Людяність – це допомагати попри все: 12-річний Данило з Новоселівки продає молоко, щоб допомогти пораненій мамі

30.08.2022   09:44 — Агенцiя

У пані Ніни із Новоселівки до 24 лютого був дім і велика щаслива родина. Нині оселя, яку будували чотири покоління родини, зруйнована російською ракетою, поранена донька проводить весь час у лікарні, а з рештою рідних їх розлучила війна…

Син і зять пані Ніни нині на фронті, воює і хресна її 12-річного онука Данилка… «Вони там воюють за нас, а я тут тримаю свій фронт, – каже жінка. – Мушу піклуватися про доньку, яка була серйозно поранена під час російських обстрілів, дбати про малого онука, який передчасно подорослішав, бо школа війни така жорстока…»

  Весна, що все змінила

"Не залишилося нічого", – каже пані Ніна. Будинок у Новоселівці на Чернігівщині, який ми так довго облаштовували, в який вклали стільки душі та праці, – зруйновано…   Наше село від 24 лютого і до кінця березня дуже жорстоко обстрілювали, окупанти крили селище з градів, у селі більше половини обійсть зруйновано, скрізь, де не глянь, суцільна руїна…  

З усієї живності на подвір’ї залишилася одна корівка – я її під обстрілами рятувала, ризикуючи життям, по неї повернулася, бо ж як було залишити?! Не тільки свою, ще й чужим людям їхню корову врятувала, забрала з собою – вони ж живі, відчувають і біль, і страх, а ми, люди, маємо допомагати, кому можемо…

«Коли нашу хату зруйнували відразу кількома снарядами, ми ховалися у сусідів, але обстріли добралися і туди, – зі сльозами на очах розповідає про пережите жінка. –  Нас при вибуху контузило, а Люду, доньку, сильно посікло осколками – у неї серйозні внутрішні ушкодження, також роздроблена стопа – нині лікарі боряться, щоб врятувати їй ногу. Лікування забирає всі сили та фінанси – а звідки їх узяти? Нас із онуком нині прихистили в селі Улянівка добрі люди – попри те, що вони самі багатодітні, і мають достатньо своїх клопотів, ще й нас дуже підтримують і допомагають.

Допомагали односельці, у яких зруйновані домівки

Наш Данилко  – маленький, тендітний, їздить велосипедом до мами в лікарню – 15 кілометрів в один бік. Продає у місті молоко від нашої корівки, сам зробив напис на листочку: «Купіть молочко – дуже потрібні кошти на лікування пораненої мами». Від цього просто сльози на очі навертаються… Однокласник моєї доньки збирав гроші їй на лікування – бо ж нині насамперед важливо рятувати їй здоров’я, а попереду у нас ще довгий і важкий шлях. А коли приходили до нас наші односельці, у яких і самих хати поруйновані – нічого за душею не залишилося, і приносили, хто скільки міг Люді на лікування, це зворушувало неймовірно!

Дякуємо усім небайдужим волонтерам та добродіям, які підтримують нас у цей важкий час! Допомога від Goodacity та інших небайдужих волонтерів – це більше, ніж просто речі чи кошти, це – надія… Надія на те, що попри увесь жах і біль довкола, у людях ще багато добра і світла…»