Які реформи в сфері охорони здоров’я можуть зупинити епідемію ВІЛ

10.12.2014   14:21 — Агенцiя

9 грудня у Чернігові представник Інституту розвитку суспільних інновацій презентував результати моніторингу виконання програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в рамках проекту «Розширення доступу регіональних спільнот ЛЖВС до місцевих фінансових ресурсів через доступ до підтримки за рахунок бюджетних коштів, контроль за виконанням місцевих програм та здійсненням державних закупівель». Моніторинг тривав в 7 областях України упродовж півроку.

- Кошти, що виділяються на медичну галузь Чернігівщини, не сприяють зменшенню смертності населення та протидії епідемій, зокрема епідемії ВІЛСНІД, - вважає представник Інституту розвитку суспільних інновацій Тетяна Романова. – Чому це відбувається? По-перше, медична галузь фінансується на недостатньому рівні,  по-друге, наявні кошти витрачаються неефективно.

Тези свого виступу Тетяна Романова проілюструвала інфографікою. Бюджет медицини області складає 17,48% загального бюджету, тобто близько 427 млн.  грн., це близько 396 гривень на одну людину на рік. Ця сума включає всі сфери і напрямки медицини - від профілактики легких захворювань до лікування складних, наприклад, таких, як туберкульоз. Якщо ж брати до уваги таку соціально гостру проблему, як протидія ВІЛСНІД, то на цей напрямок із всього медичного бюджету області виділяється тільки 1,27% (!). 

Станом на 1.10.2014 року на Чернігівщині зареєстровані 3110 ВІЛ-інфікованих, з них за 2014 рік додалося 363 нових, це більш ніж 10%. Це офіційна статистика. Для того, щоб дізнатися реальну цифру, треба помножити кількість інфікованих та хворих на 10. За 9 місяців 53 202 людей пройшли тестування на ВІЛ. Це лише 5% населення області. Кожен тест ІФА або ж швидкий тест для діагностики ВІЛ коштує від 6 до 8 грн., а без тендеру – 20 грн.

- Варто зазначити, що з таким  рівнем медичного обслуговування, який ми бачино на сьогодні, епідемія тільки зростатиме. Але при скороченні бюджет не зможе дозволити собі навіть такий рівень обслуговування, - акцентувала увагу присутніх Тетяна Романова.
 
Щодо надання соціальних послуг, то в нашій області цим займаються Центри соціальних послуг для сім’ї, дітей і молоді та територіальними центрами соціального обслуговування. Сума видатків на центри соціальних служб для молоді в районних бюджетах та бюджеті обласного центру складає 13 787 357 грн. на рік.

 
Як висновок, Тетяна Романова зазначила, що видатки на ВІЛ не залежать від динаміки епідемії у регіонах. Більші видатки на охорону здоров’я не привертають більшу увагу до протидії ВІЛ. Центри соціальних послуг не працюють з ВІЛ-позитивними людьми і не користуються їх довірою. Видатки на соціальні послуги для населення ВЗАГАЛІ не враховують потреби людей з ВІЛ.  Послуги ВІЛ-сервісних неурядових організацій (НУО) дешевші та ефективніші, ніж послуги комунальних установ.
 
Тож яких реформ потребує ВІЛ-сектор? На думку фахівців Інституту розвитку суспільних інновацій, розмір видатків на діагностику та ліки для ВІЛ-позитивних, на проведення тестів для населення, мають бути суттєво збільшені. Наступний крок: запровадження соціального замовлення, аби саме НУО за бюджетні кошти надавали соціальні послуги ВІЛ-позитивним людям. Крім того, первинним виявленням мають займатися сімейні лікарі, а першочергову увагу надавати профілактиці захворювання.