Перший рік Іванівської громади: ремонти доріг, відновлення освітлення та… пошук коштів

24.11.2017   09:12 —

У грудні 2017 року виповнюється рік після перших виборів у Іванівській об’єднаній територіальній громаді.

Територіально розташована Іванівська ОТГ дуже зручно. З одного боку недалеко до Чернігова, а з іншого – села громади простягнулися вздовж лівого берегу Десни аж до самих кордонів Козелецького району. Ліси, луки, поля та мальовнича місцевість, археологічні скарби – все це надає туристичного потенціалу та створює умови для цікавих ідей та задумів. Головне, щоб було, по-перше, з ким їх втілювати, а по-друге, - для кого.
За словами її голови Сергія Гаруса, головна цінність громади – це її люди, а їх не багато не мало шість тисяч.

Іванівська громада на старті

Голова Іванівської об’єднаної громади розповідає, що об’єднатися було не складно. Труднощі з’явилися в процесі становлення. В першу чергу, через те, що практично всі необхідні документи для нормального функціонування були відсутні. Довелося починати з чистого аркуша.
«З чого почалася моя робота? Напевно з переоцінки життєвих цінностей. Протягом 26 років кожний новий уряд та влада розпочинали реформи і приймали нові вектори розвитку. Забуваючи при цьому про людей, особливо у сільській місцевості. І з року в рік села та сільські ради все більше і більше занепадали. Сільради з органу місцевого самоврядування перетворилися на установу, яка нічого не вирішує. Всі рішення приймалися на рівні районів, великих міст – і нікому не було діла до того, що села фактично вимирають. Громаду я прийняв у не найкращому її стані. Матеріально-технічна та нормативно-правова бази, кадрове забезпечення – все знаходилося на рівні занепаду, якщо не сказати гірше. Але ми перегорнули цю сторінку і почали все заново», - згадує Сергій Гарус.
До того ж втрутилася районна влада, яка допомогла складати бюджет і тихцем додала якісь незрозумілі видатки на свою користь. Про які громада дізналася вже потім. І головне, що неможливо  було контролювати використання цих грошей. «Я працював у системі фінансів, розумію, що таке бюджетування, контроль за грошима та їх потоками. Можливо я не такий вже великий спеціаліст, але субсидію від субвенції, я відрізняю. Тому заявив на сесії, що спершу вони нам мають пояснити для чого ми ці гроші їм віддаємо, а вже потім ми на сесії колегіально приймемо рішення давати або не давати. Я вважаю, що вирішувати одну проблему за рахунок іншої проблеми – це не правильно», - пояснює Сергій Іванович.
Громада об’єднала 12 сіл Чернігівського району, які в свою чергу утворюють чотири старостинські округи. Генерального плану територій на сьогодні як такого не існує, користуються документом складеним у 60-ті роки, який на сесії визнали як чинний. Це гальмує всі інші процеси: розробку інвестиційних планів, стратегій розвитку території, залучення зовнішніх коштів. Так само страждають від цього і жителі, які не можуть отримати дозволи на будівництво або реконструкцію. 

Про правочин, дороги та освітлення

Іванівська громада не кинулася з перших днів будувати і залучати інвестиції. Вони почали із юридичних аспектів функціонування. «Перші п’ять сесій були присвячені правовим питанням. А далі почали писати проекти. На конкурс ДФРР (Державного фонду регіонального розвитку) наша громада подала 17 проектів, загальна вартість яких більше 20 млн. Звичайно, що всі не пройдуть, але частина виграє і буде реалізована», - розповідає Сергій Гарус.
Як і в усіх громадах найбільш болючі питання – це дороги, освітлення, стихійні сміттєзвалища, благоустрій територій. Це те що люди бачать та вимагають в першу чергу.
У п’ятирічній програмі з електрифікації у Іванівській громаді прописано, що в першу чергу освітленими мають бути дороги до шкіл та ФАПів, потім центральні вулиці сіл, і вже потім периферія. У селах Ягідне, Вікторівка та Слобода відновили освітлення. На черзі інші села.
Стан сільських доріг часто можна описати як «напрямок», більшість з них робилися за радянських часів і вже вичерпали свій ресурс. На території громади знаходиться 72 км доріг із твердим покриттям. За словами голови громади ремонт доріг виконується в трьох напрямках: поточний ямковий, капітальний ремонт та ремонт насамперед не асфальтованих доріг. «Від виконавців робіт ми вимагаємо наступне: власне обладнання, гарантії якості мінімум на рік. Щороку платити гроші за ремонт однієї й тієї самої ями ми не маємо намірів. Робота заради роботи нам не цікава. Потрібний результат», - наголошує Сергій Іванович. І додає, що вже складений реєстр тих самих «залатаних» ям, тож підряднику ухилитися не вдасться.
 
На чому ж зароблятимуть?

Бюджет Іванівської громади у 2017 році біля 30 мільйонів гривень, у наступному хочуть збільшити його вдвічі. За словами голови збільшення буде можливим, якщо привести у відповідність угоди на оренду земельних ділянок, які були укладені попередньою владою. «Є договори оренди земельних ділянок для розміщення вишок мобільних операторів на території громади, які платять 2000 гривень на рік. Тоді як за моїми даними у Чернігові оренда землі під одну вишку коштує біля семи тисяч на місяць», - говорить Сергій Гарус. Те саме стосується і оренди сільськогосподарських земель. Відповідно до закону вартість може бути від 3 до 12%. А більшість угод знову ж таки укладена за мінімальну вартість. Переглянувши умови, знаходяться непогані кошти.
Залучення сторонніх фахівців для проведення інвентаризації земель – дороге задоволення. Тому була створена інвентаризаційна комісія, до якої увійшли місцеві депутати, землевпорядники та аграрії. В результаті було виявлено півтори тисячі гектарів землі, якими безоплатно користувалися. А це знову таки додаткові гроші у бюджет громади. Напевно, коли пройде вивчення земель у Іванівці та Количівці, то ця цифра збільшиться.
Для комунального підприємства, яке займатиметься благоустроєм, за гроші державної субвенції планують придбати комунальну техніку, яку будуть використовувати не лише для забезпечення потреб громади, а надавати послуги як населенню так і сусіднім селам.

Поради початківцям

Сергій Гарус радить, в першу чергу, мати власну голову на плечах. По-друге, критично сприймайте чужі поради. Не завжди від них є користь. І третє, головне: створюйте команду однодумців – той золотий фонд громади, який є рушійною силою розвитку громади. І останнє, завжди краще вчитися на позитивному чужому досвіді, ніж на власних помилках.
Тож, як зазначають експерти з розвитку громад, якщо в тебе немає грошей, треба проявляти нестандартні підходи та шукати рішення. Часто вони в тебе під ногами. Досвід Іванівської громади це підтверджує.


Оксана Стельмах, радник з питань комунікацій Чернігівського Центру розвитку місцевого самоврядування