У ніжинському музеї фоліанти дають читати відвідувачам

09.11.2013   14:13 — Агенцiя

З нагоди відкриття у Ніжині у 1820 році Гімназії вищих наук братів Безбородьків їхній внучатий племінник граф Олександр Кужелєв-Безбородько подарував закладу частину родинної бібліотеки.

Олександр Морозов: "Якщо зможете, почитайте французьку енциклопедію Дідро!"

Це були 2500 томів книг російської та європейської літератури 18-19 ст. Отак розпочалася історія найдавнішої в Україні діючої бібліотеки, що при ніжинському педуніверситеті ім. М. Гоголя.

Нині при бібліотеці діє музей рідкісної книги, заснований у 1985 році. Щоб туди потрапити, треба попередньо надіслати письмову заявку на ім’я ректора. Зате екскурсія офіційно безкоштовна. За бажанням гості можуть залишити у спеціальній скриньці гонорар на розвиток музею.

Графську колекцію зберегли науковці

– Маємо близько 12 тисяч експонатів, – розповідає Олександр Морозов, 47 років, директор музею рідкісної книги і завідувач бібліотеки. –  Частина графської колекції збереглася в нас досі, зокрема, великий французький енциклопедичний словник Даламбера і Дідро, що видавався  у  1751 році  в Парижі.

Здалеку це може видатися дорогими фотошпалерами – такі знову в тренді інтер`єрного дизайну. А в радянські часи  це називали міщанством, хоч і дефіцитним – шафи зі скляними вітринами наповнені книгами в однакових палітурках.

– Насправді мода на такий стиль з’явилася давно, коли книги були предметом розкоші, хоч і продавалися без палітурок. Їх уже потім власники окремо замовляли у своєму одному стилі. Палітурки перших книг були з фанери, обклеєної сап’яном – це тонко вироблена шкіра, – Олександр Сергійович показує музейний експонат. – Такі книги писалися вручну, в єдиному екземплярі,  тож  завжди були величезною цінністю. Нині це неймовірно дорогі раритети.

Між тим музейними експонатами можна користуватися. З ними працюють  дослідники та науковці, яких тут буває 15-20 чоловік за рік. Студентам на ксерокопії фоліанти, звісно, не видають, але і вони для наукової роботи за письмовим клопотанням на ім’я ректора можуть погортати їх у читальному залі.

– Підходив якось до мене один колекціонер, питав чи може він у нас щось придбати, – пригадує найскладніших своїх відвідувачів директор закладу. – Справа в тому, що цей чоловік водночас і держслужбовець, тому я дуже “напрігся”, боявся якогось тиску. Віджартувався, мовляв, ми самі збираємо книжки як державна установа. На щастя, до означення суми та торгів не дійшло.

З “Апостола” стерли всі позначки першого власника

Олександр Морозов зазначає, що насправді музейники і колекціонери – “одного поля ягоди”, тільки різних сортів. Каже, що його колеги в Харкові самі “обхажують” одного колекціонера, який має у приватній збірці унікальну книжку.

– Це вінець друкарської справи  Івана Федорова  – Острозька Біблія  (1581 р.). Вона була надрукована накладом 1500 примірників, нині у світі відомо 300 її екземплярів. Дуже дорога річ, не кожен музей може собі дозволити. Тому тамтешня наукова бібліотека і пильнує, щоб колекціонер книгу  хоч за кордон не вивіз.

У колекції ніжинського музею  найдавнішими є грецьке рукописне Євангеліє початку 11 ст. на пергаменті, фрагменти рукописної грузинської Біблії 13 ст. з унікальними мініатюрами, також українські, російські, західні та південнослов’янські рукописи 14-18 ст.ст.

–  Ніжин мав велику колекцію унікальних першодруків та рукописів, зокрема і  усіх найвидатніших творів Гоголя, практично все його листування. Та у 1924 році, коли держава формувала власні сховища антикварних цінностей як своєрідний валютний резерв, з нашої бібліотеки все вартісне вилучили. Забирали по акту, але він не зберігся, знаємо тільки, що вцілілі автографи розпорошені по різних закладах колишнього союзу.

У списку вилучених раритетів була і перша книга, надрукована в Україні в 1574 році Іваном Федоровим –  “Апостол”. Зараз вона у фондах Інституту Рукопису Національної Бібліотеки України імені В.Вернадського. У 1994 році книгу дуже добре реставрували, тоді й прибрали всі позначки ніжинської бібліотеки та  екслібриси. Я був у фондах і мені навіть дали  потримати в руках цю книжку. Старожили бібліотеки досі пам’ятають,  де на яких сторінках були наші печатки.  Вони визнають, що це ніжинське майно, але звичайно ніхто нічого повертати не збирається.

Рік оббивав пороги за Євангеліє

Сьогодні поповнювати експозицію музею його працівники можуть тільки завдяки дарункам власникам цінних екземплярів, авторів чи видавців. Серед таких і факсимільне видання 2008 року Пересопницького Євангелія. Його видали накладом одна тисяча примірників, у шкіряному переплеті зі срібною інкрустацією. Половину тиражу передано в бібліотеки вишів і музеї всього світу для презентації української культури, а решта надійшла у вільний  продаж за ціною 50 тисяч гривень. Кожен примірник факсиміле має іменний паспорт.

– Я цілий рік оббивав пороги різних чиновників і видавців, доки нашому музею таки передали однин примірник. Я мотивував тим, що одним з перших дослідників історії цього рукопису був наш ніжинський професор українознавець Олександр Грузинський. У нас є його монографія “Історія Перосопницького  Євангелія”, видана в Києві 1911 року і подарована нам автором з дарчим написом.

Перлиною музею є напрестольне Євангеліє 1689 року з ніжинського Благовіщенського монастиря. Книга важить 18,5 кг! Це без палітурки. У тих же 20 роках дорогу оправу церковної книги здерли, а її відправили на виставку товариства безбожників. Коли в 1948 році Сталін розігнав цю організацію, книга потрапила до бібліотеки  як цінний раритет.

Найбільший друкований фоліант колись виготовляли роками, розфарбовували вручну, а заголовки визолочували. Обріз книги теж раніше був позолоченим з тисненим орнаментом виноградної лози. Тепер все це безкоштовно можна побачити в музеї.

 Вісник Переяславщини