"Рукою власною..." - виставка, присвячена пам’яті Кирила Розумовського та Василя Тарновського

09.01.2013   14:31 — Агенцiя

9 січня (за старим стилем) виповнюється 210 років від дня смерті Кирила Григоровича Розумовського (1728–1803). Уродженець села Лемеші, що на Чернігівщині, улюбленець долі, він жив у добу великих змін, коли лягали спати сержантами, а прокидалися полковниками.

Завдяки статусу свого старшого брата Олексія та природним здібностям Кирило Розумовський отримав блискучу освіту та зробив фантастичну кар’єру: останній гетьман Лівобережної України – Гетьманщини, генерал-фельдмаршал (який взагалі не мав бойового досвіду), президент Російської академії наук, кавалер численних орденів.

Незважаючи на суттєві обмеження  гетьманської влади, Розумовський намагався  відстоювати інтереси козацтва, поступово  відновлював порушені імперською владою давні звичаї та порядки, модернізував устрій країни. Одним із досягнень молодого реформатора стало відродження старої столиці – Батурина. Саме тут відставний гетьман доживав останні роки.

Діяльність графа Кирила Розумовського досить широко представлена у зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Це – офіційні документи, приватні листи, рукописи, речі, які легендарно пов’язані з Розумовським – рукавичка його кучера та ручка від карети, вишита скатертина з вензелями.

Цьогоріч 1 квітня виповнюється 175 років від дня народження Василя Васильовича Тарновського. Довгі роки він збирав раритети Гетьманщини. Серед них 154 універсали 11 гетьманів України, 18 документів підписані гетьманом Розумовським. Саме на основі зібрання Василя Тарновського й побудована виставка, яка отримала назву “Рукою власною...”. Експозиція складається з документів з автографом Розумовського, скріплених гетьманською печаткою Війська Запорозького та власною графською печаткою, пам’ятних медалей із зображенням російських коронованих осіб, правління яких припадає на життя Кирила Григоровича.

Універсал, виданий 3 грудня 1760 року Григорію Теплову на будинок у Батурині. Теплов, російський державний діяч був вихователем юного Розумовського, супроводжував його під час навчання у Європі, був закулісним керівником Академії наук та перебував поруч із гетьманом в Україні. Документ прикрашає вишукана кустодія.

30 січня 1752 року своїм універсалом  гетьман граф Розумовський надав  20 дворів “в один ряд з одного  боку з усіма угіддями та  посполитими” у містечку Гоголів (нині – селище Броварського району Київської області) Київського полку полковому осавулу Матвію Шуту. Універсал прикрашений синьою позументною стрічкою.

Маєтності у селах Харитонівка та Галка (нині – Срібнянський район Чернігівської  області) Прилуцького полку отримав бунчуковий товариш Яків Тарновський відповідно до універсалу від 29 лютого 1752 року. Гетьман зазначав “к тому же усматривая впред в нем к службам войсковым згодност и способност”. До речі, Яків Степанович Тарновський доводився рідним дідом Григорію Степановичу Тарновському – першому володарю Качанівки та прапрадідом Василю Васильовичу Тарновському-молодшому. Гетьманська печатка обрамлена червоною позументною стрічкою, зав’язаною у бант.

Села Ленків, Араповичи  та Лукин, що зараз перебувають у складі Новгород-Сіверського району Чернігівської області та Брянської області (останнє), надані у “вечное и спокойное” володіння військовому канцеляристу Григорію Губчицю гетьманським універсалом 1 грудня 1753 року. Ймовірніше за все, це була нагорода за виконане завдання, покладене на канцеляриста у травні 1751 року, яке він виконував у Санкт-Петербурзі.

Особливу увагу привертає лист графа Кирила Розумовського сину Леву, який датований 29 липня 1802 року, тобто  за п’ять місяців до смерті. В ньому вже тяжко хворий батько дякує сина за книги французькою мовою, які Лев Кирилович надіслав до Батурина. Їх він збирається прочитати “частію самъ, а частію естли можно будетъ и при помощи чтеца моего.” Лист, напевно, написаний секретарем, а унизу старий гетьман власноруч підписався.

Виставка слугує даниною шани останньому гетьманові Лівобережної України Кирилу Григоровичу Розумовському та збирачеві  і хранителю українських старожитностей Василеві Васильовичу Тарновському.

Людмила Линюк, Сергій Лаєвський