина вулицю з акцією протесту. Так народився Майдан, що перетворився на Революцію Гідності. Тисячі протестувальників оселилися в холодних наметах. Вони не збиралися воювати, не прагнули посмертної слави. “Я не знав, що іду на побачення з смертю. І що скоро до неба полину. Я не знав, що отримає мати в конверті Моє фото і лист, про те, що загинув”. Охорона Майдану ділилася на сотні-за ознакою земляцтва.

18-20 лютого 2014 року в центрі Києва почалися бої.Сердце України було у вогні, палали шини, летіли “коктейліМолотова” та гранати, звучали постріли. У сутичках гинули люди. Невідомі снайпери безжально цілили їм у груди, голову, шию. Нічого більш варварського у незалежній Україні ще не відбувалося. Загинуло 105 протестувальників. Було поранено тисячі людей. Серед ночі забили на сполох дзвони Михайлівського золотоверхого собору.Це віщувало про велику біду, що прийшла на нашу землю. Ті страшні події у Києві увічнені в документальній кінострічці “Зима у вогні”, уривки з якої змушують глядачів плакати.Серед протестувальників Революції Гідност були й ніжинці.

Так, Тетяна Винник, ніч чергування якої на Майдані закінчилася 19.02.2014, розповіла про пережи те. Вона, як і інші, стояла там за зміни на краще, за реформи у країні. -Що я тепер можу зробити? Жити за Божими заповідями, щоб якось змінити наше життя на краще, -каже Тетяна.Вона зачитала вірші з улюбленої збірки “25 поетів навигнанні”. Була серед майданівців і Валентина Яківна Волик. Вона знала небагатьох з Небесної Сотні. Довелося їй і онука там шукати. 40 хвилин один чоловік, якій згодом поповнить трагічну сотню, розшукував разом з нею хлопця. Ніколи не забуде жінка труни з героями, що немов пливли над згорьованим Майданом. Загинули найкращі, найсвітліші люди. Вдивіться в їх обличчя і запам”ятайтеїхмолодими, гарними, приязними.

Валентина Яківна ознайомила нас з віршами зі збірочки “Небесна сотня на варті” /Майдан очимадітей/, видану Управлінням освіти Ніжинської міської ради. “Очі затьмарюють кришталеві сльози, Досівідлунюють в пам”яті їх голоси. Вони виживали у найлютіші морози, Та снайперську кулю пережить не змогли”. Найстаршому загиблому з Небесної Сотні, Івану Наконечному, офіцеру ВМС України у відставці, було 83 роки.Наймолодшомуєвромайданівцю, Назарію Войтовичу з Тернопільщини-лише 17 років. Вони пожертвували найдорож чим-своїм життям, щоб змінити хід сучасної історії країни.

Уперше полеглих учасників акцій протесту назвала Небесною Сотнею у вірші “Небесна сотня воїнів Майдану” 21.02.14 поетеса Тетяна Домашенко. - Серед героїв Небесної Сотні-наш земляк з Ніжинщини Орленко Віктор Миколайович, який отримав кульове поранення в голову, коли рятував поранено го сина, -нагадує ведуча тематичного вечора-пам”яті Тамара Колотило, заввід ділом обслуговування ЦБС. Народився він 8.03.1961 в с.Талалаївка. Віктор-колишній афганець, працював на ст.Дарниця машиністом, проживав у Києві. Два місяця В.Орленко знаходився у комі.Був відправлений на реабілітацію у Німеччину. Після повернення в Україну стан його здоров”я погіршився. 3.06.2015 року він помер. Похований у с.Талалаївка.

Хвилиною мовчання вшанували присутні пам”ять Небесної Сотні та Євромай дану. Як сама жалоба, линула тужлива лемківська пісня “Пливе кача”… 29 березня 2014 року у Ніжині відбулося відкриття меморіалу Героям Небесної Сотні. А 6 травня 2015 року пройшла церемонія відкриття пам”ятного знаку “Герої не вмирають”, присвяченого Небесній Сотні та захисникам з Ніжина, які загинули в зоні АТО: Сергію Рябухі, Ігорю Горбенко, Віктору Македону, Олексію Шепелюку, Денису Яковенко, Руслану Ткаченко, Олегу Бикову, Леоніду Москоті ну, ТахіруБаширову та членам екіпажу оперативно-рятувальної служби цивіль ного захисту.

Серед загиблих у “зоні АТО” і викладач Ніжинського агротехнічно го інституту, уродженець с.Червоні Партизани, Анатолій Буряк. Про нього розповіла присутнім НаталіяПрядун, племінниця героя, яка навчається на першому курсі Ніжинського училища культури і мистецтв. Життєлюб Анатолій писав вірші і щоденнику пеклі на Донбасі.Щоденник згорів у БТРі. Друзі допомогли видати його вірші. Наталя зачитала поетичну збірку “Ти був, ти є, ти будеш знов”. У місті є меморіальна дошка в пам”ять про воїна. Член нашої “Літературної вітальні” Світлана Рижевська теж відгукнулася на за прошення. “Ці трагичні події не минули і мене.

Народилася нова патріотична пісня “Україно моя”, -розповідає поетеса. -Мене дуже вразила мужність священників, які намагалися зупинити кривопролиттяна Майдані. Я присвятила їм вірш “Святі серед нас”. Власні патріотичні вірши читала й Софія Демиденко.

А Валентина Образцова поділилася враженнями від поїздки в електропоїзді. Нестеренко Валентина, новий член “Літературної вітальні”, згадала страшний сон перед подіями у столиці: чомусь горить на Майдані багато свічок і все там чорне, як лихо. Дочка намагалася заспокоїти, та материнське серце віщувало біду. Її чоловік воював в Афганістані. Син повернувся з революційного Майдану.

Тому власні вірші вона читала зі сльозами на очах.
“Небесній Сотні -шана і молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий, Боже, освіти,
І в мирі, Господи, прийми до себе”.