Ольга Віротченко допомогла затримати ґвалтівника

02.11.2012   08:09 — Агенцiя

44-річна Ольга Віротченко із села Коробчине Носівського району Чернігівщини допомогла міліціонерам затримати ґвалтівника. Він напав на неї у травні цього року.

У Коробчиному 70 дворів, розташовані вздовж однієї вулиці. Магазину немає. Біля двору Ольги Віротченко — лава. Попід парканом насіяні чорнобривці. Ольга Михайлівна виходить із будинку у світлому халаті, кофті й капцях. Вона середнього зросту, темноволоса, з короткою стрижкою. Каже, щойно снідала овочевим салатом. Пропонує попити кави або чаю. У будинку зроблено ремонт. На підлозі блакитна плитка. У кухні нові меблі, стеля підбита пластиком.

— З 1994-го роблю на Київському вагоноремонтному заводі крановодом, ремонтіруємо електрички. На роботу їжджу через день зі станції Дослідна — туди від села десь півчаса ходу. Дорога безлюдна. З однієї сторони посадка, з іншої — поле.

28 мая верталася з роботи. В 7.30 вийшла з третього вагону електрички. На платформі чотири путєйці в оранжевих жилетках і мужчина у спортивному костюмі, з великою сумкою на плечі, симпатичний, — розповідає Ольга Михайлівна. — Він обігнав мене на переході. Говорив по мобілці. Ішов на 300-400 метрів впереді, у бік Коробчиного. Я в селі усіх людей і їхніх родичів знаю — він не мєсний. Я в голові розплановувала день: картошку підгорну, а потім відісплюся. Підняла очі, а його вже немає. Думаю, мо' в кущі зайшов нужду справити, чи звернув до будки — там у нас дівчата живуть, до яких усякі ходять. Аж вдруг чую ззаду шаги. Хотіла повернуться, а він мене хватає, і руки в нього в кожаних перчатках. Тягне в кущі й каже: "Девушка, как смотрите на то, чтобы заняться сексом наклонившись, по-быстренькому?".

Я давай звать на помощ. Прошу: "Остав мене живою, забери цепочку золоту, гроші". Хоча тих грошей усього 7 гривень. Коли роблю в ніч, великих сум із собою не беру. Виривалась, а він за руки держе на растоянії, щоб не поцарапала. Плачу, кажу, що мене чоловік стрічатиме. Кличу: "Толік, Толік!". А він: "Какой там муж". І як він поняв, що я одинока? Чоловік помер дев'ять років тому, син женився, переїхав у Носівку. Свекруху год назад поховала.

Ольга Михайлівна йде в кімнату, приносить невеликий фотоальбом. Показує знімок, де вона разом із покійним чоловіком. Обоє усміхаються, схожі між собою.

— Тягне мене в посадку, а я його — на дорогу. Думаю, на 8.00 люди йтимуть на електричку на Ніжин, побачать і відборонять мене. Кричу, аж охрипла. І тут він наступає мені на ногу, я падаю. Халат закотився, видно труси. Ну, думаю, все... А він подає мені руку, дивиться в очі й каже: "Прости меня". Три рази повторив: "Извини, я заблудился, мне надо на Нежин". Я вирвалася і чкурнула попід посадкою. Він не гнався.

Біжу, по мобілці набираю сусіда Ігоря Дубика, щоб виїхав по мене. Він визвав міліцію. Приїхали з Носівки. Послухали мене, давай хіхікать. Ні слова не записали. Я кажу: "Хлопці, мені не до сміху". Через день на роботу знов тудою йти. А вони: "Одіньте довгу юбку, закутайтесь хусткою і ходіть, як баба, тоді ніхто не зачепить". Безсовісні, та й усе. Я неділю на успокоїтєльних жила. Закрию глаза — він переді мною. Два місяці, як доходила до того місця — тіпати начинало. Лице його на всю жизнь запомнила.

А через місяць дзвонить син: "Мама, до тебе три ніжинських опера приїхали. Сказали, що в посадці біля станції Григоро-Іванівка Ніжинського району мужик ізнасілував дівчину". Вони 3 години мене опитували до мєлочєй. Все записували. На те місце, де він напав, їздили, фоторобот складали. Приїжджали ще нєсколько раз. Їхній керівник Микола Река номер мобілки своєї дав.

21 вересня Ольга Віротченко їздила в Носівку оформляти спадщину, а потім — до Ніжина в Ощадбанк.

— Вертаюся в 15.34 електричкою Ніжин — Київ. Подруга Ніна Сірик подзвонила, шо своїх на поїзд провела і мене на Дослідній жде з двома велосипедами. Виходжу з електрички, шукаю її глазами і вдруг боковим зрєнієм бачу — за мною слідом іде він. У білому светрі під горло, чорній куртці. Я давай набирать мобільний Реки. Руки дрижать, не виходить подзвонити. Бачу, знайомий на машині приїхав зятя встрічать. Прошу: "Хлопці, їдьте слідом за нами, бо він пішов у бік села". Аж тут Река передзвонює. Кажу, що він мене вислідив і прийшов убрать. Я узнала його. Река відповідає: "Щас звоню в Ніжин, висилаю опергрупу. Ольго Михайлівно, тільки не вбивайте його".

Їдемо ми на великах, машина за нами, його нема. Тільки в'їхали в село, прошу чоловіків: "Поїхали до Володі Боженка, він здоровий, справиться. Треба ловить, пока не втік". Вернулись на Дослідну: я, Серьожа Риндя, Вова Боженко і Вітя-водітєль. Я на платформу вийшла — нікого. Тут і опера ніжинські під'їхали. Метрів за 300 двоє мужчин сидять на лавочці. Володя пішов подивитися. Вертається, каже, що то він — бежевий світер, стьобана куртка. Міліціонери його затримали.

Микола Река потом розказував, що насильник цей сидів. Год назад освободився, найшов жінку, жив із нею в Харкові. Вона бєрєменна. Сам він із Охтирки Сумської області.

Підозрюваний 39-річний Василь Кобилянський зараз у СІЗО в Чернігові. Проти нього порушили кримінальну справу за статтею зґвалтування. Перевіряють на причетність до подібних злочинів на території Чернігівщини та інших областей.

http://gazeta.ua/articles/scandals-newspaper/_olga-virotchenko-dopomogla-zatrimati-valtivnika/464811